Ухвала суду № 70019703, 03.11.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5142/17

Провадження № 4-с/344/67/17

У Х В А Л А

03 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: ОСОБА_1

секретаря: Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, головний державний виконавець відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 на постанову державного виконавця про примусове виконання рішення у виконавчому провадженні ВП №51785519, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд із скаргою, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 від 03.04.2017 року про примусове виконання рішення у виконавчому провадженні ВП №51785519, мотивуючи тим, що на виконанні у державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 перебуває виконавче провадження за виконавчим листом Івано-Франківського міського суду №344/9697/2014 виданим 12.07.2016 року про усунення перешкод ОСОБА_3 в обслуговуванні та користуванні її житловим будинком по вул. Нова, 18 в м.Івано-Франківську шляхом приведення збудованої суцільної огорожі встановленої ОСОБА_2 до висоти 1,5 м. та прозорості не менше 50%. 04.04.2017 року на адресу скаржниці надійшла постанова головного державного виконавеця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 від 03.04.2017 року про примусове виконання рішення, згідно якої призначено примусове виконання рішення суду на 20.04.2017 року о 10 год. 00 хв. із зобов”язанням стягувача забезпечити технічних працівників для проведення виконавчих дій. Однак, як видно із довідки інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 від 18.01.2017 року висота паркана становить 1,05 м, тобто нижче ніж встановлено судовим рішенням. Таким чином, постанова головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 є неправомірною та такою що підлягає до скасування.

Скаржниця ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали з підстав наведених у ній, просили задоволити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечила, з підстав наведених у письмовому запереченні (а.с. 108-110).

Головний державний виконавець відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги у зв»язку з її безпідтсавністю.

Беручи до уваги пояснення учасників, дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення на них, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Обов'язковість рішення суду як однієї з засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.

Ч. 1 ст. 14 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. За змістом ст. 5 вказаного закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Як слідує з норм ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст.18 цього ж закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

27.07.2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №344/9697/2014 виданого 12.07.2016 року про усунення перешкод ОСОБА_3 в обслуговуванні та користуванні її житловим будинком по вул. Нова, 18 в м.Івано-Франківську шляхом приведення збудованої суцільної огорожі встановленої ОСОБА_2 до висоти 1,5 м. та прозорості не менше 50% (а.с. 62 зворот).

04.08.2016 року №/В-13/35541 головним державним виконавцем надіслано ОСОБА_2 вимогу державного виконавця, якою зобов”язано ОСОБА_2 з”явитись 15.08.2016 року на 10 год. до головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 (а.с.61).

ОСОБА_2 09.08.2016 року надіслала головному державному виконавцю відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 заяву про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №51785519 від 27.07.2016 року на десять робочих днів, про що винести відповідку постанову (а.с.60).

Вказана заява головним державним виконавцем була задоволена, та постановою від 10.08.2016 року про відкладення провадження виконавчих дій було відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання до 20.08.2016 року (а.с.59 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

25.08.2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 було складено Акт державного виконавця, з якого вбачається, що рішення щодо усунення перешкод ОСОБА_3 в обслуговуванні та користуванні її житловим будинком по вул. Нова, 18 в м.Івано-Франківську шляхом приведення збудованої суцільної огорожі встановленої ОСОБА_2 до прозорості не менше 50% - не виконано (а.с.58), у зв”язку з чим винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 340,00 грн. (а.с.57 зворот).

31.08.2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 було повторно складено акт та винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с.55 зворот, 56).

02.09.2016 року за вих №37872 головний державний виконавець відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 звернувся до начальника Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про: усунути перешкоди ОСОБА_3 в обслуговуванні та користуванні її житловим будинком по вул. Нова, 18 в м.Івано-Франківську шляхом приведення збудованої суцільної огорожі встановленої ОСОБА_2 до висоти 1,5 м. та прозорості не менше 50 відсотків (а.с.54).

02.09.2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак, вона була скасована постановою від 25.10.2016 року (а.с.52 зворот, 53 зворот).

На виконання постанови від 25.10.2016 року Івано-Франківським міським судом 26.10.2016 року №72958 було направлено виконавчий лист по цивільній справі №344/9697/2014, провадження №2/344/849/16 (а.с.51).

В подальшому, 09.12.2016 року, 23.12.2016 року та 03.04.2017 року головним державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 було повторно винесено постанови про примусове виконання рішення суду (а.с. 49, 38 зворот, 27).

21.12.2016 року скаржниця звернулась до державного виконавця із клопотанням про відкладення проведення виконавчих дій призначених на 23.12.2016 року на десять днів — строк розгляду скарги (а.с.43).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.03.2017 року скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи ОСОБА_3, головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 про визнання неправомірною та скасування постанови про примусове виконання рішення залишено без розгляду (а.с.29).

Як вбачається із Акту державного виконаця від 20.04.2017 року рішення суду виконано в повному обсязі (а.с.25).

Постановами головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 від 21.04.2017 року було стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір в розмірі 6 400,00 грн., виконавче провадження закінчено. Виокремлено в окреме провадження постанови №51785519 від 25.08.2016 року та №51785519 від 31.08.2016 року про накладення штрафу та постанову про стягнення виконавчого збору №51785519 від 21.04.2017 року (а.с.23, 24).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно вимог 383, 384 ЦПК та зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, за ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задоволити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Судом встановлено, що постанова про примусове виконання рішення від 03.04.2017 року відповідає вимогам встановленим Законом України «Про виконавче провадження», є законною та обгрунтованою, а тому суд не вбачає підстав для її скасування і вважає, що при її постановленні державний виконавець діяв в межах своїх повноважень і згідно Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин суд дійшов до переконання, що примусове виконання рішення суду було здійснено державним виконавцем в межах компетенції та у визначений законом строк.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, перевіривши, чи діяв державний виконавець відповідно до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія; своєчасно, тобто протягом розумного строку, дійшов висновку, що скарга до задоволення не підлягає.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 3, 4, 57-60, 208-210, 292, 293, 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, головний державний виконавець відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 на постанову державного виконавця про примусове виконання рішення у виконавчому провадженні ВП №51785519 – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Пастернак І.А.