Ухвала суду № 70009984, 01.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення подання податкового органу

01 листопада 2017 року м. Київ № 826/13967/17

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши подання та і додані до нього матеріали

за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт"

про про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 о 16:29 год. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло подання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СІОПЛАСТ".

Ухвалою суду від 31.10.2017 року подання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху та встановлено заявнику строк до 13:30 год. 01.11.2017 для усунення недоліків подання, а також в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Після постановлення ухвали, о 18.00 год. 31.10.2017 представника заявника телефонограмою проінформовано щодо постановлення вказаної ухвали, оголошено виявлені недоліки та необхідність їх усунення до 13.30 год. 01.11.2017, а також про відмову у відстроченні сплати судового збору.

01.11.2017 о 12:55 год. представником заявника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 отримано копію ухвали про залишення подання без руху.

01.11.2017 о 13:17 канцелярією суду зареєстровано заяву про усунення недоліків подання, яку підписано представником ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 До заяви додано подання «Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків", проставлено підпис в.о. начальника ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2, який скріплено печаткою.

Як вбачається з матеріалів подання заявником надано заяву про усунення недоліків та подання, в якому підпис уповноваженої особи скріплено печаткою, проте не проставлено дати підписання та не додано підтверджуючих документів щодо повноважень особи, якою підписано дане подання.

У зв'язку з чим слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 183-3 подання має містити підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, який скріплюється печаткою. При цьому, відповідно до вимог ч. 5 ст. 106 та ч. 2 ст. 58 КАС України, які застосовуються для цілей реалізації положень ст. 183-3 КАС України, до подання має додаватися довіреність на ім'я представника або наказ про покладання на певну особу виконання обов'язків керівника. Між тим, долучене до заяви від 01.11.2017 подання про усунення недоліків, не супроводжується довіреністю або наказом про покладання обов'язків на особу, якою поставлено свій підпис під поданням (ОСОБА_2), та не надано документу, який підтверджує повноваження особи, яка підписала подання. При цьому, всупереч вимогам ч. 4 ст. 106 КАС України, яка застосовується у взаємозв'язку з положеннями ст. 183-3 КАС України, подане 01.11.2017 подання на усунення недоліків, не містить дати його підписання. Слід додати, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, до подання, яке подано разом із заявою від 01.11.2017 р. на усунення недоліків, не додано доказів надіслання цього виправленого подання відповідачу.

Отже, при поданні заяви на усунення недоліків подання на ухвалу суду від 31.10.2017 представником ГУ ДФС у м. Києві допущено інші недоліки.

Також, як вбачається із заяви про усунення недоліків подання, заявником не надано доказів сплати судового збору, але заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, обгрунтоване тим, що відповідно до інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333 сплата судового збору здійснюється за кодом економічної класифікації видатків (КВЕК) 2800 «Інші поточні видатки». Однак, не надано суду жодного доказу щодо не можливості сплатити судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір".

У зв'язку з наведеним, слід звернути увагу на те, що положеннями ч. 1 ст. 88 КАС України, які кореспондуються з приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто, фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів з довідкою контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року №2 судам також роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

При цьому, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Суд повторно звертає увагу, що обставини фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору, встановленого законом.

Суд зауважує, що правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір", який прийнято відповідним державним органом - Верховною Радою України.

Отже, саме держава, яка є відповідальною за діяльність її органів (суб'єктів владних повноважень), законодавчо визначає випадки, коли названі особи звільняються від сплати судового збору. Як свідчить зміст названого закону, відповідач у даному випадку повинен сплачувати судовий збір.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України діяльність державних органів повинна відповідати нормам Конституції та законам України, що виключає можливість вирішення судом питань щодо звільнення органів держави від сплати судового збору.

Оскільки, законодавцем не встановлено підстав для звільнення від сплати судового збору податкових органів, у випадку посилання таких органів на відсутність видатків та коштів на рахунках, суд не вправі підміняти органи законодавчої влади та вводити додаткові підстави для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає як безпідставне, у зв'язку з чим у задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Заявником також зазначено, що ним було вчинено ряд дій для забезпечення вимог ухвали суду про усунення недоліків (направлено доповідну записку на Управління фінансування бухгалтерського обліку та звітності про необхідність сплати судового збору), однак копії даної доповідної записки суду не надано.

Також, твердження заявника що реалізація вище зазначених заходів, а саме проведення банківських платежів належним чином потребує більше часу ніж було надано для усунення недоліків, суд вважає не вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів подання, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №34230 про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято ще 30.10.2017 о 17:30 год. Саме, подання з яким звернувся заявник зареєстровано в канцелярії Окружного адміністративного суду 31.10.2017 в 16:29 год. та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 о 16:49 визначено суддю та передано на розгляд судді Маруліній Л.О. Ухвалою суду від 31.10.2017 року подання було залишено без руху для усунення недоліків, та телефонограмою від 31.10.2017 повідомлено заявника щодо даної ували та про строк усунення недоліків до 13:30 год. 01.11.2017 року.

Суд вважає, що у заявника було достатньо часу для виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо звернення до суду, оскільки момент встановлення обставин, якими зумовлено звернення, до суду виник ще 30.10.2017, а тому твердження заявника щодо обмеження в часі на усунення недоліків є необґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що заявником не усунено недоліків подання, визначених в ухвалі суду від 31.10.2017.

Згідно ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.Повернути подання та додані до нього матеріали.

2.Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у звільненні від сплати судового збору.

3.Ухвалу про повернення подання надіслати заявнику разом із поданням та усіма доданими до нього матеріалами.

4.Роз'яснити заявнику, що повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна