Постанова № 7002204, 03.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.12.09Справа №2а-3078/09/4/0170 о 10:32

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Попова А.М.;

від відповідача - Клешнин В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Алушта"

до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим

про скасування рішеннь

Суть спору: Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим (далі – відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23 вересня 2008 року №0002512330 у розмірі 242940,05 грн.; від 01 грудня 2008 року №0002512330 в розмірі 242940,05 грн.; від 26 січня 2009 року №0002512330 в розмірі 242940,05 грн. Позов мотивовано порушенням порядку організації і проведення перевірки, проведеної податковим органом, незаконністю і невідповідністю дійсності висновків відповідача про незабезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, крім того позивач зазначає про те, що ним не було отримано акт за зазначеним у спірному рішенні номером і датою.

Ухвалами суду від 12.02.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 113-115), в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на дотримання податковим органом порядку проведення перевірки, в межах його повноважень, визначених Законом України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265), законність і обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.

В судовому засіданні 12.11.2009 року допитано у якості свідків Дегтярьова Михайла Сергійовича, Романенка Сергія Володимировича, Глудовенко Ганну Олександрівну, Домасьову Ольгу В’ячеславівну, які надали показання, про відомі ним обставини, що мають значення для справи.

Домасьова Ольга В’ячеславівна пояснила, що вона працює продавцем-касиром у позивача, в господарській одиниці, складі-магазині, який розташований в смт. Красногвардійське, вул. Тітова, 1-а, була присутньою при проведенні перевірки, дані про суму коштів на місці проведення розрахунків, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, при проведенні перевірки посадові особи податкового органу не були допущені до приміщення каси, оскільки вона не була впевнена щодо відсутності небезпеки пограбування, крім того керівник підприємства за усним розпорядженням заборонив допуск сторонніх осіб до приміщення каси без його особистого дозволу. Після приїзду керівника, вона відчинила двері приміщення каси, проте особи, які проводили перевірку відмовились заходити. Перерахунок готівкових коштів нею не здійснювався, жодних документів, складених за результатами перевірки вона не підписувала.

Глудовенко Ганна Олександрівна надала свідчення, згідно із якими, вона працює оператором, була присутньою при проведенні перевірки, пояснила, що 13.09.2008 року виписала накладну і прийняла готівкові кошти у сумі 606,96 грн. від осіб, які, як вона дізналась в подальшому, є працівниками податкового органу. Копій направлень та наказу на проведення перевірки вказані особи не надавали.

Дегтярьов Михайло Сергійович пояснив, що він працює на посаді завідувача складу в зазначеній господарській одиниці, в день проведення перевірки був викликаний до приміщення складу-магазину Глудовенко Ганною Олександрівною, в приміщенні каси знаходилась Домасьова Ольга В’ячеславівна, яка спочатку не допускала працівників ДПІ до цього приміщення, проте після телефонної розмови із керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» відчинила двері каси, проте посадові особи, які проводили перевірку відмовились заходити.

Допитаний у якості свідка Романенко Сергій Володимирович пояснив, що займає посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта», прибув на місце проведення перевірки після телефонної розмови із Домасьовою Ольгою В’ячеславівною, ознайомився із направленнями на проведення перевірки, запросив податківців до приміщення каси, для встановлення суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, проте вони відповіли відмовою. За його розпорядженням касиром видан денний звіт реєстратора розрахункових операцій. Після завершення перевірки, працівники податкового органу зі змістом акту перевірки його не ознайомили і примірника цього акту не залишили. Після уходу податківців проведено інвентаризацію готівкових коштів в касі, складено акт від 13.09.2008 року, відповідно до якого встановлено наявність в касі 48571,01 грн. В той же день співробітники служби інкасації отримали від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» 48000,00 грн., що підтверджується відомістю №501 від 13.09.2008 року.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень, спір що виник пов’язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Красногвардійською районною державною адміністрацією АР Крим 06.06.2005 року, ідентифікаційний код 33470166 (а.с. 13).

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу на підставі направлень на планову перевірку від 12 вересня 2008 року №№ 1238, 1239 (а.с. 122) проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу суб’єктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці, яка використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, складу магазину, що розташована за адресою смт. Красногвардійське, вул. Тітова, 1-а.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2008 року, номер бланку 000012 (а.с. 17-20), згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 11, 13 ст. 3 Закону №265.

На підставі цього акту і відповідно до п. 6 ст. 17, ст. 22 Закону №265 прийнято спірне рішення від 23 вересня 2008 року №0002512330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі у розмірі 242940,05 грн.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що позивач не отримував копію акту з тим номером, який вказано в спірному рішенні, оскільки реєстраційний № 0231011723/3347016 є номером, що надається акту після його реєстрації в органі державної податкової служби відповідно до п. 3.7 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року N 355.

Судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим п. 16 Положення про порядок подання і розгляду скарг платників податків органами Держаної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (далі – Положення №29), оскаржив спірне рішення до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим і Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим прийнято рішення від 21.11.2009 року №2931/10/25-023 (ас. 68-73), згідно із яким спірне рішення відповідача залишено без змін, скарга позивача – без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 23.01.2009 року №516/6/25-0415 (а.с. 75-77) спірне рішення також залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

При цьому, за наслідками розгляду скарг позивача відповідачем приймались рішення від 01 грудня 2008 року №0002512330 та від 26 січня 2009 року №0002512330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 242940,05 грн.

