Постанова № 7000661, 03.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 грудня 2009 року справа № 2а-24165/09/1270

приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання:

за участю прокурора:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача:

від першої третьої особи:

від другої третьої особи: Дегтярьовій А.М.

не зявився

Кравченко І. М. за дов. від 28 квітня 2009 року

Мягкий В.В. за дов. від 25 листопада 2009 року

Стороженко Л.А. за дов. від 30 січня 2009 року

Скурідіна М.В. за дов. від 2 грудня 2009 року

Іпатенко Г.О. за дов. від 21 листопада 2008 року розглянувши апеляційні скарги Прокуратури Луганської області

Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року (повний текст виготовлений 30 вересня 2009 року) по адміністративній справі № 2а-24165/09/1270 (суддя Ірметова В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» до

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Луганської митниці

Державна податкова інспекція у м. Сєверодонецьку Луганської області

Державна податкова адміністрація у Луганській області про Визнання протиправними дій, зобовязання відкликати подання ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року по справі № 2а-24165/09/1270 (арк. справи 95-97) були задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» до Луганської митниці, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку Луганської області, Державної податкової адміністрації у Луганській області про визнання дій протиправними та зобовязання відкликати подання.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року вмотивовано висновками суду про помилковість тверджень Луганської митниці про те, що перехід права власності на корпоративні права засновника товариства означає відчуження іноземної інвестиції та не може тягнути за собою виникнення зобовязань щодо сплати ввізного мита, як то передбачено положеннями статті 18 Закону України «Про іноземні інвестиції».

Луганська митниця, не погодившись із винесеним судовим рішенням надала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду із вимогами скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги Луганська митниця обґрунтовувала порушенням адміністративним судом першої інстанції норм матеріального права, що виразилися у невірному застосуванні статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», що виразилося в неприйнятті судом до уваги про відсутність визначення положеннями цієї статті способу відчуження іноземної інвестиції, при безумовному обов'язку сплати ввізного мита у разі відчуження майна підприємства, виникнення якого повязано лише із фактом здійснення відчуження. Водночас, відчуження корпоративних прав іноземним інвестором, як зазначає апелянт у скарзі, тягне за собою втрату майном, ввезеним раніше інвестором, статусу іноземної інвестиції.

Прокурор, який вступив до справи протягом розгляду судом першої інстанції заявленого позивачем позову, також не погодився із постановою Луганського окружного адміністративного суду та надав апеляційну скаргу на постанову від 25 вересня 2009 року у справі № 2а-24165/09/1270.

Надану прокурором Луганської області скаргу вмотивовано тим, що відчуження корпоративних прав на статутний фонд (капітал) або його частку (пай), за своїм змістом є відчуженням майна, що внесено до статутного фонду підприємства у вигляді внеску до статутного фонду. З урахуванням зазначеного твердження, прокурор зазначає про втрату підприємством статусу підприємства с іноземними інвестиціями та виникнення в такого підприємства обовязку сплатити суму ввізного мита в момент реєстрації відповідних змін до статуту, повязаних із змінами у складі засновників.

Посилаючись на положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», якими митні органи визначені як контролюючі відносно ввізного мита, прокурор наполягав на відсутності порушень при направленні митницею подання щодо із визначенням в ньому суми ввізного мита, що підлягає сплаті. За змістом наданої прокурором апеляційної скарги прокурор наполягав на незаконності винесеної Луганським окружним адміністративним судом постанови, та просив Донецький апеляційний адміністративний суд скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року та винести нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Прокурор у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латєст» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 24183749.

В період з 06 березня 2008 року по 13 березня 2008 року представниками Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01 червня 2004 року по 01 січня 2008 року.

При проведенні перевірки податківцями було встановлено, що за змістом статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» із змінами, зареєстрованими 09 грудня 2004 року, одним із учасників товариства було Відкрите акціонерне товариства «Волжський автомобільний завод імені Логінова» (Росія), частка якого у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст» була внесена майном та складала 55000,00 доларів США, що складало 12, 18 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Латєст».

Протягом 2004 -2005 року ВАТ «ВАЗ ім. Логінова» (інвестором) було ввезено зазначено майно, що було внеском у статутний фонд позивача, що обумовило набуття позивачем статусу підприємства із іноземними інвестиціями.

При ввезенні майна у якості внеску до статутного фонду ТОВ «Латєст» підприємством були надані прості векселі на суму ввізного мита з відстроченням платежу на 30 календарних днів на загальну суму 15294,69 доларів США. Видані векселі були погашені на підставі відміток Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку про зарахування обладнання на баланс ТОВ «Латєст». Обладнання, ввезене як внесок до статутного фонду ТОВ «Латєст» являє собою іноземну інвестицію. Особливості режиму іноземного інвестування, врегульовані положеннями Закону України «Про режим іноземного інвестування».

На підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, 13 грудня 2006 року ВАТ «ВАЗ ім. Логінова» було відчужено належну йому частку у статутному фонді ТОВ «Латєст» у розмірі 12,8 % статутного капіталу, вартість якої в грошовому еквіваленті складає 55000 доларів США на користь фізичної особи ОСОБА_8 Ціна продажу частки, відчуження якої було предметом договору між ВАТ «ВАЗ ім. Логінова» та ОСОБА_8 від 13 грудня 2006 року, була визначена сторонами на рівні 287850,00 грн.

Статут ТОВ «Латєст» у новій редакції, повязані із змінами, що відбулися у складі засновників, був зареєстрований 27 лютого 2007 року.

27 листопада 2008 року на підставі висновків викладених податківцями в акті перевірки та керуючись положеннями підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року № 1387 «Про затвердження Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобовязання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів» та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобовязань, затверджених Наказом Державної митної служби № 370 від 11 травня 2006 року відповідачем було направлено на адрес Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку перше подання № 6 (арк. справи 8-11).

09 січня 2009 року відповідачем було направлено на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку друге подання № 1 (арк. справи 13).

Направлені позивачем скарги від 14 квітня 2009 року (арк. справи 15) та від 10 червня 2009 року (арк. справи 16), в яких позивач вимагав відкликати направлені на адресу державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку подання, були залишені відповідачем без задоволення (арк. справи 17).

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та приймаючи до уваги пояснення сторін та інших осіб, що приймали участь при розгляді справи адміністративним судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що спірним питанням, що є підставою виникнення спору між сторонами є визначення можливості застосування правових наслідків, передбачених статтею 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», у випадку відчуження корпоративних прав учасника товариства, який не є резидентом України на користь іншої особи, що є резидентом України.

Окрім цього, враховуючи приписи положень Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає про необхідність встановлення правильності обрання позивачем способу захисту порушених прав.

Особливості режиму іноземного інвестування на території України визначені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у формах, передбачених статтею 3 цього закону, зокрема шляхом часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Згідно із Законом до іноземних інвестицій відноситься будь-яке рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності) та пов'язані з ним майнові права, які безпосередньо вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності й належним чином зареєстровані згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 07 серпня 1996 року.

Колегія суддів не погоджується із наведеним апелянтами в наданих скаргах щодо визначення можливості застосування наслідків, передбачених статтею 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» у випадку відчуження іноземним інвестором корпоративних прав на статутний фонд ТОВ «Латєст» через ототожнення понять «відчуження корпоративних прав» та «відчуження майна, внесеного до статутного фонду». Поняття корпоративного права та майна, що є іноземною інвестицією та внесено до статутного фонду підприємства, є різними за своєю правовою природою.

У спірних відносинах майном є безпосередньо обладнання, ввезене третьою особою як внесок до статутного фонду, що стосується корпоративних прав то це права, які були отримані іноземним інвестором в обмін на внесене ним майно. Із змісту наявного в матеріалах справи акту перевірки вбачається, що при її проведенні податковим органом було встановлено наявність майна (іноземної інвестиції) в позивача. Корпоративне право за приписами Закону України «Про режим іноземного інвестування» не є іноземною інвестицією у розумінні положень цього закону, а тому його відчуження, не може бути підставою для застосування наслідків статті 18 закону. Колегія суддів апеляційного суду зазначає про наявне вільне тлумачення субєктом владних повноважень змісту статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», що визначені у якості підстав для визначення в позивача обовязку щодо сплати митних платежів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає про відсутність підстав для визначення відповідачем обовязку позивача щодо сплати суми митних платежів у звязку із відчуженням ВАТ «ВАЗ імені Логінова» належних йому корпоративних прав на користь іншої особи.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені терміни, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що здійснив процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає до відповідного податкового органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Виходячи з приписів підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами щодо акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Умовою застосування положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 цього закону є проведення контролюючим органом узгодження суми податкового зобовязання.

Пунктом 5.8 Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань, затвердженого наказом Державної митної служби України № 370 від 11 травня 2006 року зазначено, що до документів, підтверджуючих суму податкових зобов'язань платника податків та граничний строк їх сплати віднесено митну декларацію.

Подання платником митної декларації є узгодженням платником суми податкового зобовязання у розумінні положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». В матеріалах справи відсутня митна декларація надана позивачем при ввезенні позивачем майна як іноземної інвестиції, яка б могла свідчити здійснення процедури узгодження податкових зобовязань.

Механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган) встановлений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1387 від 24 жовтня 2001 року.

У разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає подання.

Подання повинно містити інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному податковому органі.

Таким чином, подання контролюючого органу є підставою для вчинення податковим органом дій, направлених на погашення суми податкового боргу. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що подання митного органу є правовим актом індивідуальної дії, що тягне за собою виникнення прав та обовязків та може бути предметом оскарження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульований порядок обрання позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає, що визначення позивачем заявлених ним вимог у вигляді зобовязання вчинити дії щодо відкликання є наслідком невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права. За приписами Кодексу адміністративного судочинства України при винесенні субєктом владних повноважень рішення (акту індивідуальної дії) способом захисту особи є визнання зазначеного акту недійсним чи його скасування за умови встановлення невідповідності цього акту вимогам чинного законодавства України. Чинним законодавством не передбачено можливості відкликання подання митним органом. Суд є правозастосувальним органом та не може судовим рішеннями встановлювати або змінювати норми чинного законодавства України, як то визначати обовязок в субєкта владних повноважень відкликати винесене подання за відсутності норм чинного законодавства України, якими б були передбачені підстави для здійснення такого відкликання.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду зазначає про порушення адміністративним судом першої інстанції застосування норм процесуального права, що призвело до винесення судового рішення, яким було зобовязано Луганську митницю відкликати винесенні подання.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій щодо визначення податкового боргу та здійснення заходів, направлених на стягнення суми неіснуючого податкового боргу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає про неможливість їх задоволення з огляду на наступне.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданих субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що самі по собі дії не тягнуть за собою будь яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії подання митного органу, що має вплив на права та обовязки особи, пов'язані із вчиненням податковим органом дій, направлених на стягнення суми податкової заборгованості. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає обєкту порушеного права.

Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Луганського окружного адміністративного суду винесена із порушенням застосування норм матеріального та процесуального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Луганської митниці та заступника прокурора Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року у справі № 2а-24165/09/1270 задовольнити

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року у справі № 2а-24165/09/1270суду скасувати.

Прийняти нову постанову.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Латєст» в задоволенні позовних вимог до Луганської митниці про визнання неправомірними дій Луганської митниці щодо визначення податкового боргу та здійснення заходів щодо його стягнення та зобовязання Луганської митниці відкликати свої подання № 6 від 27 листопада 2008 року та № 1 від 09 січня 2009 року відмовити.

Вступна та резолютивні частини постанови складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 грудня 2009 року у присутності представників сторін, та третіх осіб. Повний текст постанови складений та підписаний 3 грудня 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: (підписи) Л.А. Василенко

М.І. Старосуд