Постанова № 70009372, 06.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4903/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: Тарановський Р.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0028911406 від 04.09.2017р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки № 575/15/52/РРО/НОМЕР_2 від 09.08.2017р.; стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичну перевірку проведено з порушенням ст.ст. 80, 81 ПК України. Позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення ним вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., оскільки грошові кошти у розмірі 3441,40 грн. відображено в повному обсязі у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснено облік зазначених готівкових коштів у КОРО. Позивач вважає, що відповідачем помилково ототожнюється облік у книзі обліку доходів і витрат та у книзі обліку розрахункових операцій. В акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зазначено про не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів на загальну суму 3441,40 грн. у книзі обліку доходів і витрат, однак не встановлено не оприбуткування зазначених готівкових коштів у КОРО. Позивач наголошує, що ним виконано вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., в зв'язку з чим вважає, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», до нього застосовано безпідставно. Позивач вважає, що не відображення позивачем записів у Книзі обліку доходів і витрат може розглядатися лише як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 164 КУпАП України. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги п. 8 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015р., оскільки на його адресу надіслано податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки № 575/15/52/РРО/НОМЕР_2 від 09.08.2017р., без зазначення його номера та дати прийняття.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 32-33), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами фактичної перевірки встановлено порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., що виразилось у не оприбуткуванні готівкових коштів у книзі обліку доходів та витрат на суму 3441,40 грн. За вказане порушення, на думку відповідача, слід застосувати до позивача штрафні санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, як то передбачено абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 3375 від 03.08.2017р., згідно з направленням на перевірку з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення касових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) у період з 04.08.2017р. по день завершення перевірки тривалістю 10 діб.

За наслідками перевірки складено акт № 575/15/52/РРО/НОМЕР_2 від 09.08.2017р. (а.с. 18-21; 63-66), відповідно до висновків якого встановлено не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) у книзі обліку доходів та витрат готівкових коштів на загальну суму 3441,40 грн.

09.08.2017р. посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови від підпису та отримання акту про результати фактичної перевірки (а.с. 36).

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0028911406 від 04.09.2017р., яким до позивача на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України, абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17207,00 грн. (а.с. 22; 47).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 р. затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок № 1204), який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно п. 2 розділу ІІ зазначеного Порядку, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «С» - у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (додаток 10).

Відповідно до п. 8 розділу II зазначеного Порядку, при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до реєстру, передбаченого пунктом 1 розділу IV цього Порядку, та складається з: порядкового номера у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 6 цифр номера; номера підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера.

Проте на адресу позивача направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення без зазначення номера та без дати (а.с. 22), чим порушено п. 8 розділу II Порядку № 1204.

Правовідносини, пов'язані із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, веденням касових операцій під час здійснення готівкового обігу у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також щодо повноважень контролюючих органів у вищезазначеній сфері, врегульовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон № 265/95-ВР), Податковим кодексом України тощо.

У ст. 2 Закону № 265/95-ВР наведено визначення реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), згідно із яким - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо

Також у даній нормі наведено тлумачення поняття «книга обліку розрахункових операцій» (далі-КОРО), під яким розуміється прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно п.п.1-7 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

6) забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

7) подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Згідно ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1 ст. 41 ПК України).

Контролюючі органи уповноважені, зокрема, здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно із приписами статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Так, спірним у даній справі є висновок Головного управління ДФС в Одеській області, викладений в акті перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004р. у вигляді не оприбуткування (несвоєчасного оприбуткування) у книзі обліку доходів та витрат сум готівкових коштів у розмірі 3441,40 грн.

У зв'язку з вищевказаним висновком з урахуванням абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 0028911406 від 04.09.2017р. про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 17207,00 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004р., затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (далі - Положення №637).

Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п.п. 1.2 Положення №637).

Підпунктом 2.2 Положення №637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до вимог п. 2.6 Положення №637 - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися саме у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.3 Положення №637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки сума штрафу дорівнює п'ятикратному розміру неоприбуткованої суми (абз. 3 п. 1 Указу).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) є: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З матеріалів справи вбачається, що на момент проведення відповідачем перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 позивач здійснював господарську діяльність за адресою господарської одиниці: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що позивач проводив розрахункові операції через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер РРО - 300218857, реєстраційне посвідчення. №300218857, видане ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Згідно із приписами п. 3 розділу 1 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013р. № 417 (далі - Порядок №417), фіскальний звітний чек - фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Пунктом 4 розділу 3 Порядку №417 передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах ОРО, а також друкувати Х-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі.

У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 1 квітня 2014 року (справа № 21-54а14), від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3680а15).

Суд звертає увагу, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р., до позивача застосовано за порушення п. 2.6 Положення №637, в якому чітко зазначено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Проте відповідач не встановив під час перевірки та не доводив під час судового розгляду, що позивачем не здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень саме у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а обґрунтував висновки перевірки тим, що позивачем не оприбутковано (несвоєчасно оприбутковано) у книзі обліку доходів та витрат готівкові кошти на загальну суму 3441,40 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалось проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, відтак оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Готівкові кошти у розмірі 3441,40 грн. відображено у повному обсязі у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснено облік зазначених готівкових коштів у КОРО. Зазначені обставини представником позивача в судовому засіданні не заперечувались.

В акті перевірки зазначено, що друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій забезпечено (а.с. 65).

Таким чином, контролюючим органом не доведено той факт, що позивачем порушено п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (із змінами та доповненнями), відтак застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є безпідставним.

Під час судового розгляду представник відповідача, посилаючись на приписи п. 177.10 ст.177 ПК України, зазначив, що позивачем не оприбутковано готівкові кошти у книзі обліку доходів та витрат на суму 3441,40 грн., чим порушено вимоги п. 2.6 Положення № 637.

Суд вважає зазначені твердження безпідставними та такими, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Статтею 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Статтею 164-1 КУпАП України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу відповідно до ст. 164-1 КУпАП України, а не абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

З урахуванням наведеного та правової позиції Верховного Суду України, а також перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши в сукупності докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0028911406 від 04.09.2017р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0028911406 від 04.09.2017р.,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0028911406 від 04.09.2017р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65098, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.