Постанова № 7002326, 11.11.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2009 р.                     Справа № 2а-18905/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Смолюк С.Б.,

за участю представника позивача Ярмолюка В.П.,

представника відповідача Гордійчук О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001302301 від 12.08.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод"(надалі ТзОВ "Ківерцівський механічний завод", Товариство) звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (надалі Ківерцівська МДПІ) про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001302301 від 12.08.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 30.06.2009 року по 27.07.2009 року Ківерцівською МДПІ проводилася перевірка ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За наслідками перевірки складено акт №00177 від 03.08.2009 року в якому зазначено, що позивачем здійснювалась реалізація готової продукції за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту, чим порушено ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення №0001302301 від 12.08.2009 року про застосування до ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" штрафних фінансових санкцій в сумі 3200 грн. Позивач вважає вказане рішення відповідача неправомірним та просить його скасувати, оскільки реалізацію своєї продукції Товариство здійснювало зі складу готової продукції, а не в пунктах продажу товарів. Окрім того, ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»надавало послуги, які не входять в перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27.04.1998 року № 576.

У судовому засіданні представники позивача Романюк Л.С., Ярмолюк В.П. позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Представник позивача Романюк Л.С. пояснив, що після проведення перевірки Ківерцівською МДПІ Товариством у листопаді 2008 року був придбаний торговий патент на рік, однак вважає, що вказаний патент позивачу не потрібний так як у ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»відсутній відповідний персонал та відсутні орендовані приміщення для здійснення торговельної діяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що Ківерцівською МДПІ було проведено планову документальну перевірку ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" про що 03.08.2009 року складено акт №21/2301/33980592 в якому зафіксовано порушення вимог ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме позивач здійснював реалізацію готової продукції - металічних дверей та контейнерів за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту в період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року. Зазначила, що під пунктами продажу товарів у розумінні Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»слід розуміти оптові бази, склади-магазини, або інші приміщення, які використовуються для здійснення торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Не потребує патентування реалізація СПД продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта. Оскільки відповідач продавав свою продукцію за готівкові кошти фізичним та юридичним особам, які не перебували з ним у трудових відносинах, то у нього відсутні підстави для здійснення торгівлі без придбання торгового патенту. Вважає, що оскаржуване рішення винесено правомірно та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" зареєстроване як юридична особа Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 447941 від 12.01.2006 року.

Ківерцівською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 03.08.2009 року, за наслідками якої складений акт № 00177 від 03.08.2009 року № 21/2301/33980592. Перевіркою виявлено порушення відповідачем ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме встановлено, що ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»здійснювало реалізацію продукції - металічних контейнерів та дверей за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту в період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року.

У додатку до акту перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року вказаний перелік фізичних та юридичних осіб, яким ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»реалізовувало продукцію власного виробництва та послуги за готівкові кошти через касу Товариства на протязі січня-жовтня 2008 року без придбання торгового патенту: а саме 30.01.2008 року позивачем отримано 4620 грн. за товари, що реалізовувались ПП «Торгінвестбуд-Луцьк»(прибутковий ордер № 15) , 04.03.2009 року отримано 1800 грн. за товари від приватного підриємця Іванова ( прибутковий ордер № 29), 19.03.2008 року отримано 1200 грн. за матеріали від Кравчук Л.І. (прибутковий ордер № 36), 01.04.2008 року –4620 грн. за двері металічні від приватного підприємства «Торгінвестбуд-Луцьк»(прибутковий ордер від 01.04.2008 року), 12.05.2008 року отримано 2420 грн. за двері від приватного підприємця Базака В.А. (прибутковий ордер № 42), 25.07.2008 року –620, 50 грн. за товари від ЗАТ «Сяйво»(прибутковий ордер №128), 11.08.2008 року отримано 3850 грн. за двері від «Святовоскресенської церкви»(прибутковий ордер № 138), 01.09.2008 року –3150 грн. за двері від приватного підприємця Конюка М.В. (прибутковий ордер № 150), 13.10.2008 року позивачем отримано 2000 грн. за ворота від Шевчик В.В. (прибутковий ордер № 173), 27.10.2008 року позивач за 7000 грн. реалізував двері Скорбатюку В.В. (прибутковий ордер № 181).

За наслідками перевірки Ківерцівською МДПІ 12.08.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302301, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3200 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій відноситься здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

На виконання вказаних повноважень згідно ст.11 вищезазначеного Закону України органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до ч.1.ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»N 98/96-ВР від 23 березня 1996 року (надалі Закон України N 98/96-ВР від 23 березня 1996 року) об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно частини 1 ст. 2 Закону України N 98/96-ВР від 23 березня 1996 року торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Відповідно до ч.2 вказаної статті торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону

Статтею 3 вказаного закону передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх підпрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Згідно абз.7 ч.3 вказаної статті під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1775-ІІІ від 01.06.2000 року торгівля –це будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставни та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Згідно ч.10 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»не потребує патентування реалізація суб’єктом підриємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»не укладало договорів оренди нежитлових приміщень для здійснення торговельної діяльності продукцією заводу, оскільки склад готової продукції в якому здійснювалась реалізація товарів (дверей, контейнерів, воріт) за готівку є пунктом продажу товарів у розумінні Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». У додатку до акту перевірки №21/2301/33980592 від 03.08.2009 року вказаний перелік фізичних та юридичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з позивачем, однак яким ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»реалізовувало продукцію власного виробництва за готівкові кошти.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що у листопаді 2008 року позивач придбав торговий патент терміном на рік для здійснення торговельної діяльності, чим визнав необхідність його придбання.

Відповідно до абз.4 ч.1 ст.8 Закону України N 98/96-ВР від 23 березня 1996 року суб'єкти підприємницької діяльності за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 3 Закону України N 98/96-ВР від 23 березня 1996 року вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

З розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки № 21/2301/33980592 від 03.08.2009 року вбачається, що вартість місячного торгового патенту на території міста Ківерці становить 160 грн. на місяць. Оскільки проведення торговельної діяльності за готівкові кошти без придбання торгового патенту позивачем здійснювалось з січня по жовтень 2008 року то санкція становить 3200 грн. (160 грн. х 10 місяців х2).

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що ТзОВ «Ківерцівський механічний завод»надавало послуги, які не входять в перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 27.04.1998 року № 576, оскільки в акті перевірки № 21/2301/33980592 від 03.08.2009 року зафіксовано факт реалізації готової продукції за готівку через касу підприємства без придбання торгового патенту і саме за це порушення накладені штрафні санкції, а не за надання послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2009 року за №0001302301 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001302301 від 12.08.2009 року відмовити в повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі –16 листопада 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.М. Димарчук