Ухвала суду № 7000227, 02.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Бєломєстнов О.Ю.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 02 » грудня 2009 року справа № 2а-11126/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача Чмелевська М.О. довір. від 06.08.2009 року № 608

від відповідача Кузнєцова Я.О. довір. від 01.11.2009 року № 15107/10/10-0-13, Руденко Є.О. довір. від 12.06.2009 року б/н

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 29.09.2009 року

у справі № 11126/09/0570

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькагро - Маркет”

до відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецькагро - Маркет” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 29.12.2008 року № 0005981500/0/18192 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 2461152 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2343954 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 117198 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі № 2а-11126/09/0570 (суддя Бєломєстнов О.Ю.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що у звязку з встановленням розбіжностей щодо відображення обсягів податкового кредиту та податкового зобовязання у розрізі контрагентів по деклараціям по податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008 року на адресу позивача направлений запит для отримання пояснень та надання документів щодо взаємовідносин з контрагентами, по яким такі розбіжності встановлені, на яку відповідь позивачем не надана.

У звязку з ненаданням відповіді на запит та документів, що підтверджують правильність відображення сум ПДВ у податкових деклараціях, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка ТОВ “Донецькагро Маркет” на підставі п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, внаслідок якої встановлене, що розмір податку на додану вартість, зазначеного платником в податковій декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної перевірки, оскільки при заповнені декларації платником порушені вимоги п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки товариством у деклараціях не відображені обсяги поставок по ряду контрагентів.

В результаті встановленого порушення товариством занижений залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 175238 грн. та занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 1079458 грн.

З викладеного заявником скарги зроблений висновок про правомірність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

В основу повідомлення рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 22.12.2008 року № 4776/15/34849808 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2008 року.

В ході перевірки встановлене порушення ТОВ “Донецькагро Маркет” вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижений залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 175238 грн. та занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 1079458 грн.

Зазначене порушення полягало у відхилені суми податкових зобовязань по ПДВ по операціям з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою у вересні 2008 року, а саме, ТОВ “Донецькагро Маркет” не відобразило обсяги поставок по наступним контрагентам:

- ЗАТ “АТ Каргіл” у сумі 3437046 грн. 71 коп., ПДВ у розмірі 687409 грн. 34 коп.;

- ЗАТ “Донагроімпекс” у розмірі 2035635 грн. 65 коп., та зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 407127 грн. 14 коп. ;

- ПП “Віталмар Агро” на загальну суму 1510196 грн., ПДВ в сумі 302039 грн. 20 коп.;

- ТОВ “Луі Дрейфує Комодітіз Україна ЛТД” у розмірі 177406 грн. 17 коп., ПДВ в сумі 35481 грн. 23 коп.;

- ТОВ “С.С.Р.” в розмірі 125000 грн., ПДВ В СУМІ 25000 грн.

Невідображення у декларації з ПДВ за вересень 2008 року ТОВ “Донецькагро Маркет” обсяг поставки на загальну суму 7285284 грн. 53 коп. та ПДВ в сумі 1457056 грн. 91 коп. призвело до заниження нарахованої суми податку на додану вартість до сплати в розмірі 1264494 грн. 91 коп.

В ході проведення перевірки встановлене відхилення суми податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та за нульової ставкою у жовтні 2008 року по наступним контрагентам:

- ЗАТ “АТ Каргіл” в сумі 6297461 грн. 05 коп., ПДВ у розмірі 1259492 грн. 21 коп.;

- ТОВ “С.С.Р.” у розмірі 41667 грн. та податок на додану вартість 8333 грн. 40 коп.;

- ТОВ “Кернер Трейд” в розмірі 1088745 грн. 40 коп.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції стосовно інших субєктів у сфері податкових взаємовідносин.

Як вбачається з податкового повідомлення - рішення, яке оскаржувалось, воно прийняте згідно з підпунктом «в» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з цією нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у под іній платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

При цьому Законом 2181 визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Інші види перевірок передбачені зокрема п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно з ним органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших /документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

У випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, податкові зобовязання визначаються на підставі п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тобто, Законом “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відокремлюються підстави для визначення податкових зобов'язань за наслідками:

камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов'язані тільки із арифметичними або методологічними помилками у них;

документальних перевірок, під час яких можуть застосовуватися інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів незалежно від способу їх подачі.

Що стосується податку на додану вартість, питання проведення камеральних та документальних перевірок врегульовані наказом ДПА України від 1 8 квітня 2008 року № 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, додатком до якого є “Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”.

На відміну від камеральної перевірки, під час проведення документальної невиїзної перевірки податковим органом мають перевірятися документи, перелічені у п. 4.2 Порядку. Так під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці: реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином. - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші: фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином. - товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури. довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджет).

Усі з наведених документів були витребувані відповідачем у позивача листом від 04.12.2008р., який отриманий 10.12.2008р.

Пунктом 4.4. Порядку передбачене, що складання акту перевірки за результатами док ментальної невиїзної перевірки можливе лише на підставі документів, зазначених у п.4.2 цього Порядку.

Відповідно до п. 4.19 Порядку у разі неотримання, неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 Порядку, від платника податків на звернення органу ДПС (неможливість виявлення помилки в показниках поданої звітності з податку на додану вартість) працівником підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб вживаються заходи, передбачені пунктами 4,5 та 4.6 Порядку.

Згідно з п. 4.5 Порядку у разі неотримання документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, протягом 15 днів з моменту направлення запиту платнику ПДВ (отримувачу) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи ' (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI цього Порядку (опитування посадових осіб, збирання документів, тощо).

Пунктом 4.6. Порядку передбачене, що у разі неповного отримання переліку документів, передбачених пунктом 4.2 цього Порядку, від платника ПДВ (отримувача) працівник підрозділу оподаткування юридичних осіб передає вказані матеріали:

підрозділу податкового контролю - для проведення виїзної перевірки:

підрозділу податкової міліції - для оперативного супроводження такої перевірки.

Таким чином, проведення документальної невиїзної перевірки зі складенням за її результатами акту перевірки можливо лише за умови надання платником податків необхідних для цього документів, перелік яких передбачений п. 4.2 Порядку.

У разі неподання таких документів органи податкової служби мають вчиняти інші дії, у тому числі проводити позапланові виїзні документальні перевірки.

Згідно ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з перелічених обставин, зокрема, виявлена недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем на вимогу відповідача не були надані витребувані документи (замість цього позивач подавав уточнюючі розрахунки), що виключає можливість проведення документальної невиїзної перевірки.

У той самий час проведена перевірка не може вважатися камеральною, оскільки при її проведенні використані дані з інших джерел, ніж податкові декларації.

Крім того, за результатами перевірки не встановлені арифметичні або методологічні помилки при складанні позивачем декларацій з ПДВ.

В акті перевірки відображене порушення позивачем п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який регулює питання часу виникнення податкових зобов'язань, а не методологію складання декларації з ПДВ чи арифметичного підрахунку суми зобов'язань у ній.

За таких умов, визначення податкових зобовязань позивача шляхом проведення невиїзної документальної або камеральної перевірки та прийняття за її наслідками податкового повідомлення - рішення відповідно до п. «в» п.п 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є таким, що не відповідає наведеним вище нормам законодавства.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо того, що наведені порушення не можна вважати формальними, оскільки їх наслідки є суттєвими при визначені можливих результатів перевірки, оскільки якщо б відповідачем у даному випадку була проведена позапланова виїзна документальна перевірка, він мав би враховувати податкові накладні, копії яких додані позивачем до матеріалів справи, що суттєво вплинуло б на результати перевірки.

