Ухвала суду № 70002313, 02.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 р.Справа № 816/864/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 816/864/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23"

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 р. Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" (далі ПАТ "Управління механізації будівництва №23", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2017 р. №02/2410 щодо надання інформації.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що вимога про надання інформації є неправомірною, оскільки запитувана відповідачем інформація є комерційною таємницею, жодним чином не відноситься до сфери захисту від недобросовісної конкуренції, носить характер втручання в господарську діяльність, чим порушує права суб`єкта господарювання на нормальне функціонування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в звязку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" зареєстровано як юридична особа ідентифікаційний код 04715606.

18.05.2017 р. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з посиланням на ст. 17 Закону України Про Антимонопольний комітет України, на адресу ПАТ "Управління механізації будівництва №23" направило вимогу про надання інформації № 02/2410, якою, у зв'язку із розглядом справи №02-01-50/49-2017 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку приватного підприємства "Будгарант-7" та ПАТ "Управління механізації будівництва №23", передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних торгів на закупівлю "Капітальний ремонт вулиці Красіна (від вул. Фрунзе до пров. Колективний) у місті Полтава (45000000-7 Будівельні роботи)", проведених у лютому-березні 2016 р. Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №006248, опублікованим у інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" №6 (13.01.2016) від 13.01.2016 р., вимагало, зокрема, надати протягом 10 днів з дня отримання вимоги інформацію відповідно до поставлених питань (а.с. 8-12).

Вважаючи протиправною вимогу № 02/2410 від 18.05.2017р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога від 18.05.2017 р. №02/2410 "Про надання інформації" винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, які мали значення для її винесення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 р. №3659-XII (надалі - Закон №3659-ХІІ), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 3 Закону № 3659-ХІІ визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною першою статті 12 Закону № 3659-ХІІ передбачено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Згідно з пунктами 1, 5, 11, 17-1, 18 частини 1 статті 7 Закону №3659-ХІІ, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1); при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5); проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п. 11); здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 17-1); здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 18).

Відповідно до приписів пунктів 1, 4, 19 частини 3 статті 7 Закону №3659-ХІІ, у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, між іншим, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики (п. 1); здійснювати повноваження, передбачені пунктами 6, 11, 12 і 15 частини першої цієї статті (п. 4); здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 19).

За приписами ч. 2 ст. 12 зазначеного Закону повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету має повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (п. 5, 12 ч.1 ст. 17 Закону № 3659-ХІІ).

Аналогічні повноваження закріплено також у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 .

Зокрема, пункт 3 частини першої Положення №32-р, між іншим передбачає, що відділення Антимонопольного комітету має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади , органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Як правомірно враховано судом першої інстанції право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію у субєктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень, зокрема, розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, при вирішенні спору щодо правомірності вимоги про надання інформації слід враховувати, що випадки, в яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати від суб'єктів господарювання інформацію, повинні визначатися законами України. Відтак доведення законності таких вимог напряму залежить від доведення факту здійснення органами Антимонопольного комітету того чи іншого повноваження, з яким закон пов'язує їх право вимагати інформацію.

Судовим розглядом встановлено, що вимога про надання інформації від 18.05.2017 року № 02/2410, надіслана позивачу, обґрунтована тим, що Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснюється розгляд справи №02-01-50/49-2017 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку приватного підприємства "Будгарант-7" та ПАТ "Управління механізації будівництва №23", передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних торгів на закупівлю "Капітальний ремонт вулиці Красіна (від вул. Фрунзе до пров. Колективний) у місті Полтава (45000000-7 Будівельні роботи)", проведених у лютому-березні 2016 р. Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №006248, опублікованим у інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" №6 (13.01.2016) від 13.01.2016 р.

Перелік питань, зазначених у вимозі, не суперечить предмету дослідження, віднесеного до сфери повноважень територіального органу Антимонопольного комітету України.

Отже, вимога не суперечить сфері повноважень територіального органу Антимонопольного комітету України.

Виходячи зі змісту ст. 22, 22-1 Закону № 3659-ХІІ розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання субктами господарювання та інш. документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обовязковими для виконання у визначені ними строки.

Таким чином, органи Комітету мають повноваження на витребування інформації у субєктів господарювання для встановлення наявності або відсутності порушень конкуретного законодавства.

Порядок надання та використання інформації з обмеженим доступом регламентовано положеннями ч.3-5 ст.22-1 Закону № 3659-ХІІ.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, у вимозі Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2017 року № 02/2410 зазначено, що інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено "інформація з обмеженим доступом") і буде використана згідно з чинним законодавством.

Таким чином, позивача повідомлено, яким чином може бути подана інформація з обмеженим доступом, зокрема, яка має конфіденційний характер, і яким чином забезпечується її захист.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надсилаючи вимогу про витребування інформації та документів відповідач діяв правомірно, у межах повноважень, наданих чинним законодавством України.

Доводи апелянта про те, що вимога відповідача не відноситься до сфери захисту від недобросовісної конкуренції та носить характер втручання в господарську діяльність суб'єкта господарювання колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки органи Комітету не обмежені у виборі джерела отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Крім того, в тексті вимоги про надання інформації від 18.05.2017 р. №02/2410 зазначено, що територіальним відділенням здійснюється розгляд справи №02-01-5-/49-2017 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Проте, поняття "економічна конкуренція" передбачена Законом України "Про захист економічної конкуренції", а поняття "недобросовісна конкуренція" визначено Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2017р. по справі № 816/864/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2017 р.