Вирок № 70005090, 02.11.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2647/17

Номер провадження 1-кп/623/258/2017

ВИРОК

іменем України

02 листопада 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.,

за участю: секретаря Ткаченко Ю.Ю. ,

прокурора Молодовського І.О.,

захисника Міщенко І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4,

представника служби у справах дітей Мартинова Т.К.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єидного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2017 року за № 12017220320000232 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня ДНЗ «Ізюмський регіональний центр професійної освіти», зареєстрованого та проживаючого разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи неповнолітнім, 14.02.2017 у проміжок часу з 12 год. 55 хв. по 13 год. 40 хв., знаходячись в спортивному залі ЗОШ № 4 І-ІІІ ст. м. Ізюм, за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Старопоштова, 22, скориставшись відсутністю уваги з боку малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який у вказаний час знаходився на уроці фізкультури, забравши зі столу, таємно викрав мобільний телефон марки «LG Spirit H420», вартістю 1604 грн., чохол силіконовий зеленого кольору до мобільного телефону, вартістю 32 грн., а також сім-карту оператора мобільного звязку «МТС» ринкову вартість якої визначити не вдалось можливим, які перебували у тимчасовому користуванні малолітнього ОСОБА_6 та які належать ОСОБА_7, чим заподіяв останній майнову шкоду на загальну суму 1636 грн.

Такі дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

27 жовтня 2017 року між потерпілою ОСОБА_7 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_2, законний представник ОСОБА_3, захисник Міщенко Інесса Ігорівна укладена угода про примирення у відповідності до ст. 471 КПК України.

Згідно даної угоди потерпіла та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На час укладення угоди збитки в сумі 1636 гривень 00 копійок відшкодовані . потерпілій ОСОБА_7 в повному обсязі шляхом повернення викраденого. Претензій матеріального та морального характеру потерпіла ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_2 не має.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Судом також встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п.1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпіла ОСОБА_7. також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч. 1 ст. 473 КПК України, підтвердила, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 не має, просила суд затвердити угоду про примирення.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 є непонолітнім, щиро розкаюється у вчиненні злочину та активно сприяв розкриттю злочину, матеріальна шкода, завдана потерпілій ОСОБА_7 відшкодована, що є обставинами, які пом"якшують покарання.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_7 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_2 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, оскільки він є неповнолітнім, вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, щиро розкаюється, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

07.09.2017 . набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Так, відповідно до п."а" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільняються від відбування покарання особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» є неповнолітнім, що підтверджується матеріалами справи, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 15 лютого 2017, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 ) Закону України «Про амністію у 2016 році». У вчиненому щиро кається.

Обмежень щодо застосування відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив застосувати до нього амністію та звільнити від відбування покарання. на підставі п.п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». інші учасники судового провадження не заперечували щодо застосування амністіції щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_2 наслідки застосування амністії, а саме, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Судові витрати по справі покласти на законного представника неповнолітнього обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази має бути вирішене згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд. -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду від 27 жовтня 2016 року між потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2017 року за № 12017220320000232.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не застосовувати.

Скасувати арешт мобільного телефону марки «LG Spirit H420» ІМЕІ: НОМЕР_3, який накладений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 жовтня 2017 року.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «LG Spirit H420» ІМЕІ: НОМЕР_3, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_7, залишити потерпілій ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в сумі 593, 22 грн. на користь держави в особі Харківського НДЄКЦ, Код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя П.П. Винниченко