Ухвала суду № 70020465, 12.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/635/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Іванова Д.Л.,

суддів Ремеза П.М., Кабанової В.В.,

при секретарі Піроженко Д.В.,

за участю прокурора Добрової Н.І.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12016120140000608 від 05 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_4 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5/а в м. Києві, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання, призначеного за даним вироком зараховано строк його попереднього увязнення, а саме з 07 листопада 2016 року по день набрання вироку законної сили з розрахунку один переднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_4 на користь Кіровоградської обласної лікарні - 5091, 94 грн. та 1438,35 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілої, а також 703, 68 грн. процесуальних витрат на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

В С Т А Н О В И Л А:

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_4 за носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу та умисне тяжке тілесне ушкодження, при слідуючих обставинах.

Так, 05 листопада 2016 року, близько 02 год. 45 хв., ОСОБА_4 перебуваючи у будинку своєї знайомої ОСОБА_5, розташованого в смт. Добровеличківка Кіровоградської області по вул.Лесі Українки, 4, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, дістав зі своєї сумки саморобний ніж, виготовлений кустарним способом, який являється холодною зброєю колюче - ріжучої дії та наніс ОСОБА_5 один удар ножем у поперекову ділянку зліва.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 - потерпілій ОСОБА_5 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді рани поперекової ділянки зліва, яка проникає у ліву плевральну порожнину (з розвитком лівостороннього гемотораксу), яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 9 від 27.01.2017 року відноситься до категорії тяжких, небезпечних для життя у момент їх заподіяння.

Крім того, ОСОБА_4, маючи умисел на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог глави 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, не маючи на те передбаченого законом дозволу, помістив до власної дорожньої сумки ніж, який згідно висновку судової експертизи № 4 від 07.01.2017 року є холодною зброєю колюче-ріжучої дії, виготовлений саморобним способом по типу мисливських ножів, загального призначення та 04.11.2016 року, близько 05 години, на автобусі маршрутом "КиївКропивницький" прибув в смт. Добровеличківка Кіровоградської області, де тимчасово проживав у домоволодінні своєї знайомої ОСОБА_5, розташованого по вул.. Лесі Українки,4.

Вказаними діями, які полягали у переміщенні холодної зброї під час подолання зазначеного вище шляху, обвинувачений вчинив носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Далі, продовжуючи свої протиправні дії, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 в період з 04.11.2016 року по 13 год. 55 хв. 05.11.2016 року, знаходячись у домоволодінні ОСОБА_5, використовував у власних цілях зазначений вище ніж, тобто продовжив вчиняти носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.1 ст.121 КК України на ст. 128 КК України та призначити його підзахисному покарання в межах санкції статті, не повязане з позбавленням волі.

В якості обґрунтування адвокат зазначає про те, що ОСОБА_4 наніс ножове порання своїй співмешканці ОСОБА_5 випадково, з необережності, умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень не мав, про що вказував, як під час досудового розслідування, так і розгляду справи в суді, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, має постійне місце проживання, цивільний позов потерпілої визнав повністю, готовий відшкодувати завдані збитки.

Наведені обставини, на думку захисника, не були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку, що вплинуло на його законність та обґрунтованість.

У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити вирок суду і призначити покарання не повязане з позбавлення волі, вказуючи на те, що умислу на заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень він не мав, що потерпіла його оговорила, він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги і просили суд їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягають за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Так, даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_4, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, правильно та цілком обґрунтовано зазначив про те, що дії ОСОБА_4 за ч.1ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження та ч.2 ст. 263 КК України, як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу - кваліфіковані правильно.

На обґрунтування своїх висновків суд послався на сукупність зібраних під час досудового розслідування письмових доказів, а також показань потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні дав їм належну та обєктивну оцінку, про що змістовно та обґрунтовано зазначив в оскаржуваному вироку.

Викладені у вироку висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах викладених в обвинувальному акті (ч.1 ст. 337 КПК) є правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи, ґрунтуються на сукупності зібраних, узгоджених між собою та досліджених судом доказах.

Як пояснив ОСОБА_4 під час розгляду судом першої інстанції та перегляду справи судом апеляційної інстанції, він свою вину визнає частково, зокрема зазначає, що тілесні ушкодження наніс з необережності, умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень не мав.

Не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі достовірних доказів, а саме:

- протоколом огляду місця події з фототаблицями від 05 листопада 2016 року, в ході якого було оглянуто місце скоєння кримінального правопорушення та вилучено речові докази (т.1а.п.164-171);

-висновком експерта № 846 від 16.12.2016 року, згідно з яким виявлена кров на нічній сорочці потерпілої ОСОБА_5 може належати потерпілій ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_4 (т.1 а.п.174-176);

- висновком експерта № 195/1 від 10 січня 2017 року, згідно якого змиви з ручки саморобного ножа можуть належати потерпілій ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_4 (т.1 а.п.185-187);

- висновком експертизи №9 від 27.01.2017 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани поперекової ділянки зліва, яка проникає у ліву плевральну порожнину, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент заподіяння. (т.1 а.п.199-202);

- протоколом слідчого експерименту від 27.01.2017 року, згідно якого потерпіла добровільно розповіла та відтворила обставини нанесення їй тяжкого тілесного ушкодження, яке мало місце 05 листопада 2016 року (т.1 а.п.203-204);

- висновком експертизи № 33 від 23.03.2017 року, згідно якого тілесне ушкодження у потерпілої ОСОБА_5 не могло утворитися з необережності, як про це зазначає ОСОБА_4 (т.2 а.п. 9-10).

Достовірність даних вищевказаних протоколів слідчих дій, а також правдивість показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перевірені судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 про те, що обвинувачений наніс тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 з необережності, обґрунтовано визнані судом безпідставними та спростовуються наступним.

Колегія суддів відмічає, що з об'єктивної сторони, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень і причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).

Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, в тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини зумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Так, як вбачається з матеріалів провадження, а саме висновку експертизи №33 від 23 березня 2017 року, в якому зазначається, що нанесення тілесних ушкоджень потерпілій з необережності, як вказує обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 у своїх апеляційних скаргах, за обставин зазначених у протоколі слідчого експерименту за участю обвинуваченого, утворитися не могли, а тому підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає.

Крім того, доводи захисника та обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, згідно яких 04.11.2016 року близько 03 години ОСОБА_4 приїхав до її домоволодіння в смт. Добровеличківка, щоб допомогти їй по господарству. Весь день вони, разом з обвинуваченим та її подругою ОСОБА_9 працювали. З настанням темної пори доби вони всі разом повечеряли та вживали алкогольні напої. Близько 23 години ОСОБА_9 поїхала додому. ОСОБА_5 пішла відпочивати у свою кімнату, а ОСОБА_4 постелила в іншій кімнаті. В той час, коли ОСОБА_5 відпочивала, вона відчула тяжкістьнасобі, від чого і прокинулася. В цей момент вона помітила ОСОБА_4, який сидів на її ногах, вище колін, а після цього відчула жар у лівому боці. Завівши одну руку назад, вона виявила ножа, витягла його з рани та кинула між собою та спинкою дивана, на якому лежала. В цей час ОСОБА_4 накинув на її обличчя подушку та став давити, промовляючи, що вона не поважає учасників АТО. Потім вона почала просити ОСОБА_4, щоб він викликав швидку допомогу, але останній лише робив вигляд, що викликає. Коли обвинувачений вийшов з кімнати, вона через вікно намагалася покликати на допомогу, однак на вулиці нікого не було. На її неодноразові прохання ОСОБА_4 дав потерпілій мобільний телефон і вона зателефонувала в швидку допомогу та до свого батька. Потім вона сказала обвинуваченому, щоб він відчинив для швидкої ворота і коли той вийшов на подвір'я, вона зателефонувала до ОСОБА_9 Першими на місце події прибули батько потерпілої разом із дружиною.

А також показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7, які під час допиту на досудовому розслідуванні та в судовому засіданні зазначили, що дійсно коли вони приїхали до домоволодіння потерпілої ОСОБА_5, побачили потерпілу, яка трималася за бік та зазначила, що обвинувачений ОСОБА_4 наніс їй удар ножем у спину та обвинуваченого ОСОБА_4, який витирав ножа.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинами цієї справи констатуються формально, по суті спростовується змістом оскаржуваного вироку та матеріалами кримінального провадження. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції в оскаржуваному вироку зазначив про те, що враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які за ступенем тяжкості є злочинами середньої тяжкості та тяжкими, особу ОСОБА_4, який ніде не працює, не має стійких соціальних звязків, на обліку у лікаря нарколога або психіатра не перебуває.

Обставинами, які помякшують ОСОБА_4 покарання суд визнав вчинення кримінальних правопорушень особою, яка раніше не притягалася до кримінальної відповідальності та те, що він є учасником бойових дій.

Обставини, які обтяжують ОСОБА_4 покарання судом не встановлено.

Згідно розяснень п.п. 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, тощо).

Положеннями ч. 2 ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та його особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_4 як особа представляє суспільну небезпеку, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю злочинів,остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 роки, є справедливим, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатніх та обґрунтованих підстав для застосування ст. 75 КК України, про що просить обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 в своїх апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 про те, що при призначенні покарання судом першої інстанції не достатньо враховано його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, цивільний позов визнав повністю є безпідставними, оскільки ці дані судом при призначенні ОСОБА_4 покарання враховані, про що зазначено в оскаржуваному вироку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування законного та обґрунтованого вироку суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року в кримінальному провадженні № 12016120140000608 від 05 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 та ч.2 ст.263 КК України - без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2