Рішення № 70000812, 25.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017№910/15373/17

За позовом Міністерства фінансів України

До Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова І.О.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Іваницька Т.Б. - довіреність № 13030-08/2 від 22.05.2017;

від відповідача: Чернюк В.В. - довіреність № 13-11-6262 від 28.09.2017;

від третьої особи: Сидоренко Ю. А. - довіреність № 27-18416/17 від 07.09.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство фінансів України (далі - Міністерство, позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкова І.О. (далі - відповідач) про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15373/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну організацію (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи призначено на 02.10.2017 року.

28.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

02.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2017 року представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.10.2017 розгляд справи було відкладено на 25.10.2017 року.

Під час судового засідання 25.10.2017 року представник позивача надав суду додаткові документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.10.2017 року проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

Представник третьої особи під час судового засідання 25.10.2017 надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмовому відзиві. Проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 25.10.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2007 між Міністерством та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 28000004/99 (далі - кредитний договір).

За умовами укладеного кредитного договору Міністерство надало Банку субкредит за рахунок коштів позики в розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а Банк у розмірах, у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, зобов'язався повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші платежі, пов'язані з наданням субкредиту (пункт 2.1 кредитного договору).

Згідно пункту 3.1 кредитного договору за рахунок позики Міністерство надало Банку субкредит у розмірі 46 000 000,00 доларів США. Вказана сума включає: 40 000 000,00 доларів США для фінансування субпроектів. Грошові кошти, що використовуватимуться Банком для надання мікрокредитів, не можуть перевищувати 20% від вказаної суми; 6 000 000,00 доларів США для інституційного розвитку Банку.

Банк здійснював вибірку коштів субкредиту на квартальній основі, за умов, що не менше 25% буде вибрано буде вибрано до 30 червня 2008 року, не менше 50% - до 31 грудня 2008 року, та не менше 100% - до 30 червня 2009 року. Суму, що з вини Банку на вказану дату залишилась невибраною, Міністерством могла бути анульована (пункт 4.1 кредитного договору).

Згідно пункту 4.2 кредитного договору субкредит надавався Банку на 12 років, включаючи 2 роки пільгового періоду. Кінцевий термін повного погашення кредиту та належних відсотків - « 5» травня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2015 року Міністерством було виставлено Банку черговий рахунок за кредитним договором, який Банком оплачений не був.

Таким чином, за Банком за період з 05.11.2015 року по 05.05.2019 року рахується сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 690 855,39 доларів США.

05.02.2015 року на виконання постанови Правління Національного банку України №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Банку призначено Стрюкову Ірину Олександрівну.

23.04.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 85 про продовження строку здійснення тимчасової адміністрації до 05.06.2015 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 року по 04.06.2016 року включно.

Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 04.06.2018 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

03.11.2016 року Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 03.06.2020 року з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Звертаючись із даним позовом до суду, Міністерство зазначає, що неотримання від Банку повідомлення про початок процедури ліквідації в порушення положень укладеного кредитного договору, строки подання кредиторських вимог за сумами кредитів, строк оплати яких ще не настав, пропущені.

Відповідач та третя особа, заперечуючи проти заявленого позову, зазначили, що 12.06.2015 року в газеті «Голос України» (№ 103 (6107) з дотриманням строків, передбачених Законом, було опублікування відомостей про ліквідацію Банку.

Також, додатково, для зручності вкладників, були розміщенні оголошення про початок ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, неплатоспроможного Банку, а також у приміщеннях Банку в доступному для відвідувачів місці.

Також, листом від 11.06.2015 року №1-4-14696, Уповноважена особа Фонду повідомила Міністерство фінансів України про початок процедури ліквідації.?

Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначив, що листом від 10.04.2017 №1-4-2715 Уповноважена особа Фонду надала відповідь Міністерству про включення кредиторських вимог за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України у рамках спільних проектів із Світовим банком (кредитна угода №22-04/27 від 09.12.1998 року та кредитний договір №28000-04/99 від 22.06.2007 року) до реєстру кредиторів ПАТ «КБ «НАДРА» в сумі 66 558 691,15 грн.

Водночас, відповідач та третя особа в основу своїх заперечень поклали той факт, що кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, як це передбачено статтею 45 Закону, та зауважили, що вказаний строк не підлягає поновленню.

З урахуванням встановлених обставин, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України (ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що укладений між Міністерством та Банком договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом граничний строк повернення кредитних коштів за умовами укладеного кредитного договору припадає на 05.05.2019 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість Банку перед Міністерством за період 05.11.2015 року - 05.05.2019 року становить 1 690 855,39 доларів США. Вказані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою про заборгованість за підписом в.о. директора Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями.

Як встановлено судом, постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 63 Публічне акціонере товариство «Комерційний банк «НАДРА» було віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого 05.02.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» із ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 року по 04.06.2016 року включно.

Статтею 44 Закону в редакції, чинній на момент прийняття постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

За змістом стаття 45 Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Як вказано судом вище, таке повідомлення було розміщено у газеті «Голос України» (№103 (6107), а також на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, позивача додатково було повідомлено про початок процедури ліквідації Банку листом від 11.06.2015 року, належні докази направлення якого наявні у матеріалах справи.

Вказані обставині свідчать про дотримання порядку повідомлення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, передбаченого Законом, та спростовує доводи Міністерства про його необізнаність щодо початку процедури ліквідації Банку.

За змістом стаття 46 Закону в редакції з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Частиною 5 статті 45 Закону передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.06.2015 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків, у якого обліковуються невиконані фінансові зобов'язання перед бюджетом, звернулось до Уповноваженої особи із заявою № 14921/10/28-10-2316 про кредиторськi вимоги в розмірі 66558691,15 грн., у тому числі за кредитним договором у розмірі 24 156 289,49 грн.

Вказана заява була задоволена Уповноваженою особою та кредиторські вимоги Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків у розмірі 66558691,15 грн. були включені до реєстру кредиторів Банку.

У подальшому, а саме 25.02.2016 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків звернулось до Уповноваженої особи із заявою № 4153/10/28-10-23-26 щодо доповнення заяви про кредиторські вимоги на суму 16 349 383,09 грн.

Листом Уповноваженої особи від 18.03.2016 року № 26-5-3234 Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків відмовлено у задоволенні заяви про доповнення кредиторських вимог від 25.02.2016 року з підстав того, що Закон не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, а також з підстав того, що заявником пропущений 30-денний строк на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, перебачений статтею 45 Закону.

Згідно з приписами частини 5 статті 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Враховуючи, що опублікування відомостей було здійснено 12.06.2015 року, то суд дійшов висновку, що строком пред'явлення кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» в процесі ліквідації останнього є період з 12.06.2015 року по 13.07.2015 року.

Наведені вище норми частини 5 статті 45 Закону дають підстави для висновку, що встановлення законодавцем обмеженого строку для заявлення кредиторами своїх вимог до банку, що ліквідується, зумовлено необхідністю визначення сукупного розміру вимог до банку, що ліквідується, та встановлення співрозмірності заявлених протягом встановленого Законом періоду кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів в порядку черговості). Таким чином, суд вважає, що вимогами, заявленими до банку, який ліквідується, в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» можуть вважатись лише ті, що заявлені виключно в межах строку для заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується (30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку).

Так, відповідно до статті 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача із заявою про включення останнього до реєстру вимог кредиторів за кредитним договором.

За заявою від 15.06.2015 року № 14921/10/28-10-2316 Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, у якого обліковуються невиконані фінансові зобов'язання перед бюджетом, вимоги в розмірі 66 558 691,15 грн., у тому числі за кредитним договором у розмірі 24 156 289,49 грн. були включені до реєстру кредиторів Банку.

В доповненні до вищезазначеної заяви про включення додаткових кредиторських вимог на суму 16 349 383,09 грн., Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків було відмовлено з підстав того, що Закон не передбачає доповнень до заяв про кредиторські вимоги, та пропуск 30-денного строку на направлення кредиторських вимог Уповноваженій особі, перебачений статтею 45 Закону.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Водночас заявлена Міністерством вимога про поновлення строку пред'явлення кредиторських вимог є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як встановлено судом, передбачений імперативними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» чітко встановлений строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, не підлягає продовженню чи поновленню, а вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого пропуску.

Тобто строк пред'явлення кредиторських вимог до банку, що ліквідується, є присічним.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення»).

За наведених обставин позов Міністерства фінансів України до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкова І.О. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів про поновлення строку для включення до реєстру кредиторів задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2017 року.

Суддя М.Є.Літвінова