Постанова № 7003710, 03.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.09 Справа №2а-2353/09/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1,

представника відповідача Корольова Галина Петрівна, довіреність № 457 від 13.04.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1довійськової частини А 4408про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Євгенівназвернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом довійськової частини А4408про визнання бездіяльності командира військової частини відносно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно протиправною та зобовязання військову частину виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 5187,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час військової служби у військовій частині А4408 позивач речовим майном була забезпечена не в повному обсязі, в результати чого утворилася заборгованість в розмірі 5187,79 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2009 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 11.11.2009 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 03.12.2009.

У судовому засіданні позивач на позовних вимогах в частині зобовязання військової частини виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 5187,79 грн. наполягала, в частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А4408 від позову відмовилась, про що надала відповідну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просить у позові відмовити.

Заперечення представника відповідача обгрунтовані тим, що військова частина А4408 фінансується за рахунок Державного бюджету України і не має власних фінансових надходжень, крім того з 11.03.2000 Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-Ш від 17.02.2000 зупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна (пункт 2).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі такого.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходила військову службу до 12.06.2009 у військовій частині А4408 Міністерства оброни України та перебувала у цій частині на грошовому забезпеченні.

При звільнені ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини А4408 від 14.07.2009 № 382 відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період її служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі.

Згідно з довідкою військової частини А4408 № 67 від 23.09.2009 позивачеві підлягало до видачі при звільненні в запас речове майно на суму 309,85 грн.

Згідно з довідкою військової частини А4408 № 68 від 23.09.2009 позивачеві підлягало до видачі при звільненні в запас речове майно на суму 4877,94 грн.

Доводи представника відповідача про неможливість виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна у звязку з зупиненням дії частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 не приймаються судом до уваги на підставі такого.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною пятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від адміністративного позову повністю або частково.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи, що часткова відмова від адміністративного позову це право позивача та вказана відмова не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, суд вважає можливим прийняти відмову від позову в частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А4408 відносно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В частині визнання бездіяльності командира військової частини А4408 відносно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати військовучастину А4408 (99035, м.Севастополь, вул.Дибенка, 23, код 24291501) виплатити ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5187,79 грн. (пять тисяч сто вісімдесят сім грн. 16 коп.).

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 51,88 грн. (пятдесят одна грн. 88 коп.).

4. В частині визнання протиправною бездіяльності командира військової частини А4408 відносно невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачи заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 08 грудня 2009 року о 11 год. 00 хв.