Ухвала суду № 70003675, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7727/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1163/К/17 ОСОБА_1

Категорія – 27 (І) Доповідач – Бондар Я.М.

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа-Банк"- ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначила, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладений кредитний договір № 490082901 від 25.07.2008 р. за умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит на суму 34183,98 доларів США. на придбання транспортного засобу Subaru за договором купівлі – продажу від 24.07.2008 року з ТОВ «НЕК». Строк повернення коштів встановлений щомісячними платежами до 25.07.2015 року.

Договором від 10.04.2009 р. про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490082901 від 25.07.2008 р. переглянуто і визначено новий порядок повернення кредиту та сплати процентів. З метою забезпечення виконання кредитного договору укладений договір поруки від 25.07.2008 року, який підписаний із однієї сторони Банком, а з іншої нібито ОСОБА_4.

Позивач посилається, що на станом на дату укладання спірних договорів 25.07.2008 року істотні умови, порядок видачі кредиту та його погашення, порядок оплати кредиту, погоджені сторонами не були. Під час ознайомлення із копією кредитного договору вона з'ясувала, що його зі сторони Банку підписала невідома особа. Також , договір поруки від 25.07.2008 року вона ніколи не підписувала.

Вказані договори вважає недійсними, у зв’язку із чим, після уточнення позовних вимог у квітні 2014 року просить суд визнати недійсними: кредитний договір № 490082901 від 25.07.2008 р., договір поруки від 25 липня 2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5, ПАТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого у справі рішення.

Вважає, що суд не врахував висновки експерта, що в договорі поруки в графі поручитель в нижній частині першої сторони та в середині та нижній частині зворотної сторони у договорі поруки підпис виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Суд дійшов помилкового висновку про підписання додаткового договору позиваем свідчить про чинність неукладеного договору поруки.

Крім того, судом не враховано, що на час укладання кредитного договору, істотні умови договору не було погоджено із позивачем.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник ПАТ "Альфа-Банк" просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, поданої за час до розгляду апеляційної скарги, у зв’язку із занятістю її представника в іншому судовому засіданні, оскільки жодних доказів на підтвердження занятості ОСОБА_6 в іншому судовому процесі суду не надано. На виконання вимог законодавства, стосовно дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів визнала неявку позивача та її представника неповажною.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, наданих заперечень і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що що 25 липня 2008 року між ОСОБА_5 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «Альфа– Банк») укладений кредитний договір № 490082901 від 25.07.2008 р. про споживчий кредит (надалі - кредитний договір), відповідно до п. 2.1. п. 2 розділу 1 кредитного договору Банк зобов’язався надати Відповідачу 1 кредит на суму 34183 доларів США 98 центів (тридцять чотири тисячі сто вісімдесят три долари США 98 центів). Договором від 10.04.2009 р. про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490082901 від 25.07.2008 р. було переглянуто і визначено новий порядок повернення кредиту та сплати процентів. ( а.с.10-11).

Для забезпечення виконання умов кредитного договору 25.07.2008 року укладений договір поруки між ЗАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 ( а.с. 12).

Висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС» від 27.01.2017 року № 36/16 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4, що містяться у графі : «поручитель» у Договорі про внесення змін і доповнень № 1 до Договору поруки № 490082901 –П від 25.07.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ « Альфа-Банк» від 10.04.2009 року та проти рукописного запису "Шинкарьова" , нижче рукописного тексту у Заяві від імені ОСОБА_4 про надання згоди про внесення змін до Кредитного договору від 10.04.2009 року , виконані самою ОСОБА_4. Підписи від імені ОСОБА_4, що містяться у графах: «Поручитель»: в нижній частині з лицьової сторони та в середній та нижній частині зі зворотної сторони у Договорі поруки № 490082901-П між ОСОБА_4 та ЗАТ «Альфа– Банк» від 25.07.2008 року, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Позивач ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог посилається зокрема на те, що у наданих суду Кредитному договорі № 490082901 та Договору поруки № 490082901-П підпис їй не належить (а.с.10-12).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог ОСОБА_4 щодо недійсності укладених договорів кредиту на придбання транспортного засобу та поруки, виходячи з тривалого періоду його виконання, а також доведенням експертним висновком підписання позивачем змін до укладеного договору поруки, щодо зміни порядку та строків його виконання кредитного договру.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини, щодо виконання укладеного ОСОБА_5 кредитного договору № 490082901 та договору поруки № 490082901-П. укладеного ОСОБА_4, які позивач оспорює та просить суд визнати недійсними посилаючись на ненадання нею нотаріально посвідченої згоди на укладання кредитного договору чоловіком, а також не підписання нею договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Звертаючись до суду із вимогами про визнання кредитного договору недійсним позивач посилалась на те, що нотаріально посвідченої згоди на укладання її чоловіком договору не надавала.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, коли мало місце відчуження спільного майна подружжя, в даному випадку відповідач ОСОБА_5 придбав автомобіль за кредитні кошти. При цьому позивач ОСОБА_4 поручилась за виконання її чоловіком умов кредитного договору, що свідчить про погодження нею укладеного в інтересах сім’ї її чоловіком договір.

Колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для визнання недійсним укладеного ОСОБА_5 та ПАТ «Альфа– Банк» кредитного договору № 490082901 від 25.07.2008 р., з підстав відсутності нотаріального погодження його із дружиною ОСОБА_4

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції в частині не доведення позивачем не укладання нею договору поруки шляхом його не підписання.

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 27.01.2017 року № 36/16 встановлено, що особисто поручителем ОСОБА_4 поставлено підпис у графі «поручитель» у Договорі про внесення змін і доповнень № 1 до Договору поруки № 490082901 –П від 25.07.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ « Альфа-Банк» від 10.04.2009 року. А також у Заяві про надання згоди про внесення змін до Кредитного договору від 10.04.2009 року самою ОСОБА_4

Підписання ОСОБА_4 внесення змін в укладений договір поруки, який нею не було підписано, свідчить про погодження нею та визнання чинним раніше укладений спірний договір поруки. Тому посилання в апеляційній скарзі позивача, що підписання нею договору про внесення змін в договір поруки не може бути доказом укладеного нею договору поруки, колегія суддів не може прийняти до уваги.

Спірний кредитний договір було укладеного в інтересах сім’ї на придбання транспортного засобу. Протягом тривалого періоду з дати укладання кредитного договору з жовтня 2008 року по серпень 2013 року ОСОБА_5 виконував умови укладеного договору, про що свідчать квитанції про сплату щомісячних платежів. А також використовував придбаний автомобіль в інтересах сім’ї.( а.с.27-63 том 1).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведеного та зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування в частині встановлення порядку користування квартирою і задоволення апеляційної скарги відсутні.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Миколаївни- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: