Постанова № 70000272, 27.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Справа № 904/4783/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого (доповідача)

Алєєвої І.В.

Кравчука Г.А.

за участю представників: позивачаКулик О.А., довіреність від 27.12.2016 відповідачаСорокіна А.В. - адвокат, за договором від 07.09.2017 розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постановувід 25.07.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/4783/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовомДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» доКомунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережа» простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 року задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (правонаступником якого є Комунальне підприємство Кам'янської міської ради «Тепломережі») про стягнення 3% річних в розмірі 334899,28 грн., 77412,12 грн. - інфляційних та 8246,23 грн. судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення господарським судом Дніпропетровської області видано наказ від 29.08.2014 року.

У травні 2017 року Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 904/4783/14, посилаючись на приписи частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та центральних підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-УІІІ від 03.11.2016 року.

У запереченні на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, позивач просив у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що для участі у процедурі врегулювання заборгованності шляхом її списання, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та центральних підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Проте заявник не надав доказів про включення його до відповідного реєстру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 р. (суддя Ніколенко М.О.) заяву Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.14 у справі №904/4783/14 в частині стягнення з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних в розмірі 334899,28 грн. та 77412,12 грн. інфляційних втрат. В решті заяви відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року (судді: Кузнецов В.О.,Чус В.О., Євстигнеєв О.С.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству Кам'янської міської ради «Тепломережі» у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч положенням Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" суди не врахували, що для виникнення у боржника права на списання зобов'язань з оплати 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому вищевказаним законом, боржник має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру боржників та здійснювати передбачені законодавством заходи для проведення відповідного списання. Доказів включення Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" до вказаного реєстру боржником не надано. Вважає, що законом не передбачено автоматичного списання зазначених сум.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області 29.08.2014 року був виданий наказ на примусове стягнення з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 334899,28 грн., 77412,12 грн. інфляційних та 8246,23 грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції 27.12.2012 року основна заборгованість за договором поставки природного газу № 06/10-2188-ТЕ-З від 20.12.2010 р., стягнута за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2012 року у справі №11/5005/210/2012 з КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в сумі 9 452 6677,68 грн, була погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 07.12.2012 року. (а.с. 137)

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження". Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За змістом частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Відтак, визначений статтею 117 Господарського процесуального кодексу України правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується з існуванням самого обов'язку.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Згідно зі статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.

Водночас, частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки за змістом Закону до Реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на час набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та центральних підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-УІІІ (03.11.2016 року) борг КП Кам'янської міської ради "Тепломережі" за договором поставки природного газу № 06/10-2188-ТЕ-З від 20.12.2010 року був погашений 27.12.2012 року у повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідно до положень частини 3 статті 7 Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та центральних підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року факт погашення боргу до набрання вказаним Законом чинності є законною підставою для списання нарахованих інфляційних нарахуваннь та процентів річних з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, преглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1115, пунктом 6 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 року у справі № 904/4783/14 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова Судді: І. Алєєва Г. Кравчук