Ухвала суду № 70010810, 31.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2017 року про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, Тернопільська міська рада, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування містобудівних умов та обмежень,-

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії щодо видачі містобудівних умов та обмежень № 691 забудови земельної ділянки за адресою б-р ОСОБА_5 від 02 серпня 2016 року та скасувати вказані містобудівні умови та обмеження.

Також, 06 вересня 2017 року разом з адміністративним позовом ОСОБА_3 подав клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони проведення будь-яких будівельних робіт з «Будівництва готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчими та торгівельними приміщеннями по бульвару С.Петлюри в м. Тернополі», а також заборони проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво об’єкта на земельній ділянці площею 0,09 га, що розташована за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, б-р С. Петлюри, кадастровий номер 6110100000:05:008:0040 до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову обраним позивачем шляхом, оскільки 02 серпня 2016 року Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на ім'я замовника ОСОБА_4 видано містобудівні умови та обмеження № 691 забудови земельної ділянки за адресою б-р ОСОБА_5 на будівництво готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчими та торгівельними приміщеннями, на підставі яких відділом держаного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 05 жовтня 2016 року за №ТП 083162790238 "Будівництво готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчими та торгівельними приміщеннями по бульвару С. Петлюри в м. Тернополі". При цьому, чинність декларації про початок виконання будівельних робіт від 05 жовтня 2016 року в даному провадженні не є предметом судового розгляду і ніким не оспорюється.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу скасувати і постановити нову, якою клопотання про забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що без забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а саме користуватися бульваром як рекреаційною зоною. Після завершення будівництва у випадку задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде прикласти значних зусиль та витрат і цей процес буде значно утруднений, ніж при забезпеченні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції з посиланням на ст. 117 КАС України виходив з відсутності підстав для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117, 118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Відтак, для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із нижчевказаних обставин: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем.

Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та інтересів позивача. Неможливість захисту прав може мати місце, зокрема, у разі знищення предмету спору, відчуження його іншим особам, якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсними договори чи рішення, вилучати майно тощо.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що розпочаті будівельні роботи по бульвару С. Петлюри в м. Тернопіль порушують його права та права інших мешканців бульвару на безпечні та комфортні умови проживання у мікрорайоні, на повноцінне навколишнє природне середовище та умови життєдіяльності. Однак, жодних доказів на підтвердження вищевказаних порушень позивачем не надано, вказане клопотання не містить жодного викладу фактичних обставин з наданням суду належних та допустимих доказів, якими підтверджується існування очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Також, позивач посилався на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову буде забудовано частину бульвару ОСОБА_5, що відноситься до рекреаційної зони, знищено зелені насадження і відновлення прав позивача на належні умови проживання буде значно утруднене або й неможливе в подальшому. Проте, позивачем не подано документів, які б свідчили про належність бульвару ОСОБА_5 до рекреаційної зони та не доведено необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Такий перелік забезпечення позову є вичерпним.

Із змісту вимог наведеної статті слідує, що заходи забезпечення позову у формі заборони вчиняти певні дії можуть стосуватися лише самої видачі містобудівних умов та обмежень № 691 забудови земельної ділянки за адресою б-р ОСОБА_5 від 02 серпня 2016 року, оскільки вказані умови та обмеження є предметом даного адміністративного позову.

Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

У випадку вирішення справи на користь позивача виконання постанови суду матиме наслідком втрату чинності вищевказаним документом, однак не полягатиме у знесенні об’єкту будівництва чи вжитті інших заходів, якими мотивована апеляційна скарга. Отже, визначені позивачем способи забезпечення адміністративного позову не перебувають у предметному зв’язку із заявленим позовом.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, оскільки, будівельні роботи з «Будівництва готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчими та торгівельними приміщеннями по бульвару С.Петлюри в м. Тернополі», а також заборони проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво об’єкта на земельній ділянці площею 0,09 га, що розташована за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, б-р С. Петлюри, кадастровий номер 6110100000:05:008:0040 не є предметом розгляду у даній справі, тому і немає підстав для забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти вищевказані дії.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує на те, що містобудівні умови та обмеження № 691 забудови земельної ділянки за адресою б-р ОСОБА_5 від 02 серпня 2016 року, видані ОСОБА_4 для будівництва з «Будівництва готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчими та торгівельними приміщеннями по бульвару С.Петлюри в м. Тернополі», які стали підставою для видачі ОСОБА_4 дозволу на виконання будівельних робіт, було видано, на його думку, з порушенням вимог чинного в України законодавства.

Проте, ні клопотання про забезпечення позову, ні апеляційна скарга не містять жодних посилань на докази, які свідчать про очевидну протиправність рішення, дій чи бездіяльності відповідача при видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. На час розгляду даної справи факт незаконності видачі вищевказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що стали підставою для видачі дозволу на виконання будівельних робіт, не встановлено та вони є чинними.

Також, в матеріалах справи міститься декларація про початок виконання будівельних робіт з будівництва готелю з закладом громадського харчування і спортивно-оздоровчим та торгівельними приміщеннями по бульвару С. Петлюри в м. Тернополі, яка є зареєстрованою 05 жовтня 2016 року та чинною.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а саме не надано суду докази в підтвердження своїх доводів, яким чином будуть порушені його права, також не деталізовано та неаргументовано яким саме фізичним та юридичним особам, і яким чином буде заподіяна шкода, і які конкретно значні зусилля та витрати необхідно буде здійснити для поновлення прав та інтересів позивача та інших осіб.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2017 року про забезпечення адміністративного позову у справі № 607/11058/17 – без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 листопада 2017 року.