Постанова № 70001768, 12.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2017 рокусправа № 808/1019/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий Синтез"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий Синтез" до Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області, третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаш" про звільнення з-під арешту нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Промисловий Синтез" звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року з адміністративним позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Запорізької області, третя особа без самостійних вимог - ТОВ "Продмаш" про звільнення з-під арешту нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження.

Позов обґрунтовано тим, що державним виконавцем при винесені постанови ВП № 34429956 від 13.05.2014 здійснено арешт майна, в розмірі, що перевищує розмір та обсяг заборгованості, необхідних для виконання за виконавчим документом; при цьому не повідомив ПАТ "БАНК ФОРУМ", як заставодержателя на той час, про арешт майна, яке є предметом іпотеки. Однак, іпотекодержатель має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому правові підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке передано в іпотеку відсутні, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію іпотеко держателем зазначеного першочергового права на задоволення вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки. Зазначає, що накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці у ТОВ "Промисловий синтез" обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за іпотечним договором шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Тому державний виконавець не мав правових підстав накладати арешт на предмет іпотеки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що законодавцем не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки; позивачем не надано доказів про належність саме Товариству "Промисловий Синтез" на праві власності нерухомого майна, яке просить звільнити з-під арешту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ТОВ "Промисловий Синтез") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що іпотекодержатель має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому правові підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке передано в іпотеку відсутні, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію іпотеко держателем зазначеного першочергового права на задоволення вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки. Зазначає, що накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці у ТОВ "Промисловий синтез" обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за іпотечним договором шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки. Тому державний виконавець не мав правових підстав накладати арешт на предмет іпотеки. Вказує з цього приводу правовий висновок, зроблений в Постанові ВСУ від 09.04.2014 року у справі №6-13цс14.

Представником відповідача надано до апеляційного суду заперечення, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що на виконанні у відділі ДВС знаходилося зведене виконавче провадження щодо ТОВ «Продмаш» та ПАТ «Банк Форум» (іпотекодержатель на той час) був обізнаний щодо факту накладення арешту; вважає, що законодавцем не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Зазначає, якщо позивач вважає, що його права порушені, то йому слід звернутися в порядку цивільного судочинстві для захисту своїх прав.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи без самостійних вимог (Пухтій І.О.) підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором № 0150/08/07-KLI від 27.05.2008, укладеного TOB "Продмаш" з ПАТ "БАНК ФОРУМ", ТОВ "Продмаш", як боржником, було передано банку в іпотеку нежитлову будівлю літ.А-1, яка розташована по вул. Фрунзе, будинок 57/3 в м. Мелітополь Запорізької області. ПАТ "БАНК ФОРУМ" 20 грудня 2016 року на підставі договору № 0028/16-ВБ про відступлення прав вимоги відступило TOB "Райт партнер" право вимоги за вищевказаним кредитним договором, а на підставі договору від 20.12.2016 року про відступлення прав за іпотечним договором відступив права іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.05.2008 року (реєстровий № 2514). В подальшому, на підставі договору від 20.12.2016 року № 9 - РП про відступлення прав вимоги TOB "Райт партнер" відступило TOB "Промисловий синтез" належні TOB "Райт партнер" права вимоги, а TOB "Промисловий синтез" набуло права вимоги до TOB "Продмаш" за кредитним договором № 0150/08/07-KLI від 27.05.2008, укладеного TOB "Продмаш" з ПАТ "БАНК ФОРУМ".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначене в позові майно є предметом іпотеки з 27.05.2008. При цьому, згідно договору від 20.12.2016 № 9 - РП, TOB "Промисловий синтез" набуло усі права кредитора за кредитним договором № 0150/08/07-KLI від 27.05.2008, включаючи: право вимагати належного виконання TOB "Продмаш" зобов'язань за кредитним договором № 0150/08/07-KLI від 27.05.2008, сплати TOB "Продмаш" грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань.

Договором від 20.12.2016 року № 9 - РП про відступлення прав вимоги, також передбачене набуття Tовариством "Промисловий синтез" права вимоги до TOB "Продмаш", як заставодавця (іпотекодавця) майна за іпотечним договором від 27.05.2008 (посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Левченко В.В зареєстрованим в реєстрі за № 2514), а також набуття права вимоги за договором поруки №76/07-0 від 27.05.2008.

В силу договору від 20.12.2016 (реєстровий № 2849) про відступлення прав з Договором про відступлення прав за Іпотечним договором від 27.05.2008 року (посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Левченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2514, посвідченого 20.12.2016 ПН КМНО Мазарчук Н.В. за реєстровим № 2848), позивач набув права іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.05.2008року, предметом якого є нежитлова будівля, розташована по вул. Фрунзе, 57/3 в м. Мелітополь Запорізької області.

Відповідно до п.6.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження, що передбачено іпотечним договором, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку", або шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені в порядку, передбаченому ст. З Закону України "Про іпотеку".

Згідно п.п. 6.4 іпотечного договору, у разі прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в договорі іпотеки є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Позивач зазначає, що тільки при отриманні інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 83503466 від 27.03.2017, позивачем з'ясовано, що згідно постанови ВП № 34429956 від 13.05.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження відділом державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції було накладено арешт серед іншого майна і на нежитлову будівлю по вул. Фрунзе, 57/3 в м. Мелітополь Запорізької області, а також встановлена заборона здійснювати відчуження будь-якого майна, в т.ч. зазначеної нежитлової будівлі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці у ТОВ «Промисловий синтез», обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за іпотечним договором шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частинами 6 та 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається із тексту іпотечного договору, а саме п. 6.1 договору, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі застереження, що передбачено іпотечним договором, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, а також беручи до уваги, що положеннями Закону України «Про іпотеку» щодо арешту, накладеного згідно постанови ВП № 34429956 від 13.05.2014 року, не встановлено особливого пріоритету ТОВ «Промисловий синтез» як обтяжувач володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету стягувачів за іншими виконавчими провадженнями на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Частина 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (редакція закону, чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З матеріалів справи вбачається, право іпотеки виникло раніше (27.05.2008 року) рішень про стягнення з боржника коштів (рішення суду на виконання якого винесено постанову вступило в силу 26.01.2012року, виконавчий лист видано 19.02.2012 року) і винесення постанови відповідачем від 13.05.2014 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження; на час винесення постанови від 13.05.2014 року ВП№ 34429956 розмір заборгованості ТОВ «Продмаш» за кредитним договором перевищував розмір вартості предмета іпотеки.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач на виконання вимог законодавства, чинного на час винесення постанови, повідомляв заставодарежтеля про накладення арешту на предмет іпотеки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV встановлювала обов'язок державного виконавця повідомити заставодержателю про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При чому, в силу частини 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, зазначені норми мають бути враховані державним виконавцем в разі ви рішення питання про накладення арешту на майно яке перебуває в іпотеці. Натомість матеріали справи не містять підтверджень щодо врахування державним виконавцем зазначених норм.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» (606-XIV від 21.04.1999 р., що діяв на час прийняття державним виконавцем постанови) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

При цьому, в силу частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Слід зазначити, що загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

При цьому, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при реалізації цієї норми слід пам'ятати, що за положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що державним виконавцем не з'ясовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, здійснюється з урахуванням частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» і частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), а саме з урахуванням пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до статті 202 КАС України судове рішення підлягає скасуванню.

Така правова позиція висловлена колегією суддів Судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України у Постанові від 09.04.2014 (справа № 6-13цс14).

Матеріалами справи також підтверджується, що арешт як обтяження був застосований державним виконавцем пізніше, ніж була вчинена іпотека, а тому саме іпотекодержатель, як особа із найвищим пріоритетом має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Ця обставина, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, повинна була з'ясована державним виконавцем при прийнятті та виконанні постанови про арешт майна яке знаходиться в іпотеці. Оскільки, частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 р. № 606-XIV), чітко визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, приймаючи постанову про арешт на зазначене в позові майно державний виконавець не виконав вимоги частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (№606, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), та діяв всупереч частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в частині 8 чітко зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Зважаючи на ту обставину, що арешт майна має своїм наслідком заборону відчуження майна, арештом порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержали задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Отже, державний виконавець Димова М.Л. при прийнятті та виконанні Постанови ВП 34429956 від 13.05.2014 року про арешт майна яке знаходиться в іпотеці (нежитлова будівля літ. А-1, по вулиці Фрунзе 57/3 в місті Мелітополь Запорізької області загальною площею 10363,8 кв.м., що належить боржнику ТОВ "Продмаш", код ЄДРПОУ 31802327, на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2007 року), мав врахувати норми Закону України "Про іпотеку", оскільки такий обов'язок покладено на державного виконавця частиною 4 та 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» (№606).

Не врахування державним виконавцем зазначених норм надають підстави для звільнення зазначеного майна з під арешту та зняття заборон на його відчуження шляхом скасування арешту та заборон на відчуження, що були застосовані державним виконавцем з порушенням норм законодавства. Отже, арешт та заборони на відчуження зазначеного вище майна мають бути скасовані.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до статті 202 КАС України судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий Синтез" - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Скасувати арешт майна та заборону на його відчуження, накладені Постановою від 13.05.2014 року «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» на нежитлову будівлю літ. А-1, по вулиці Фрунзе 57/3 в місті Мелітополь Запорізької області загальною площею 10363,8 кв.м., що належить боржнику ТОВ "Продмаш", код ЄДРПОУ 31802327, на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2007 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова