Ухвала суду № 70021232, 03.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/117/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.11.2017 справа № 908/2169/17

Суддя Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 10)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «24 Елемент» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, 15)

про стягнення 100000,00 грн. простроченої заборгованості за основною сумою кредиту за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-602 від 25.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_1» заявлено позовні вимоги до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю « 24 Елемент» про стягнення 100000,00 грн. простроченої суми кредиту за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-602 від 25.11.2016.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2017 порушено провадження у справі № 908/2169/17, якій присвоєно номер провадження 18/117/17, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 30.11.2017 о 12-30 год.

Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Розглянувши заяву, суд зазначає:

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. простроченої заборгованості за основною сумою кредиту за генеральним договором про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-602 від 25.11.2016. Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову.

Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на тому, що, по-перше, відповідач з метою ухилення від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором навмисно порушив умови договору застави та без згоди банку, не замінивши предмет застави на інший, здійснив його реалізацію, чим позбавив позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави. По-друге, невиконання зобов’язань відповідача за кредитним договором триває протягом значного часу та відсутні жодні відомості про вжиття з боку відповідача будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором. По-третє, у відповідача наявна значна заборгованість перед іншими кредиторами. По-четверте, позивачу стало відомо, що відповідачем розміщено оголошення про продаж нержавіючим металопрокатом, що, на думку позивача, свідчить про спроби відповідача позбутися майна за рахунок якого може бути задоволено вимоги банку.

Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено достатніх обґрунтувань для застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на майно, що належить ТОВ « 24 Елемент», може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову. Позовні вимоги є грошовими, а не майновими. Посилання позивача на оголошення з веб-сайтів в мережі Інтернет про продаж товарів суд не вважає достатнім обґрунтуванням наявності обставин, на підставі яких позивач просить вжити заходів до забезпечення позову. Твердження позивача про те, що невиконання зобов’язань відповідачем триває протягом значного часу не підтверджується доданими до позову матеріалами та розрахунками, оскільки термін прострочення, який триває з 25.08.2017 (згідно розрахунку) не є значним. Товари в обороті, що є предметом застави, є замінними та визначені родовими ознаками.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності накладення арешту на майно відповідача з урахуванням розумності і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, враховуючи відсутність дій відповідача спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги та подання позовів до суду (прийняття рішення про ліквідацію, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, значне витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), суд дійшов висновку про відхилення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66-67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ПАТ «Перший Український ОСОБА_1» про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ « 24 Елемент» – відхилити.

Ухвала набрала законної сили 03.11.2017.

Суддя В.В.Носівець