Зазначені обставини дозволяють дійти висновку про грубе порушення податковим органом Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 і Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року N 29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за N 723/1748, оскільки вказаними актами не передбачено направлення нових рішень про застосування фінансових санкцій, застосованих за Законом №265, за результатами розгляду скарг податковими органами вищого рівня.

Тому спірні рішення від 01 грудня 2008 року №0002512330; від 26 січня 2009 року №0002512330 слід визнати протиправними і скасувати.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки судом встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов’язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб’єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обов’язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв’язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується фактом видачі денного звіту реєстратора розрахункових операцій працівникам податкового органу, поясненнями представників сторін і показаннями свідків.

Перевіряючи правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за п. 6 ст. 17 Закону №265, судом встановлено наступне.

Відповідно до вказаної норми за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 11 статті 3 Закону №265 суб'єкти господарської діяльності повинні проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Обґрунтовуючи правомірність застосування вказаної санкції податковий орган посилається на встановлені за актом перевірки обставини щодо проведення розрахункової операції по продажу товару (пиво «Старопрамен»: 24 пляшки по ціні 3,76 грн. пиво «Стелла»: 24 пляшки по ціні 5,02 грн.; пиво «Чернігівське Преміум»: 24 пляшки по ціні 3,20 грн., напій «Red Bull»: 24 пляшко по ціні 9,71 грн.) через реєстратор розрахункових операцій із порушенням режиму попереднього програмування, а саме, замість переліку придбаних товарів в розрахунковому документі вказано «пиво» і сума «606,96».

Зазначені доводи підтверджуються контрольною стрічкою (копія якої надана самим позивачем, а.с. 27), тому застосування за спірним рішенням санкцій на суму 85,00 грн. суд вважає таким, що вчинено в межах повноважень податкових органів і за наявності передбачених законом умов їх застосування.

Вирішуючи спір стосовно доводів позивача про безпідставність застосування санкцій за ст. 22 Закону №265, судом встановлено, що їх сума обчислена податковим органом виходячи з п’ятикратного розміру невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, вказаній в денному звіті РРО (48571,01 грн.) і дорівнює 242855,05 грн.

Відповідно до пункту 13 ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно із ст. 22 Закону №265 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Суд вважає, що вказана фінансова санкція застосована податковим органом за відсутності належних доказів розміру невідповідності сум готівкових коштів і взагалі доказів незабезпечення такої відповідності позивачем.

Так, обчислюючи розмір даної санкції податковий орган виходив із даних про суму готівкових коштів, вказану в денному звіті (49177,97 грн.), яка позивачем не заперечується, проте дані про суму коштів на місці проведенні розрахунків зазначено лише в акті перевірки, який не підписаний жодною особою, крім, працівників податкового органу.

Відповідно до п. 4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298суб’єкт підприємницької діяльності повинен забезпечити підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу представника контролюючого органу.

Згідно із наданими в судовому засіданні показаннями свідків, позивач не порушував свого обов'язку щодо забезпечення такого підрахунку, доказів такого порушення відповідачем у встановленому порядку не надано. Разом із тим, показаннями свідків, матеріалами справи (а.с. 131-135) підтверджується, що посадові особи не були допущені до приміщення каси, де знаходились готівкові кошти, перерахунок цих коштів не здійснювався.

Крім того, податковий орган вищого рівня підтверджує порушення працівниками відповідача вимог наказів ДПА України, якими регламентовано правила проведення перевірок і оформлення їх матеріалів, зокрема, у висновках за матеріалами службової перевірки фактів, вказаних в скарзі директора ТОВ «Українська пивна компанія Алушта» Романенка С.В. на дії посадових осіб ДПІ в м. Алушта, затверджених виконуючим обов’язки голови ДПА в АР Крим (а.с. 136-138), вказано встановлені факти порушень: відсутність в акті перевірки відомостей про не допуск до перерахунку грошових коштів, фальсифікація факту відсутності грошових коштів в касі.

За таких обставин, суд вважає що доводи позивача про безпідставність застосування штрафної (фінансової) санкції за ст. 22 Закону №265 підтверджені матеріалами справи і дослідженими в судовому засіданні доказами у повному обсязі. Доказів правомірності свого рішення в цій частині відповідач у встановленому законом порядку не надав.

Тому спірне рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за ст. 22 Закону №265 на суму 242855,05 грн.

Враховуючи, що позивачем помилково заявлено вимогу лише про скасування спірних рішень, а не про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд вважає в цій частині вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

В судовому засіданні 03.12.2009 оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08.12.2009 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати частковопротиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 23 вересня 2008 року №0002512330 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» (ідентифікаційний код 33470166) штрафних (фінансових) санкцій у сумі 242855,05 грн.

3.          Визнати протиправними і скасувати рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 01 грудня 2008 року №0002512330 та від 26 січня 2009 року №0002512330 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» (ідентифікаційний код 33470166) штрафних (фінансових) санкцій на суму 242940,05 грн.

4.          В задоволенні решти частини позову відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Алушта» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.