Ухвала суду № 70034368, 02.11.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

02.11.2017 Справа №607/12987/17

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ майна, яке обєктом права їхньої спільної сумісної власності як подружжя. Зокрема просить залишити у її власності автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стягнути з відповідача в її користь вартість автобуса MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 14900 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 жовтня 2017 року становить 396855 гривень, та ринкову вартість автобуса «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 15000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 жовтня 2017 року становить 399519 гривень, визнати кошти в сумі 223391 гривень, які отримані відповідачем під час здійснення підприємницької діяльності, спільним майном подружжя, відступивши від рівності часток, присудивши їй 70% цих коштів та стягнути їх у розмірі 1556373 гривні з відповідача в її користь.

Одночасно з позовною заявою позивач подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження, накладення арешту та вилучення належного відповідачу майна, а саме:

- автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1;

- автобуса MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2;

- автобуса «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Обгрунтовує заяву тим, що правовстановлюючі документи про право власності на ці транспортні засоби оформлено на відповідача і він вчиняє дії, спрямовані на їх відчуження, зокрема вже відчужив автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автобус «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і на даний час має намір відчужити автобус MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки виставив його на продаж на інтеренет-сайті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги такі обставини:

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. А також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими видами забезпечення позову.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивачем предявлено позов про визнання за нею права власності на частину майна, яке є обєктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема на автобус «Богдан», стягнення з відповідача в її користь вартості автобусів MAN та «ПАЗ» у розмірах 14900 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 жовтня 2017 року становить 396855 гривень, і 15000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16 жовтня 2017 року становить 399519 гривень, відповідно, та визнання коштів від здійснення підприємницької діяльності відповідача і стягнення з нього їх частини (70%) у розмірі 1556373 гривні.

Відповідно до свідоцтва про одруження 1ИД № 124220 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 28 травня 1989 року.

З долучених до матеріалів позовної заяви копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів убачається, що автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, автобус MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, автобус «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 у червні 2007 року, у жовтні 2011 року та у листопаді 2010 року відповідно, тобто в період шлюбу між сторонами.

З позовної заяви за з заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідач вже відчужив автобус MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, автобус «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

Оскільки існує обґрунтоване припущення позивача щодо відчуження відповідачем автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а відтак утруднення чи неможливості виконання можливого судового рішення про залишення зазначеного транспортного засобу у власності позивача, з метою створення гарантій для належного виконання судового рішення, а також з метою недопущення виникнення умов, за яких рішення суду буде неможливо виконати чи таке виконання буде ускладнене, суд приходить до переконання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з тим, обираючи вид забезпечення позову, беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову, в даному випадку відповідача ОСОБА_2, суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити частково та забезпечити позов шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом спору автобуса «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, та в той же час не порушує прав відповідача на володіння та користування майном.

При вирішенні питання про обгрунтованість вжиття цього виду забезпечення позову судом враховано докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, те що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясовано обсяг позовних вимог, а також співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам та його відповідність вимогам ст. 152 ЦПК України.

При цьому, накладення арешту на автобус передбачає неможливість його відчуження відповідачем.

Разом із тим, суд вважає недоцільним, окрім накладення арешту, вилучати транспортний засіб із передачею на відповідальне зберігання позивачу, чи на штрафмайданчик, оскільки накладення на нього арешту є достатнім заходом забезпечення позову, який спрямований на виконання можливого рішення суду.

Щодо накладення арешту на належні відповідачу автобус MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, автобус «ПАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, суд вважає за доцільне в цій частині заяви відмовити, оскільки зазначені транспортні засоби вже відчужені відповідачем, та, крім цього, не є предметом спору, вимоги про поділ зазначеного майна між сторонами та визнання на нього права власності позивачем не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про поділ майна, яке обєктом права їхньої спільної сумісної власності як подружжя, задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на належний відповідачу ОСОБА_2, мешканцю м. Тернополя, вул. Живова, 37/34, автобус «Богдан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк предявлення ухвали до виконання 3 роки.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику для відому, в Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та в Регіональний сервісний центр МВС в Тернопільській області для виконання.

Відповідачу ОСОБА_2 копію даної ухвали направити негайно після її виконання.

Відповідач, щодо якого вжито заходи забезпечення позову без його повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_3