Рішення № 70024418, 31.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/13030/16-ц Головуючий суддя І інстанції Бородіна Н.М.

Провадження № 22-ц/790/2900/17 Доповідач – Хорошевський О.М.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_1

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради про визнання права власності та за зустрічним позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» площею 577,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Металургічна, 14.

В обґрунтування зазначав, що він на земельній ділянці , належною йому на праві власності, самочинно збудував нежитлову будівлю, яка за технічним висновком відповідає нормам СНіП та ДБН, не порушує нічиїх прав, а тому на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України самочинно будована нежитлова будівля підлягає визнанню за ним на праві власності.

У жовтні 2016 року Харківська міська рада звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що збудована ОСОБА_2 нежитлова будівля підлягає прийняттю в експлуатацію на підставі декларації про готовність об’єкта до експлуатації, після цього державній реєстрації, тому просить суд зобов’язати позивача за первісним позовом здійснити заходи направлені на прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі літ. «А-3» площею 577,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Металургічна, 14 та зареєструвати право власності, після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні вимоги Харківської міської ради задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» площею 577,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Металургічна, 14.

Зобов’язано ОСОБА_2 здійснити заходи направлені на прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі літ. «А-3» площею 577,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Металургічна, 14 та зареєструвати право власності, після реєстрації декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об’єкта.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Зазначає, що застосування такого способу захисту як визнання права власності можливе лише в тих випадках, коли право власності з певних причин не визнається відповідачем. Крім того, суд повинен перевіряти чи було питання оформлення прав на нерухоме майно предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави стверджувати про наявність спору про право.

Визнаючи законним будівництво нежитлових будівель, суд вирішив питання, яке відноситься до компетенції виконавчої, а не судової влади.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги Харківської міської ради суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Однак цілком з такими висновками судова колегія погодитись не може.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 564, належить земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Металургійна, 14, площею 0,0837 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6310136600:06:057:0003. Реєстраційний номер земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав – 609834863101 (а.с. 4-5).

На вищезазначеній земельній ділянці позивач самочинно збудував нежитлову будівлю літ «А-3» загальною площею 577,3 кв.м., оскільки відсутні документи, які дають право виконувати будівельні роботи.

Згідно технічного висновку здійсненого ФОП ОСОБА_5, який має кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №003350 зовнішні та внутрішні стіни нежитлової будівлі по вул. Металургічній, 14 в м. Харкові знаходяться в задовільному стані (категорія II), несучі і огороджувальні будівельні конструкції вищевказаної обстежуваної будівлі відповідають СНІП та ДБН, можлива подальша надійна експлуатація даної будови як нежитлового без проведення додаткових заходів (а.с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затверджуваного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Постановою 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов’язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, встановлено, що суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Згідно приписів ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об’єктів в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року № 55 не підлягають поділу об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об’єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об’єктів та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня.

За таких обставин пояснення ОСОБА_2 на приписи ч. 5 ст. 376 ЦК України не можна вважати обгрунтованими.

Враховуючи вище викладене відсутні підстави вважати позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та доведеними.

В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2. У задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

ОСОБА_1