Постанова № 70002009, 30.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8657/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Житлово-комунального підприємства №3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне підприємство №3 (далі - ЖКП №3) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправними дій, що полягають у нарахуванні пені в розмірі 21 747,44 грн, на розстрочені суми податкового боргу згідно рішення Міністерства доходів і зборів України № 62 від 25.09.2013 та договору № 13 від 25.09.2013 про розстрочення податкового боргу в розмірі 2305986,75 грн та зобовязання відповідача скасувати пеню нараховану ЖКП №3 на розстрочені суми податкового боргу в розмірі 21747,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЖКП №3 і Луцькою ОДПІ було укладено договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 №13, яким розстрочено сплату грошових зобовязань на загальну суму 2305 986,75 грн на період з 25.09.2013 по 26.09.2016. З листа Луцької ОДПІ від 16.12.2016 року №18312/10/03-18-23 позивачу стало відомо, що контролюючим органом за період з 25.09.2013 по 26.09.2016 була нарахована, а підприємством сплачена пеня на розстрочені податкові зобовязання у розмірі 21747,44 грн. ЖКП №3 08.06.2017 звернулось до контролюючого органу з листом про повернення незаконно нарахованої пені або зарахування її в рахунок майбутніх платежів, однак листом від 09.06.2017 було відмовлено в задоволенні такої вимоги. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить зобовязати відповідача скасувати нараховану пеню, оскільки Луцькою ОДПІ ГУ ДФС застосовано строк для нарахування пені без врахування того, що строки сплати платником податкового боргу є перенесеними в порядку статті 100 ПК України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 адміністративний позов задоволено за підставністю позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням, Луцька ОДПІ ГУ ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню оскільки судом першої інстанції така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання у строки, встановлені ПКУ, до моменту укладення договору про розстрочення податкового боргу, Луцькою ОДПІ правомірно застосовані по позивача пеню у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України, тоді як пеня після укладення вищезазначеного договору Луцькою ОДПІ не нараховувалась, оскільки в силу вимог п. 129.1 ст. 129 ПК України відповідальність у вигляді пені застосовується з урахуванням самого факту погашення податкового боргу з простроченням. Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 129.1 ст. 129 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25 вересня 2013 року заступником Міністра доходів і зборів України на підставі статті 19-1 розділу І та статті 100 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення №62 про розстрочення ЖКП №3 податкового боргу.

На підставі зазначеного рішення між ЖКП №3 і Луцькою ОДПІ ГУ ДФС 25.09.2013 укладено договір про розстрочення податкового боргу №13, яким розстрочене сплату грошових зобовязань на загальну суму 2305986,75 грн на період з 25 вересня 2013 року по 26 вересня 2016 року.

Пунктом 4.3 укладеного договору сторони погодили, що від дня наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми грошового зобовязання, що залишились не сплаченими, контролюючий орган зобовязується нараховувати пеню та штраф у розмірі, визначеному Податковим кодексом України.

За період з вересня 2015 року по вересень 2016 року загальна сума розстроченої та сплаченої ЖКП №3 пені відповідно до умов договору про розстрочення податкового боргу від 25 вересня 2013 року №13 становить 21747,44 грн.

Розстрочені суми податкового боргу, нараховані суми процентів і пені за вказаним договором сплачено позивачем у встановленому розмірі і у визначений строк.

Такі обставини сторонами не заперечуються, підтверджені листом Луцької ОДПІ ГУ ДФС від 16 грудня 2016 року №18312/10/03-18-23 та зворотнім боком облікової картки платника податків та розрахунком пені.

08 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про скасування нарахованої пені, однак контролюючий орган листом №1787/8/03-18-07-02 від 09 червня 2017 року відмовив у задоволенні такої вимоги за відсутністю підстав, у звязку з чим позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що як встановлено судом, договір про розстрочення податкового боргу від 25.09.2013 №13 не розривався, а тому суд прийшов до висновку, що нарахування відповідачем пені на суми розстроченого ЖКП №3 податкового боргу за період дії такого договору є протиправним.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду помилковим з врахуванням такого.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкове зобовязання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суму грошових зобовязань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у звязку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобовязання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобовязання.

Абзацом другим пункту 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобовязання, визначеного підпунктом 129.12.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Тобто, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.

Частиною 2 ст. 263 КАС України передбачено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити, чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Однак, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

ПК України не містить винятків для застосування штрафу та пені за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання в залежності від того, як платник податку її сплатив добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що ЖКП №3 затримало сплату узгоджених податкових зобовязань на строк, що є більшим, ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Висновок колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні аналогічного спору у справі № 21-279а14 (Постанова від 18.09.2014 року).

Покликання суду першої інстанції на вимоги п. 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року за № 574 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1853/24385 (далі по тексту - Порядок № 574), у якому зазначено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), як на підставу для задоволення позову, судом апеляційної інстанції до уваги не береться, з огляду на таке.

Відповідно до наведених вище положень Порядку № 574, пеня та штрафні санкції не нараховуються тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) саме з дати прийняття такого рішення. При цьому законодавцем передбачено, що перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу здійснюється під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та винести нову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 803/814/17 та прийняти нову постанову за якою відмовити в Житлово-комунальному підприємству №3 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текс виготовлено 02.11.2017.