Постанова № 70008691, 01.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 803/1330/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Пивовара В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2017 року № 0001281304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 61261,90 грн., в тому числі основним платежем 49009,52 грн., за штрафними санкціями 12252,38 грн., та № 0001271304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у розмірі 134776,19 грн., в тому числі за основним платежем 107820,95 грн., за штрафними санкціями 26955,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2017 року № 0001281304 та № 0001271304, оскільки виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 26.01.2017 року по 31.01.2017 року згідно із пунктом 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, наказом від 20.01.2017 року № 68 посадовою особою Головного управління ДФС у Волинській області проведено документальну невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_1 з дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справами по митній декларації ТР 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 07.02.2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3.

В акті перевірки від 07.02.2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3 зазначено, що громадянином ОСОБА_1 за МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року ввезено на територію України автобетономішалку марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску, в адресу отримувача ООО «Євро Авто» (м. Сухум, вул. Агрба 4/75 Республіка Абхазія), за кодом УКТ ЗЕД 870540, країна відправлення - Німеччина, митна вартість - 490095,23 грн. (30500 EUR).

За результатами перевірки відповідності даних митної декларації МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року, договору купівлі від 19.05.2014 та ін., які були надані до митного оформлення та інформації отриманої від Головного сервісного центру МВС України 16.11.2016 № 31/8346 про відсутність у Єдиному державному реєстрі МВС інформації про реєстрацію зазначеного транспортного засобу з вищевказаним номером шасі встановлено порушення повноти декларування громадянином ОСОБА_1 митної вартості у сумі 490095,23 грн., оскільки згідно вищезазначеної митної декларації останній зобов'язався доставити заявлений товар до Луганської митниці, пп Красна Талівка - Волошине, в термін до 31.05.2014 року, проте, на даний час в митних органах відсутня інформація про доставку товару до митниці призначення.

Отже, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення громадянином ОСОБА_1 частини 2 пункту 2 статті 191 Митного кодексу України в частині недоставлення товару до митних органів призначення у строк, встановлений статтею 95 цього кодексу; пункту 2 та 3 статті 193 Митного кодексу України, в частині несплати митних платежів, встановлених законом на імпорт зазначених товарів, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита за МД ТР 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року на загальну суму 49009,52 грн., а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України «Порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за МД ТР 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року на загальну суму 107820,95 грн.

На підставі акту перевірки від 07.02.2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3 Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.03.2017 року № 0001281304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 61261,90 грн., в тому числі основним платежем 49009,52 грн., за штрафними санкціями 12252,38 грн., та № 0001271304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у розмірі 134776,19 грн., в тому числі за основним платежем 107820,95 грн., за штрафними санкціями 26955,24 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками перевірки, викладеними в акті від 07.02.2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3, подав 18.07.2017 року до Головного управління ДФС у Волинській області письмові заперечення, однак листом від 31.08.2017 року № 880/П/03-20-13-07-06 відповідач залишив без розгляду вказані заперечення у зв'язку з порушенням строків їх подання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Як передбачено частинами першою, другою статті 91 Митного кодексу України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

У митний режим транзиту можуть бути поміщені товари, транспортні засоби комерційного призначення незалежно від їх митного статусу.

Згідно з частиною четвертою статті 92 Митного кодексу України для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару; 2) у випадках, визначених законодавством, надати органу доходів і зборів дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 93 цього кодексу товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Так, статтею 95 Митного кодексу України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої цієї статті автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно з частиною п'ятою статті 102 Митного кодексу України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 191 Митного кодексу України перевізники зобов'язані у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Частинами другою, третьою статті 193 Митного кодексу України встановлено, що у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів.

Перевізник звільняється від зобов'язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що перевізник зобов'язаний у строк, встановлений статтею 95 Митного кодексу України (для автомобільного транспорту - 10 діб) доставити товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, до органу доходів і зборів призначення. При цьому, порушення перевізником вказаних строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів. Разом з тим, у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

Судом встановлено, що 21.05.2014 року ОСОБА_1 згідно МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року на територію України ввезено внутрішнім транзитом автобетономішалку марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску, яка слідувала з країни відправлення - Німеччина в адресу отримувача ООО «Євро Авто» (м. Сухум, вул. Агрба 4/75 Республіка Абхазія).

Як вбачається з МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року, автобетономішалка марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску, мала перевозитись під митним контролем ОСОБА_1 з Ягодинської митниці до митного органу призначення - Луганська митниця пп Красна Талівка - Волошине в термін до 31.05.2014 року.

Згідно листів Ягодинської митниці від 26.06.2014 року № 03-70-53/2788-ЕП та від 09.07.2014 року № 03-70-53/2966-ЕП транспортний засіб - автобетономішалка марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску, у строк, визначений статтею 95 Митного кодексу України, не був доставлений до митниці призначення - Луганська митниця пп Красна Талівка - Волошине.

Крім того, станом на час проведення перевірки позивача та станом на день розгляду даної справи в митних органах відсутня інформація про доставку вказаного транспортного засобу до митниці призначення.

Таким чином, транспортний засіб - автобетономішалка марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску за МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року перебуває на митній території України без нарахування та сплати належних платежів, що є порушенням умов переміщення товарів у митному режимі транзиту.

Оскільки в ході судового розгляду справи підтверджено факт порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2 частини 2 статті 191 Митного кодексу України в частині недоставлення товару до митних органів призначення у строк, встановлений статтею 95 Митного кодексу України, відтак відповідно до частини другою статті 193 цього кодексу останній зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

При цьому, твердження позивача про те, відповідальність щодо сплати митних платежів за порушення строків доставки товару, поміщеного у режим транзит до митного органу призначення, може бути покладена виключно на власника (отримувача) вантажу, а не на особу, яка виконувала функції водія, суд не бере до уваги враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 4 Митного кодексу України перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 (далі - Порядок № 651), у графі 50 «Принципал» зазначаються відомості про перевізника (експедитора) товарів, задекларованих у МД, номер його телефону в міжнародному форматі (з урахуванням коду країни та населеного пункту або мережі оператора мобільного зв'язку) та відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення: прізвище, ініціали, серія та номер паспорта (для громадян нерезидентів: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), громадянство, реквізити паспортного документа або документа, що його замінює).

З аналізу вищенаведеного слідує, що перевізник це особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України та є відповідальною за такі перевезення. Крім того, вказана особа зазначається у графі 50 «Принципал» митної декларації.

Як вбачається з МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року, відповідно до якої ввезено на територію України внутрішнім транзитом автобетономішалку марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску, у графі 50 «Принципал» у відповідності до Порядку № 651 зазначено відомості про перевізника вказаного товару, що приймає його до перевезення, а саме: ОСОБА_1, м. Ковель, вул. П. Мирного, 15, Україна. Крім того, згідно розшифровки до графи 50 цієї декларації (зворотній бік декларації), ОСОБА_1 зазначив, що ознайомлений зі змістом статей 458, 459, 474, 483 Митного кодексу України, і зобов'язався доставити заявлені товари до Луганської митниці пп Красна Талівка - Волошине в установлений термін до 31.05.2014 року.

Також у листі Ягодинської митниці від 26.06.214 року № 03-70-53/2788-ЕП, адресованого начальнику Луганської митниці, зазначено про те, що 31.05.2014 року (вх.8881/12) на Ягодинську митницю надіслано факсом звернення, зокрема, перевізника, ОСОБА_1 щодо продовження терміну доставки транспортного засобу - автобетономішалки марки «MAN» модель «TGA 35.400», номер шасі НОМЕР_4, 2007 року випуску у зв'язку з проведенням АТО в Донецький та Луганській областях.

Враховуючи те, що перевізником вказаного транспортного засобу у МД TP 80 АА № 205020103/2014/000633 від 21.05.2014 року зазначено саме ОСОБА_1, а тому відповідно частини другої статті 193 Митного кодексу України саме останній зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів,

Згідно частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки

Відповідно до підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Як передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно до пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно здійснено розрахунок податкових зобов'язань на загальну суму 156830,47 грн., в тому числі: ввізне мито - 49009,52 грн., податок на додану вартість - 107820,95 грн.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки від 07.02.2017 року № 53/03-20-13-03-06/НОМЕР_3, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 06 листопада 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко