Постанова № 70006333, 24.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 924/22/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1С (довіреність № 14-112, від 22.05.2017р.)

відповідача - ОСОБА_2 (доручення від 23.05.2017р.)

ОСОБА_3 (посвідчення сільського голови від 13.11.2015р.)

третьої особи 1: представник не з'явився

третьої особи 2: представник не з'явився

третьої особи 3: представник не з'явився

третьої особи 4: представник не з'явився

третьої особи 5 :- ОСОБА_4 ( довіреність № Др-32-0317 від 30.03.2017 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційна скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.03.17 р. у справі № 924/22/17

за позовом (заявою) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Сокільської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Кабінету Міністрів України м. Київ,

2. ОСОБА_5 енергетики та вугільної промисловості України м. Київ,

3. Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький,

4. Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький

5. Публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз"

про стягнення 22 776 443,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) звернулося з позовом (т.1 а.с. 2- 5) до Сокільської сільської ради (надалі – Відповідач) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (надалі - третя особа 1) ОСОБА_5 енергетики та вугільної промис-ловості України (надалі - третя особа 2) Хмельницька обласна державна адміністрації (надалі - третя особа 3) Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області (надалі - третя особа 4) , ПАТ "Хмельницьгаз" (надалі - третя особа 5) про стягнення 22 776 443,62 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017року (т.1 а.с. 159-161) позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Сокільської сільської ради , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінету Міністрів України , ОСОБА_5 енергетики та вугільної промис-ловості України , Хмельницької обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, про стягнення 22 776 443,62 грн. задоволено. Стягнуто з Сокільської сільської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»- 10969280,00грн. заборгованості, 960261,56 3% річних, 10846902,00 грн. інфляційних витрат, 206700, 00 грн. судового збору.

В обгрунтування свого рішення, суд першої інстанції зазначив, що Сокільська сільська рада Кам'янець - Подільського району Хмельницької області в порушення норм чинного цивільного законодавства та умов Договору № 14/543/11 від 11.03.2011р. та Додаткової угоди №1 від 05.06.2012р. до нього, не виконала передбачені зобов'язання по поверненню отриманих від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошових коштів у сумі 10990944,00 грн. перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання. Разом з тим, на думку місцевого суду, 10846902,00 грн. інфляційних втрат за та 960261,56 3% річних. -3% річних за період з 01.01.2014р. по 01.01.2016 року також нараховані правомірно та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т.1 а.с.175-178) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 20 березня 2017 року у справі № 924/22/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням обставин справи, що призвело до невірних висновків і тому є незаконним і необґрунтованим. В порушення даних норм матеріального права господарський суд поклав відповідальність за фінансове забезпечення виконання державного замовлення на замовника, в той час, як дана відповідальність має бути застосована до Кабінету Міністрів України. Як видно з умов договору, що оплата повинна була здійснюватись протягом року наступного після введення в експлуатацію газопроводу, тобто впродовж 2013 року, а саме на цей рік у Державному бюджеті України повинні були виділитись відповідні кошти.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2017р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, а також відстрочено судовий збір до прийняття судового рішення у справі.(т.1, а.с. 173-174).

У зв’язку із перебуванням у відрядженні судді Філіпової Т.Л на підставі розпорядження керівника апарату від 25.04.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №924/22/17, визначено колегію: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. Колегія у даному складі 25.04.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Відповідача.(т.1, а.с.209).

Ухвалою апеляційного суду від 26.04.2017р. розгляд справи відкладався на 24.05.2017р. (т.1, а.с. 212-213).

Ухвалою від 24.05.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Публічне акціонерного товариства «Хмельницькгаз» (надалі -третя особаі 5)та відкладено розгляд справи на 21.06.2017р.(т.2, а.с. 20-22).

У зв’язку із перебуванням у відпустці судді ВасилишинаА.Р. на підставі розпорядження керівника апарату від 16.06.2017р. автоматизованою системою документо-обігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №924/22/17, визначено ко-легію: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Гудак А.В. Колегія у даному складі 16..06.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Відповідача(т.2, а.с.30).

Ухвалою від 21.06.2017р. відкладено розгляд справи на 16.08.2017р.(т.2, а.с.134-136)

У зв’язку із перебуванням у відпустці судді Розізнаної І.В. на підставі розпорядження керівника апарату від 15.08.2017р. автоматизованою системою документо-обігу суду проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №924/22/17, визначено ко-легію: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. суддя Гудак А.В. Колегія у даному складі 15.08.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Відповідача(т.2, а.с155). Ухвалою від 16.08.2017р. відкладено розгляд справи на 12.09.2017р.(т.2, а.с.163-165).

Ухвалою від 12.09.2017р. відкладено розгляд справи на 03.10.2017р.(т.2, а.с.191-192). Ухвалою від 03.10.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено на 24.10.2017р. (т.2 а.с. 208)

26.04.2017р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області – без змін. (т.1, а.с. 197-204).

22.05.2017р.надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу від Позивача з додатками (1. ОСОБА_5 енергетики та вугільної промисловості від 30.03.20№КМ/4-31-0767; 2.Лист Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України» від 19.04.17. № 11-3632/1.8-17; 3. Постанови Вищого господарського суду у справах № 910/29735/15, №915/1104/15,№903/399/15 )(т.1 а.с. 223-237)_

Хмельницька ОДА 22.05.2017р. надала клопотання, в якому підтримує апеляційну скаргу та просить розглядати справу без участі представника (т.1, а.с. 238).

Клопотанням від 24.05.2017р. Відповідач просив долучити до матеріалів справи копії статуту територіальної Сокільської сільської ради(т.2, а.с. 1-17).

21.06.2017р. від ПАТ «Хмельницькгаз» надійшов відзив з додатками на апеляційну скаргу, у якому не зазначаючи свого ставленя до оскаржуваного рішення і апеляційної скарги – Третя особа повідомляє, що побудований за кошти Державного бюджету України, ПАТ «НАК «Нафтогаз Украї-ни» та сільських рада газопровід, відповідно до розпорядження КМУ №1001-р від 26.08.2009р. «Про добудову підвідних газопроводів» – передано у власність держави.(т.2, а.с.42-56 ).

05.07.2017р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Тре-тьої особи – ОСОБА_5 енергетики та вугільної промисловості України надійшли письмові поя-снення, у яких міністерство просить розглянути спір відповідно до вимог законодавства.(т.2, арк. справи 79-81).

21.06.2017р. надійшло клопотання про долучення додаткових документів від Позивача (т.2 а.с. 57-78)

21.06.2017р. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи документів: відповідь Гринчуцької сільської ради щодо повноважень голови Сокільської сільської ради; копію документів по конкурсних торгах в підтвердження закупівлі за державні кошти; копія відповіді Кам'янець -Подільської районної ради щодо повноважень сільського голови; копія відповіді Жванецької сільської ради щодо повноважень сільського голови Сокільської ради. (т.2., а.с. 79-129).

16.08.2017р. Відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копію договору закупівлі робіт за державні кошти №3 від 23.05.2011 року на підтвердження державних коштів (т.2 а.с. 156-160)

12.09.2017р.. через канцелярію суду Позивач подав додаткові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін..(т.2, а.с.173 ).

12.09.2017р. Відповідача, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи додаткові пояснення (т.2, а.с. 174-188)

24.10.2017р. Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи рішення у господарських справах № 908/489/17, № 908/1076/17 та рішення Європейського суду

У судових засіданнях апеляційної інстанції представники Відповідача підтримували до-води апеляційної скарги в повному обсязі та надавали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги. Представник ПАТ «Хмельницькгаз» надав свої пояснення щодо обставин даної справи.

Міркування третіх осіб щодо позову та апеляційної скарги викладено в письмових поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача та третьої особи 5, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2011 року між Компанією та Сільською радою був укладений договір № 14/543/11, за умовами якого позивач відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (далі – Розпорядження) та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління позивача "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови (будівництва об’єкта газопостачання): "Підвідний газопровід середнього тиску до сіл Острівчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бобшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинин, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч Кам'янець-Подільського району Хмельницької області", а відповідач зобов'язується здійснити добудову (будівництво) об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних юридичних осіб.

Судом також встановлено, що 05 червня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до вказаного вище договору, в якій дійшли згоди викласти окремі пункти цього договору у новій редакції.

Загальний обсяг фінансування за цим договором склав 10990944,00 грн. (пункт 3.1 договору, у редакції додаткової угоди від 05 червня 2012 року № 1).

Згідно пунктом 2.1.1 договору Компанія зобов’язана при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови (будівництва) об’єкта в обсягах, передбачених фінансовим планом позивача на відповідний період.

Водночас за змістом вказаного пункту договору в редакції додаткової угоди від 05 червня 2012 року № 1 Компанія зобов’язана при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об’єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

У відповідності до пункту 2.3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 05 червня 2012 року № 1) замовник зобов’язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об’єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки об’єкта та введення в експлуатацію об’єкта і передачу його у державну власність до сфери управління ОСОБА_5 енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об’єкта, згідно з діючим законодавством України.

У разі неможливості виконання договірних зобов’язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору (пункт 2.3.9 договору в редакції додаткової угоди від 05 червня 2012 року № 1).

Пунктами 2.3.14 та 2.3.15 договору (в редакції додаткової угоди від 28 травня 2012 року № 1) сторони визначили, що замовник зобов’язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об’єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об’єкта газопостачання та протягом року, наступного за роком введення об’єкта в експлуатацію, та повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

У пункті 4.5 договору сторони дійшли згоди, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

За змістом до пункту 7.1 договору (у редакції додаткової угоди від 05 червня 2012 року № 1) цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками, і діє до повного повернення Компанії суми грошових коштів, перерахованих позивачем в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання щодо фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання, які передбачені вищенаведеним договором та додатковою угодою до нього від 05 червня 2012 року № 1, виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 10990944,00 грн.., що підтверджується наявними у матеріалах справи копією відповідного платіжного дорученння (т.1. а.с. 26).

У відповідності до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області від 03 жовтня 2012 року за № ХМ14312180464, підвідний газопровід середнього тиску до сіл Островчани, руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

Таким чином, вищезазначений договір в частині фінансування будівництва та в частині побудови об’єкта та введення його в експлуатацію було виконано повністю.

Як вбачається із акту прийняття-передачі основних засобів системи газопостачання від 10.12.2012 року, сільським головою Сокільської сільської ради здано, а директором Кам’янець-Подільської філії ПАТ „Хмельницьказ” прийнято на свій баланс зовнішні мережі газопостачання – підвідний газопровід середнього тиску до сіл Островчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч.

Позивач надіслав відповідачу претензію на суму 13711600,00 грн., у якій просить погасити заборгованість згідно договору від 11.03.2011 року в сумі 13711600,00 грн., з яких 10969280,00 грн. – основний борг, 767849,60 грн. – штраф та 1974470,40 грн. – пеня.

У відповідь Сокільська сільська рада у листі №207/02-26 від 11.08.2014 року вказала на невключення видатків на погашення заборгованості перед НАК „Нафтогаз України” до субвенцій з Державного бюджету.

Колегія суддів, розглядаючи позовні вимоги, вважає за необхідне врахувати наступні положення законодавства.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Договір № 14/543/11 від 11.03.2011р., як вбачається з його змісту, укладений сторонами на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010р. № 1881-р.

У відповідності до даного Розпорядження для забезпечення добудови газопроводів:

- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";

- замовник будівництва газопроводів (за договором Сільська рада) здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міські держадміністрації сприяють відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність.

Згідно ст. 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Серед основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання визначено державне замовлення.

Статтею 13 ГК України визначено, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Договір за державним замовленням (державний контракт) - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини.

Виходячи зі змісту, розпорядження № 1001-р від 26.08.2009р. (із змінами і доповненнями) є державним завданням, яке встановлено Кабінетом Міністрів, з метою виконання якого укладено між сторонами у справі договір № 14/543/11 від 11.03.2011.

При цьому специфікою договорів, укладених на виконання державного замовлення, виходячи з норм ст.ст. 12, 13, 183 ГК України, є те, що держава гарантує оплату за такими контрактами, що узгоджується з п. 3 Розпорядження № 1001-р, яким замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт, послуг, пов"язаних з завершенням будівництва.

Також судом звертається увага на те, що у відповідності до ч.1, 2 ст. 183 ГК України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.

Тому згідно розпорядження та аналізу договору як такого, що укладений за державним замовленням, Сокільська сільська рада (відповідач) є стороною договору - замовником, уповноваженим від імені держави на його укладення.

Додатковою угодою № 1 від 05.06.2012р. до договору № 14/543/11 від 11.03.2011р. сторонами було внесено зміни до основного договору, в частині прав та обов"язків Нафтогазу та замовника, а також загального обсягу фінансування.

Зокрема, сторонами було змінено п. 2.3.15 договору, за новою редакцією якого на Замовника покладено обов"язок протягом року, наступного за роком введення Об"єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову газопроводу та п. 4.7, за новою редакцією якого невиконання Замовником п. 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв"язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозиції щодо включення до державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте не позбавляє Замовника обов"язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.

Саме ці умови договору позивач визначає підставою позовних вимог, оскільки ними зобов"язано Сільську раду провести повний розрахунок в частині повернення коштів наданих позивачем на фінансування добудови газопроводу за відлсутності бюджетного фінансування.

Аналізуючи дані умови угоди, суд прийшов до висновку про їх недійсність з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як було встановлено, договір між сторонами укладено на виконання розпоряджень уряду, при цьому додаткова угода не змінила правової природи даного договору, а лише покликана була конкретизувати певні умови. Водночас визначаючи зобов"язаною стороною за договором, укладеним на виконання державного завдання, відповідача, було змінено природу самого правочину. В даних правовідносинах відповідача слід вважати особою, яку держава уповноважила на укладення такої угоди, покладаючи на неї окремі обов"язки в частині організації та виконання договору, водночас держава була й залишилася гарантом за зобов"язаннями державних замовників, що узгоджується з п. 3 Розпорядження, згідно якого замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

Про участь держави у даних правовідносинах свідчить узгодження НАК "Нафтогаз" з Хмельницькою обласною державною адміністрацією переліку об"єктів газопостачання, спорудження яких пропонується здійснити за участі позивача у справі (т. 2 , а.с. 70-76).

Матеріалами справи підтверджено організацію та проведення сільською радою процедури відкритих торгів для визначення особи підрядника виконання робіт по добудові газопроводу, джерелом фінансування закупівлі у звіті про результати проведення процедур відкритих торгів зазначено - кошти НАК "Нафтогаз" (т. 2 а.с. 64-66, 81-127), укладення договору про закупівлю робіт за державні кошти № 3 від 23.05.2011р., який зареєстровано Кам"янець-Подільським управлінням державного казначейства України (т. 2 , а.с. 157-159)

Згідно акта приймання передачі відповідачем передано на баланс ПАТ "Хмельницькгаз" підвідний газопровід середнього тиску до сіл Островчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч. (т. 1 а.с. 54)

У відповідності до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області від 03.10. 2012 року за № ХМ14312180464, підвідний газопровід середнього тиску до сіл Островчани, Руда, Цвіклівці, Сокіл, Слобідка Малиновецька, Малинівці, Бабшин, Гринчук, Ходорівці, Княгинен, Гаврилівці, Жванець, Брага, Ісаківці, Ластівці, Збруч був збудований та введений в експлуатацію (т. 1 а.с. 51-53).

18.09.2012 відповідачем направлено лист № 188/02-20 до Кам"янець-Подільської РДА щодо отримання субвенцій на підвідний газопровід.

Хмельницькою обласною адміністрацією направлено лист № 57/36-14-6763/2012 від 29.12.2012 до КМУ щодо врахування в державному бюджеті на 2013 р. субвенцій Сокільській сільській раді для розрахунків з НАК "Нафтогаз України"(т. 2 а.с. 178).

Таким чином, сільською радою виконано умови договору щодо сприяння оформлення документації, залучення підрядника та укладення з ним договору, прийняття в експлуатацію та передачу у державну власність частини газопроводу, будівництво якого профінансовано позивачем, в повному обсязі.

Причому дані дії вчинялися відповідачем за участі інших державних органів виконавчої влади. А тому твердження позивача, що даний договір регулює виключно господарські відносини, що склалися між ним та відповідачем є помилковим, оскільки учасником даних правовідносин є держава, від імені якої діяла сілька рада.

Також колегія не погоджується з твердженням позивача, що відповідач є Замовником у даному правочині, а отже і зобов"язаною стороною у правовідносинах. На думку суду, сільську раду не можна вважати Замовником у звичайному значенні цього поняття, оскільки в даному випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у зобов"язанні, не набуває будь-якого права на результати робіт, а є лише строною, зобов"язаною вчинити дії для передачі результату будівництва (частини газопроводу) державі у власність.

Таке твердження узгоджується з позицією органів державної влади, зокрема згідно письмових пояснень, одержаних 20.06.17 на вимогу суду від ОСОБА_5 енергетики та вугільної промисловості (т. 2 а.с.53-55), відповідач не несе відповідальності перед НАК "Нафтогаз" у разі відсутності субвенцій з державного бюджету. Також зазначено, що ОСОБА_5 здійснюються заходи щодо виконання протоколу наради від 29.12.16р. щодо реалізації Розпорядження 1001-р, на виконання якої наказом Міненерговугілля від 20.01.2017р. № 64 утворена робоча група для опрацювання механізмів компенсації витрат на будівництво об"єктів газопостачання замовниками споруджених газопроводів.

Отже, враховуючи той факт, що правочин між сторонами укладено на виконання державного замовлення (розпорядження КМ № 1001-р), результати робіт, профінансовані позивачем, перейшли у державну власність, зобов"язаною стороною у таких правовідносинах, слід вважати державу. А тому зміни в договір, що передбачають покладення обов"язку з повернення коштів на відповідача є порушенням ст.ст. 12, 13, 183 ГК України та бюджетного законодавства, оскільки дані витрати місцевого бюджету не передбачалися, не погоджені в установленому законом порядку.

Положеннями статті 2 Бюджетного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення спірного договору, визначено, що бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Пунктом 3 частини п'ятої статті 22 цього кодексу встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Частиною першою статті 23 наведеного кодексу передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 року № 106 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, згідно п. 3 якого субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є ОСОБА_5 фінансів України (п.п. 2, 5 Порядку).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 48 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно пункту 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу встановлено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме - взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

За змістом наявної у матеріалах справи копії листа ОСОБА_5 фінансів України від 05.02.2013 року № 31-06310-02-3/3447 (т. 2 а.с. 178 зворот) взяття бюджетних зобов’язань без відповідних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. За період з 2009 по 2014 роки Законами України Про Державний бюджет України не передбачалося повернення коштів Компанії за добудову об’єктів газифікації.

Положеннями частини 1-ї статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином зміни до договору в частині покладення обов"язку на відповідача щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям сількою радою зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, а тому підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вимогам закону.

На підставі наведеного, застосовуючи норму ст. 83 ГПК України, якою суду надано право визнати недійсним повністю або в частині, пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, суд визнає недійсним п. 2.3.15 та п. 4.7 додаткової угоди № 1 від 05.06.2012р. до договору № 14/543/11 від 11.03.2011р.

За загальним правилом, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю (ст. 215 ЦК України), а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення коштів з сільської ради відсутні.

Також судом проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", та вважає його таким, що не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки вони різняться обставинами. Так у рішенні Європейський суд постановив порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки національними судами проігноровано вимоги ст. 28 ЗУ "Про бюджетну систему", яка забороняла внесення змін до законодавства ЗУ "Про державний бюджет", також судом встановлено, що відсутність коштів не може бути підставою для невиконання зобов"язань.

У даній справі суд прийшов до висновку, що зобов"язаною за правочином є держава, а переведення обов"язку держави на територіальну громаду в особі сільської ради не відповідає вимогам закону.

У зв"язку з чим суд зазначає, що кошти НАК "Нафтогазу", виділені на фінансування добудови газопроводу, підлягають поверненню, водночас виключно в порядку та у спосіб, визначений державою, в особі Кабінету Міністрів України, на виконання власного розпорядження № 1001-р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, документально обґрунтованими, такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Беручи до уваги, що суд першої інстанції при розгляді спору не врахував правову природу правовідносин між сторонами, не надав оцінки договору, як правочину, укладеному на виконання розпорядження уряду, у зв"язку з чим помилково визначив відповідача зобов"язаною стороною за повернення коштів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області слід скасувати.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 83, 99, 101-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сокілької сільської ради від 03.04.17р. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017р. у справі № 924/22/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.03.2017р. у справі № 924/22/17 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Визнати недійсними п. 2.3.15 та п. 4.7 додаткової угоди № 1 від 05.06.2012 до договору № 14/543/11 від 11.03.2011р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/22/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Гудак А.В.