Рішення № 70010923, 31.10.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9872/17

Провадження № 2/161/3176/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі Шолом С.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

встановив:

27.06.2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 23.10.2011 року по 26.10.2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.06.2017 року стягнуто ОСОБА_3 в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 900 грн. щомісячно, починаючи з 22 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття

Вказує, що дитина являється інвалідом, йому встановлено діагноз: легка розумова відсталість поєднана із ЗНМ І-ІІ рівня та гіпердинамічним синдромом, що призводить до загальної дезадаптації, у звязку з чим лікарями йому призначено лікування.

Вказує, що на розвиток здібностей та лікування сина вона витратила 23619,32 грн., а враховуючи, що вона з відповідачем мають рівні права та обовязки щодо сина.

Відповідач, як батько дитини ухиляється від надання добровільної необхідної додаткової матеріальної допомоги для розвитку здібностей та лікування дитини, просить суд стягнути з відповідача в її користь половину витрачених коштів, що становить 11809,66 грн.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали, не заперечували щодо стягнення додаткових витрат на лікування. В задоволенні вимог щодо стягнення суми додаткових витрат на придбання письмового стола та ноутбука просили суд відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 23.10.2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 26.10.2016 року розірвано.

Від подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).

Згідно свідоцтва про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3 являється його батьком (а.с. 3).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20.06.2017 року стягнуто ОСОБА_3 в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 900 грн. щомісячно, починаючи з 22 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4).

Як вбачається з посвідчення серії ААГ № 087953 від 13.05.2017 року ОСОБА_5 являється інвалідом дитинства (а.с. 5).

Згідно медичного висновку № 18 від 14.04.2017 року та консультаційного висновку спеціаліста від 19.06.2017 року, дитині - ОСОБА_5 встановлено діагноз: легка розумова відсталість поєднана із ЗНМ І-ІІ рівня та гіпердинамічним синдромом, що призводить до загальної дезадаптації, у звязку з чим йому призначено лікування (а.с. 6, 7).

Як вбачається з наданих чеків, видаткових накладних позивачем ОСОБА_1 понесено витрати на лікування сина ОСОБА_5 в розмірі 13648, 51 грн. (а.с. 8-19).

Згідно товарного чеку від 15.06.2016 року ОСОБА_1 придбала письмовий стіл (дитячий) вартістю 1400 грн.

Крім того, згідно фіскального чеку 000003 ОСОБА_1 понесено витрати на придбання ноутбука DELL Ins piron 5551, в тому числі на його налаштування та мишу LOGITECH M1, що становить загальну суму 8570,81 грн. (а.с. 20).

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) .

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

В судовому засіданні відповідач не заперечував, що його син дійсно хворіє і потребує додаткових витрат, повязаних з лікуванням, лікарським обстеженням, проведенням інших профілактичних заходів та посиленого харчування, тощо.

На думку суду, взаємовідносини, які виникли між сторонами, а також, небажання відповідача самостійно піклуватись про понесення додаткових витрат на свого сина і є тими обставинами, що мають істотне значення для визначення за рішенням суду розміру участі відповідача у додаткових витратах на дитину.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розяснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Судом встановлено, що позивач понесла додаткові витрати на лікування сина в розмірі 13648,51 грн. та на розвиток здібностей сина, придбавши письмовий стіл та ноутбук, в розмірі 9970,81 грн.

Тому враховуючи рівність прав та обовязків батьків щодо дитини, суд вважає, що слід стягнути з відповідача в користь позивача суму в розмірі 11809,66 грн. понесених додаткових витрат на дитину - ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 640,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 210, 215 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 183, 184,185 Сімейного кодексу України суд, ст.182 Сімейного кодексу України -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 11809 (одинадцять тисяч вісімсот девять) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави на відповідні рахунки суму в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк