Ухвала суду № 70002013, 30.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ОСОБА_2 плюс" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ОСОБА_2 плюс" про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (Костюк –Федорук) ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення за реєстраційним номером № 6973769 від 01.12.2012 р. щодо державної реєстрації обтяження іпотекою домоволодіння по вул. Наливайка, 22 в с. Петрівка Тернопільського району Тернопільської області за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек №28708 від 11.06.2004 р. на користь ТОВ «Факторингова компанія «ОСОБА_2 плюс».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ТОВ "Факторингова компанія "ОСОБА_2 плюс" оскаржило в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводам, що викладені у запереченнях на позов, зазначаючи при цьому, що нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно мала всі юридичні підстави для задоволення вимог Іпотекодержателя - ТОВ "Факторингова компанія "ОСОБА_2 плюс".

Також апелянт вважає, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до суду з даним позовом, визначений ст.99 КАС України..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

08.04.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» правонаступник якого ПАТ «Омегабанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1901/0408/71-054, відповідно до якого банк відриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється у доларах США, загальний встановлений ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено в сумі 279000 доларів США, строк кредитної лінії до 08.04.2026 р., процентна ставка за користування коштами – 11,9 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 08.04.2008 року № 1901/0408/71-054 між ОСОБА_3 та Банком укладено іпотечний договір від 08.04.2008 р., за яким в іпотеку передавалося нерухоме майно-домоволодіння, загальною площею: 278,7 кв.м., житловою площею 86,7 кв.м. по вул. Наливайка, 22 в с. Петрівка Тернопільського району Тернопільської області.

В подальшому ПАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Омегабанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15 від 28.11.2012 р. та договір про передачу прав за іпотечними договорами, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором ТОВ «Факторингова компанія «ОСОБА_2 плюс» право вимоги заборгованості.

01.12.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2012 р. № 6973769 вказаного домоволодіння визначеного записом за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 28708 від 11.06.2004 р.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до обґрунтованого висновку про те, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2012 р. № 6973769, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 1952-IV, підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 15 Закону № 1952-IV встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною першою ст. 9 Закону № 1952-IV в редакції Закону України від 04.07.2012 року №5037-УІ визначено, зокрема, що У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IVв редакції Закону України від 04.07.2012 року №5037-УІ, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703, нотаріус проводить державну реєстрацію прав: реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчиняється така дія); у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва (нотаріус, яким вчинено таку дію).

Таким чином, на час виникнення вказаних правовідносин діяла з 08.08.2012 р. редакція ч.9 ст.15 Закону № 1952-IV від 04.07.2012 р., яка законодавством не передбачала можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дій, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Одночасно необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не звернуто увагу та не надано оцінки обставинам про неповідомлення позивача про намір TOB «Факторингова компанія «ОСОБА_2 плюс» звернути стягнення на предмет іпотеки, а також отримання позивачем повідомлень від TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюються відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Також, згідно з п. 5 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 р. (справа № 21-357а14).

Також у ст. 517 ЦК України зазначено: первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є необхідною для їх здійснення.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що у порушення вищевказаних вимог закону ані ПАТ «Омегабанк» (первинний кредитор), ані TOB Факторингова компанія «Вектор Плюс» (наступний кредитор) не повідомили Позивача належним чином про відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором та не надали належних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Витяги з додатку № 1 (реєстр заборгованості) до договорів факторингу між ПАТ «Сведбанк» та TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не містить печатки та підпису уповноваженої особи первісного кредитора, відтак, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що факт уступки права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора не є доведеним.

Стосовно покликання апелянта на ту обставину, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до суду з даним позовом, передбачений ст.99 КАС України, оскільки позивачу з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.10.2015р. беззаперечно відомо, що внаслідок укладення договору факторингу та договору відступлення прав за іпотечними договорами відбулась заміна кредитора у спірному зобов'язанні за договором від 28.11.2012р.

Проте з цим не можна погодитись через те, що позивачем оскаржується саме рішення про державну реєстрацію обтяження іпотекою домоволодіння від 01.12.2012 року, а не договір від 28.11.2012 року.

Окрім цього позивач стверджує і цього жодними доказами не спростовує сторона відповідача, що саме 21.11.2016 року з моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 73470075 йому стало відомо про порушене право.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "ОСОБА_2 плюс" залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.07.2017р. в адміністративній справі № 819/1553/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст виготовлено 02.11.2017