Постанова № 70009375, 06.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3834/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача -Замороцької А.О за довіреністю,

представника відповідача - Бовраш О.В. за довіреністю,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення податкового боргу з усіх відкритих рахунків у розмірі 2042057,06 грн., -

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"в якому позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з усіх відкритих рахунків Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (ЄДРПОУ 01125689) на суму у загальному розмірі - 2 042 057,06 грн. (два мільйона сорок дві тисячі п'ятдесят сім гривень шість копійок) на користь державного бюджету.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач подав податкову декларацію з плати за землю та з податку на додану вартість за 2016-2017 р. з відображенням суми податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 1 155 793,59 грн. та 575 720,00 грн. з податку на додану вартість.

Згідно з обліковими картками відповідач має податкову заборгованість у розмірі 2 042 057,06 грн.

В зв'язку з несплатою податкової заборгованості відповідачем Чорноморська об'єднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області винесла вимогу № 4825-17 від 03.11.2016 р. на загальну суму 104 972,59 грн., яку направлено рекомендованим листом на адресу відповідача.

Однак, з боку відповідача у строк призначений податковим законодавством України податковий борг не сплачено, в зв'язку з чим - ненадходження сум податку завдає матеріальної шкоди Державному бюджету України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.4-6).

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.70-73).

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначила, що ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" належним чином та у повному обсязі задекларувало податкові зобов'язання з податку на землю та податку на додану вартість, проте з незалежних від підприємства причин не в змозі виконати у встановлений чинним законодавством термін їх своєчасне перерахування до бюджету.

Причинами є зовнішні фактори, на які підприємство не має впливу а саме, відповідно до ст.2-1 Закону України «Про внесення змін до закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року.

Відповідач є державною стивідорною компанією, яка займається здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт лісоматеріалів. У підприємства відсутня інфраструктура задля обробки вантажів іншої номенклатури. Фактично на даний час перебуває на межі зупинення через зменшення глибин у гавані порту.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України» фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів; організація та забезпечення безпеки мореплавства є метою утворення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Відповідач зазначив, що станом на 30.06.2017 р. середня кількість працівників ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" становить 494 чол. Задля недопущення посилення соціально-економічної напруги у м. Білгород-Дністровський підприємство не здійснює масових скорочень та вивільнень працівників, здійснює виплату заробітної плати у встановленні чинним законодавством терміни.

Крім того ПК України містить спеціальні норми, які мають пріоритет над загальними нормами глави 9 ПК України «Погашення податкового боргу платника податків» в частині погашення податкового боргу державними підприємствами, які не належать до приватизації.

Також представник відповідача зазначила, що звернення контролюючого органу щодо стягнення з усіх відкритих рахунків ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" коштів в рахунок погашення податкового боргу не передбачено вимогами ПК України.

Заслухавши пояснення представниківсторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" має статус юридичної особи, не перебуває в стані припинення діяльності, не ліквідовано, що підтверджується реєстраційною довідкою ДПІ від 14.06.2017 р. (а.с.14).

Відповідач знаходиться на обліку, як платник податків в Чорноморській об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідач подав податкову декларацію з плати за землю та з податку на додану вартість за 2016-2017 р. з відображенням суми податкового зобов'язання з плати за землю в розмірі 1155793,59 грн. та 575720,00 грн. з податку на додану вартість.

Суд встановив, що станом на даний час згідно з обліковими картками, що ведуться податковими органами, у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 2042057,06 грн. (а.с.8).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів в порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).

Суд встановив, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості, позивач виніс податкову вимогу форми Ф № 4825-17 від 03.11.2016 р на суму 104972,59 грн. (а.с.15).

Проте суд звертає увагу на ту обставину, що позивач є державним підприємством, що не належить до приватизації.

Так, Закон України « Про перелік об'єктів, що не підлягають приватизації» затверджує переліки об'єктів права державної власності, що не належать до приватизації. Зокрема, в Додатку №1 до вказаного Закону до таких об'єктів відноситься Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт».

З огляду на цю обставину, суд зазначає, що ПК України містить спеціальні норми, які мають пріоритет над загальними нормами глави 9 цього Кодексу «Погашення податкового боргу платника податків » в частині погашення податкового боргу державними підприємствами, які не підлягають приватизації.

Так, відповідно до п. 96.2. ст.96 ПК України:«У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1 надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2 досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3 ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4 виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України».

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.88.1. ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно з п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З скупного аналізу вказаних вище норм податкового законодавства та відповідно до встановленої ними процедури, платнику податку, що має податковий борг призначається податковий керуючий, який складає акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Оскільки позивач ні в своєму позові, ні в судовому засіданні не довів факт призначення позивачеві податкового керуючого та складення відповідного акту опису майна, суд робить висновок про порушення встановленої ПК України процедури погашення податкового боргу державними підприємствами.Щодо звернення стягнення з усіх відкритих рахунків позивача коштів в рахунок погашення податкового боргу , суд робить висновок, що така процедура відносно позивача ПК України не встановлена.

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Чорноморської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС в Одеській області не належать до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 72, 86, 159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 06 листопада 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

У задоволенні адміністративного позову відмовити

06 листопада 2017 року.