За умов ненадання відповідачу до перевірки податкових накладних, копії яких додані позивачем до позовної заяви, суд правомірно не прийняв їх до уваги у якості доказів формування податкового кредиту, але оцінив як підтвердження суттєвості можливого впливу на результати перевірки, якщо вона була б проведена відповідачем у відповідності з вимогами законодавства.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Щодо декларації позивача з ПДВ за вересень 2008 року, вона була складена 20.10.2008р. і цього ж дня подана відповідачу. Зазначені в ній відомості уточнювалися позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку та додатку 5 до нього, оскільки уточнювалися показники в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту. Уточнюючий розрахунок складений позивачем 26.11.2008р. та цього ж дня прийнятий відповідачем. У подальшому дані декларації з ПДВ за вересень 2008 року уточнювалися позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку від 26.12.2008р., який був надісланий курєром 29.12.2008р. Загальна сума податкових зобов'язань, що збільшувалися згідно з цими уточнюючими розрахунками склала 1 464 225,57 грн., які прийняті відповідачем «до відома» згідно з п. 4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, які затверджені наказом ДПА України від 15 квітня 2008 р. № 250.

Щодо декларації позивача з ПДВ за жовтень 2008 року, вона була складена 05.11.2008р. і цього ж дня подана відповідачу. У межах терміну на подачу декларації за жовтень 2008р. позивачем 19.11.2008р. було подано до податкового органу декларацію, яка прийнята податковим органом, що підтверджується відповідною відміткою на першому аркуші декларації. У подальшому позивач уточнював показники декларації з ПДВ за жовтень 2008р., як в поточній декларації, так і шляхом подання окремих уточнюючих розрахунків, зокрема: в декларації за листопад 2008р. (декларація від 22.12.2008р. надіслана кур'єром 25.12.2008р); в уточнюючому розрахунку від 23.12.2008р. (надісланий курєром 25.12.2008р.); в уточнюючому розрахунку від 24.12.2008р. (надісланий курєром 25.12.2008р.). Загальна сума податкових зобовязань, що збільшувалися згідно з цими деклараціями та уточнюючими розрахунками склала 1554100,1 грн., які відповідач за аналогічних підстав що і декларації за вересень 2008 року прийняв «до відома» через наявність підчищень, помарок та виправлень.

Листами №18208/10/28-013-10 від 30.12.2008р. та № 18191/10/28-013-10 від 29.12.2008р. відповідач повідомив позивачу про неприйняття отриманих поштою податкових декларацій з ПДВ за листопад 2008 року та уточнюючих розрахунків податкових зобовязань за вересень та жовтень 2008 року. У якості причин цього зазначено, що податкова звітність надана ДПІ має бути заповнена відповідно вимогам та мати належний вигляд. Підставою для визнання звітності недійсною є виправлення, підчищення, помарки та відсутність необхідних додатків.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючою органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової.

Відповідно до п. 4.1.3 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, які затверджені наказом ДПА України від 15 квітня 2008 р. № 250, що діяв на момент виникнення спірних відносин, під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника; код платника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ для юридичної особи; код виду економічної діяльності (КВЕД); код форми власності; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ (якщо передбачено формою); ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або в разі відмови від нього серія та номер паспорту для фізичної особи; реєстраційний (обліковий) номер платника в разі спільної (сумісної) діяльності: місцезнаходження платника; ОДПС, до якого подається звітність; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ, дата подання звіту (або дата заповнення - в залежності від форми); ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб для звітів, в яких це передбачено формою, підписи цих осіб, засвідчені печаткою.

З наявних у матеріалах справи декларацій позивача з ПДВ та уточнюючих розрахунків вбачається, що у них зазначені усі з наведених вище обовязкових реквізитів, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача. Отже позивач виконав усі умови, за яких податкові накладні мають бути визнані та прийняті органом державної податкової служби.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те. що підчищення, помарки та виправлення є підставою для невизнання податкових декларацій, оскільки такі підстави не відповідають нормам п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Таким чином, відповідач неправомірно не прийняв до уваги уточненні дані до декларацій позивача з ПДВ за вересень та жовтень 2008р., за якими збільшувалися податкові зобов'язання позивача.

Оскільки такі відомості не були враховані при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення, це обумовлює його оцінку як необгрунтованого та незаконного.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви, тому постанова суду скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі № 2а-11126/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року у справі № 2а-11126/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькагро - Маркет” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич