Рішення № 70005545, 02.11.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4335/17

№ провадження 2/646/1558/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2017 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікова І.І.

за участю секретаря Біляєва М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_2 Внутрішніх справ України, Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної Гвардії України, Державного казначейства України, Антитерористичного центра при Службі безпеки України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті проведення АТО в м. Торецьк Донецької області

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом ( уточеним 04.10.2017 року), в якому просила стягнути солідарно з Держави в особі КМУ, Державної казначейської служби України, Антитеррористичного центру при Службі безпеки України, ОСОБА_2 внутрішних справ України, ОСОБА_2 оборони України, Національної гвардії України, Прокуратури Харківської області матеріальну шкоду в сумі 27900,00 грн., з посиланням на те, що під час проведення антитерористичної операцїі в м. Торецьк Донецької області була пошкоджена його квартира у двохвартирному будинку з господаськими будівлями та спорудами, що знаходиться за аресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Артема, буд.№ 10АДРЕСА_1 та з цього приводу він звернулась до Слідчого управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури України.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила задовольнити.

Представник КМУ, МВС України, Головного управління Національної Гвардії України, Антитерористичного центру при Службі безпеки України, прокуратури Харківської області проти задоволення позову заперечували з посилання на необгрунтованість позовних вимог, у задоволенні позову просили відмовити.

Представник ОСОБА_2 оборони України та представник Державної казначейської служби України у призначене судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи неодноразово були належним чином повідомлені, про причини не явки суд не повідомили.

З урахуванням викладеного, думки сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача ОСОБА_2 оборони України та представник Державної казначейської служби України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,

судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

На підставі договору дарування квартири від 05.01.2012 року ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2.

Відповідно достатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованогоЗаконом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Проте, в порушеннястатті 41 Конституції України, право приватної власності позивача порушено.

Відповідно дост. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановленістаттею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Проте, якщо мають місце спеціальні підстави відшкодування шкоди, застосуванню підлягають саме спеціальні правові норми.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди, позивач посилалася на те, що така шкода завдана їй внаслідок проведення антитерористичної операції, при цьому вона посилається на положенняЗУ «Про боротьбу з тероризмом»,Кодекс цивільного захисту Українита ст.1166,1177 Цивільного кодексу України.

Дійсно, Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено встатті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»(в редакціїЗакону № 1313-VII від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідност. 1 зазначеного Законутерористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму (у редакціїЗакону України від 18.05.2010 р. № 2258-VI).

Терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбаченастаттею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтямиКримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно доКримінального кодексу України.

Зокрема,статтею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Отже, нормативними приписамистаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»передбачено відшкодування шкоди, заподіяної громадянам лише терористичним актом, натомість цей закон не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної громадянам в результаті проведення антитерористичної операції, яка спрямована на припинення терористичної діяльності, мінімізацію наслідків терористичної діяльності, тобто протидія терористичному акту.

Відповідно достатті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення. На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.

Згіднорозпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Торецьк, в якому є майно позивача, належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідност. 4 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю; ОСОБА_2 внутрішніх справ України; Національна поліція; ОСОБА_2 оборони України; центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань; Управління державної охорони України.

Є загальновідомим фактом, що в період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 1002-рбуло затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, яким було передбачено, зокрема:

- забезпечення роботи місцевих штабів з питань, пов'язаних з відновленням інфраструктури та життєдіяльності населених пунктів Донецької та Луганської областей, на рівні районів і міст обласного значення Донецької та Луганської областей (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування);

- забезпечення визначення обсягу руйнувань, обстеження несучої здатності будівель, що потребують першочергового відновлення, об'єктів інфраструктури, виготовлення відповідної проектної документації (виконавці: Державне агентство з питань відновлення Донбасу, Мінрегіон, Мінінфраструктури, місцеві штаби, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (за згодою).

Відповідно до статті4та частини 4 ст.5 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб'єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій (частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI).

Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою -ст. 19 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Тобто, обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на державу незалежно від її вини та до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особи, переходить право вимоги до винної особи.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту, тобто проведення антитерористичної операції за відсутності терористичного акту є неможливим.

Виходячи з системного аналізу статей1,11та19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, які здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставіст. 19 зазначеного Закону.Стаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»передбачає наступне стягнення суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, тобто після відшкодування шкоди потерпілому, у разі встановлення осіб, якими заподіяно шкоду, держава може стягнути суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Таким чином, згідност. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону, тобто покладається на державу.

Відповідно дост. 30 ЦПК Українидержава може виступати стороною у цивільному процесі. Проте, держава є особливим суб'єктом цивільного судочинства, оскільки не може здійснювати в суді свої права безпосередньо.

Відповідно до частини 4ст. 38 ЦПК Українидержаву представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника, тобто свою цивільну процесуальну правосуб'єктність держава реалізує через відповідні органи державної влади за допомогою особливого інституту процесуального представництва держави.

Механізм представництва держави зумовлюється її внутрішньою побудовою: у цивільних відносинах носієм цивільних прав та обов'язків є держава, а виразником державного (публічного) інтересу - правомочні та зобов'язані особи. Виступаючи стороною у цивільній справі, держава є носієм цивільних процесуальних прав та обов'язків, у той час як виразником інтересів держави в суді та безпосередніми учасниками відповідних правовідносин виступають уповноважені державою суб'єкти - органи державної влади, організації, посадові особи, яким держава делегує свої права та обов'язки, що закріплюються у відповідних нормативно - правових документах.

Відповідно дост. 1 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України (Уряд України) входить до системи органів державної влади України та є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідност. 4 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»саме Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції здійснюються організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами.

Решта суб'єктів боротьби з тероризмом, які зазначені вст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», зокрема і Служба безпеки України, є лише суб'єктами, які безпосередньо у межах своєї компетенції здійснюють боротьбу з тероризмом.

Відповідно до частини 2ст. 30 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»контроль за діяльністю суб'єктів боротьби з тероризмом здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеномуКонституцієюі законами України.

Відповідно дост. 43 Бюджетного кодексу Українибезпосереднє обслуговування державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України і саме тому відповідачем у суді від імені держави у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави повинні виступати і представники Державної казначейської служби України. Саме така правова позиція викладена в п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», що роз'яснює подібні за змістом відносини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила відшкодувати їй шкоду за рахунок держави незалежно від її вини, що і передбачаєст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Хочастаття 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»не визначає механізм визначення розміру відшкодування, проте, такий механізм визначенийКодексом цивільного захисту України(Закон від 02.10.2012 року № 5403-VI), який введено в дію з 01.07.2013 року.

Відповідно доКодексу цивільного захисту Україницивільний захист - це функція держави (саме вона і є відповідачем по справі), спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (стаття 4).

Згідно пункту 24 ст. 2 Кодексу надзвичайна ситуація - це обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.

До надзвичайних ситуацій залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, належать, зокрема, соціальні та воєнні (пункт 4 ст. 5 Кодексу).

Відповідно до ст. 6 Кодексу цивільний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначенихЗаконом України «Про основи національної безпеки України», суб'єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами цьогоКодексу- у мирний час, а також в особливий період - у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Одним з таких суб'єктів забезпечення цивільного захисту є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, який відповідно до частини 2ст. 17 Кодексу цивільного захисту, зокрема, забезпечує виконання заходів з мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності під час проведення антитерористичних операцій (п. 24).

Саме такі функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як суб'єкта, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, визначені і в частині 4ст. 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

Тобто,Кодексом цивільного захисту Українитакож регулюються правовідносини щодо боротьби з тероризмом, але спеціальним щодо цих правовідносин єЗакон України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до пункту 6 частини 1ст. 21 Кодексу цивільного захисту Українигромадяни України мають право на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною 1 статті 86 Кодексу передбачено, що забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085(в редакціїрозпорядження Кабінету Міністрів України від 2.12.2015 р. № 1276-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, смт.Новгородське до таких населених пунктів не відноситься.

Органи державної влади та території смт.Новгородське свої повноваження здійснюють в повному обсязі, проте житло позивача до теперішнього часу не відремонтоване.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 1002-рбуло затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, згідно якого Мінрегіон, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мін'юст, Мінфін були зобов'язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.

Проте, до теперішнього часу такий спеціальний нормативно-правовий акт не прийнятий.

Цим же Планом Мінрегіон, Мін'юст, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Мінфін були зобов'язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо фінансування за рахунок резервного фонду державного бюджету першочергових проектів з відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 року № 250затверджений Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відновлення (будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію) інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, яким передбачено надання субвенцій обласним бюджетам Донецької та Луганської областей на відновлення їх інфраструктури. Згідно цього Порядку субвенція спрямовується на реалізацію таких проектів і заходів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що постраждали внаслідок проведення антитерористичної операції і на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, зокрема що стосується житлового фонду - лише на реконструкцію, капітальний ремонт, проектні та вишукувальні роботи на об'єктах житлового фонду комунальної власності, що зазнали пошкодження внаслідок проведення антитерористичної операції.

Що стосується відновлення об'єктів житлового фонду приватної власності, субвенції на нього не надавалися.

Згідно з частиною першоюстатті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Проте, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до частини 10ст. 86 Кодексу цивільного захисту Українирозмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Будь-який інший порядок визначення розміру відшкодування за пошкоджений житловий будинок, внаслідок такої надзвичайної ситуації, як терористичний акт, на теперішній час відсутній.

Враховуючи, що спеціальні нормативно-правові акти щодо відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, відсутні, з системного аналізуКодексу цивільного захисту УкраїнитаЗакону України «Про боротьбу з тероризмом»випливає, що вони регулюють подібні за змістом відносини, відповідно дост. 8 ЦПК Українидо спірних правовідносин щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження квартири терористичним актом, а саме щодо механізму визначення розміру відшкодування слід застосовувати нормуст. 86 Кодексу цивільного захисту України, яка узгоджується ізстаттею 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом».

В позові ОСОБА_1 посилається на наказ Мінрегіону від 27.10.2015 року № 273 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», яким затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 1 жовтня 2015 року), зокрема, по Донецькій області вартість 1кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) - 7943 грн., по Луганській області ваттість 1м2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) - 7943 грн., який втратив чинність.

При цьому, позивачем не надано достовірних доказів того, що його майно яке знаходиться у м. Торецьк Донецької області пошкоджено саме діями відповідачів, не підтверджено причино- наслідкового звязку.

Однак, частиною 9ст. 86 Кодексу цивільного захисту Українипередбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання.

Відповідно до матеріалів справи не здійснювала передачу зруйнованого житла місцевій державній адміністрації або органам місцевого самоврядування, об'єктам господарювання. Тобто, недотримання вимог частини 9статті 86 КЦЗ Україниунеможливлює застосування інших нормКЦЗ України, а саме: ремонт пошкодженого майна або виплати грошової компенсації за рахунок держави. Позивачем не було надано докази звернення з приводу відшкодування такої шкоди.

ЗаЗаконом «Про боротьбу з тероризмом»терористичний акт це злочинне діяння, відповідальність за яке передбаченаст. 258 Кримінального кодексу України,а заст. 3 Кримінального кодексу Українизлочинність діяння визначається тількиКримінальним кодексом України, а його застосування за аналогією заборонено.

Крім того за ст.ст.11,18 Кримінального кодексу Українизлочин вчиняє суб'єкт злочину, який скоює передбаченеКримінальним кодексом Українисуспільно небезпечне винне діяння.

Відповідно дост. 1177 Цивільного кодексу України(на яку також посилається Позивач в позовній заяві) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. При цьому шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Таким чином, оскільки терористичний акт є злочинне та каране діяння на підставіст. 258 Кримінального кодексу України, наявність якого визначається лише обвинувальним вироком суду у кримінальній справі, то обов'язковою умовою застосування положеньст. 19 Законом «Про боротьбу з тероризмом»та відповідност. 1177 Цивільного кодексу Україниє наявність обвинувального вироку суду, який набув чинності. Без визначення наявності злочину, передбаченогост. 258 Кримінального кодексу України, у встановлений Кримінальним процесуальним кодексом порядок, підстав для проведення відшкодування шкоди, завданої терористичним актом позивачеві немає.

Верховним судом України у справі № 6-1268ц15 при розгляді заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2015 року зазначено, що є законними та обґрунтованими висновки судів про відсутність підстав для стягнення з відповідачів майнової шкоди, передбаченоїстаттею 1177 ЦК України, оскільки обов'язковою умовою застосування цієї норми є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили (ухвала Верховного Суду України від 01.09.2015 у справі № 6-1268ц15).

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач звертався до Слідчого управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури України.

Проте позивач не надала до суду доказів про порушення кримінальної справи (внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань) застаттею 258 Кримінального кодексу України, інформацію про стан розслідування кримінального провадження, про потерпілих та про наявність вироку суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Наявність самого звернення до правоохоронних органів не надає право позивачу звертатися до суду про відшкодування матеріальної шкоди з підстав завдання шкоди вчиненням злочину чи терористичного акту.

З матеріалів справи вбачається лише звернення громадянки ОСОБА_3, яка не є позивачем у справі, до слідчого відділу УСБУ в Донецькій області із заявою відповідно до ст. 214 КПК України.

Положенняст. 1177 ЦК Українине формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Умови та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину, мають визначатись спеціальним законом.

До прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно дост. 1177 ЦК Українина підставі загальних правил здійснюватися не може.

На час вирішення спору по суті єдиним окремим законом про відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок державного бюджету, єЗакон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту

Позивач у позовній заяві посилається як на одну з підстав для задоволення позовних вимог настаттю 56 Конституції України,статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»та на рішення Європейського суду з прав людини.

Стаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Для застосування даної нормиКонституції Україниповинен бути наявний встановлений факт незаконного рішення, дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, зокрема Кабінету Міністрів України. Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів про існування такого факту не йдеться, адже проведення АТО відбувається на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України, у повній відповідностіЗакону України «Про боротьбу з тероризмом», а також сам позивач не оскаржує правомірність проведення АТО.

Об'єктивна необхідність і обов'язок держави реагувати на загрозу її суверенітету та незалежності, правам людини та громадянина й протидія таким загрозам на суверенній території держави викликали відповідне реагування з боку державних органів у межах їх компетенції та покладених на них завдань.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014, суб'єктами боротьби з тероризмом, у межах визначеної законодавством компетенції, вживаються активні заходи з проведення антитерористичної операції.

Проведення АТО спрямоване на припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки всього населення України, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності та відновлення миру і правопорядку у східних регіонах України.

У зв'язку з цим суб'єктами боротьби з тероризмом вживаються активні заходи з проведення АТО, яка здійснюється у чіткій відповідності доЗакону України «Про боротьбу з тероризмом»та з дотриманням вимог законодавства України.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини є безпідставним та не є необхідним для правильного, всебічного й об'єктивного розгляду справи, оскільки вони стосуються різних правовідносин.

Крім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів майнової шкоди на підставі положеньст. 1177 ЦК України, оскільки обов'язковою умовою застосування цієї норми є наявність вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили. Зазначена правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду України від 01 вересня 2015 року по справі № 6-1268цс15, яка згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів. Таких процесуальних документів позивач суду не надав і на їх наявність не посилається.

Крім того, суд критично ставиться до звіту про визначення розміру збитків, оскільки висновок який містить вищезазначений звіт щодо розміру збитків пошкодженого майна 11.06.2015 року складений лише 21.09.2017 року та на підставі акта від 17.06.2016 року та правоустановчих документах на майно.

Додані до позовної заяви документи в обгрунтування позову не завірені належним чином. При дослідженні доказів позивачем не були надані оригінали, чи належно засвідчені копії.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано достовірних доказів того, що його майно, яке знаходиться за аресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Артема, буд.№ 10АДРЕСА_1 пошкоджено, в якій саме мірі йому завдані пошкодження, вартість відновлювального ремонту та не підтверджено факту наявності причино-наслідкового зв'язку саме між діями відповідачів та спричиненою позивачу шкодою, та відсутні підстави для висновку, що шкода, завдана позивачу внаслідок пошкодження будинку, завдана саме внаслідок проведення антитерористичної операції, терористичним актом або внаслідок злочину. В своєму позові позивач посилається на різні підстави відшкодування шкоди.

Крім того, в позовній заяві відсутні обґрунтування щодо пред'явлення позову до ОСОБА_2 оборони України, ОСОБА_2 Внутрішніх справ України, Прокуратури Харківської області, Головного управління Національної Гвардії України та Антитерористичного центра при Службі безпеки України відповідно до їх компетенції.

На підставі викладеного, керуючисьст.56 Конституції України, ст.3,10,60,88,209,210,212,213,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.15,16,1166,1177 Цивільного кодексу України,Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638-ІV від 20 березня 2003 року,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягомдесяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст складено 03.11.2017 року.

СуддяТеслікова І.І.