Постанова № 70000262, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 910/1417/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:

позивачаМайстренко О.М. - довір. від 22.12.16відповідачів Зубченко С.М. - адвокат (дог. від 06.10.17) Бужор А.Ю. - адвокат (дог. від 05.10.17) Ремига О.В. - довір. від 06.02.17 Санніков С.Г. - довір. від 18.01.17

третіх осіб Манзюк О.В. - довір. від 21.12.16 Гаркуша В.В. - довір. від 21.12.16 Чеховський А.А. - довір. від 04.07.17

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на постановувід 20.06.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/1417/16 господарського суду міста Києваза позовомНаціонального антикорупційного бюро Українидо - Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" - Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Державне підприємство "Енергоринок" - Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послугпро визнання недійсним договору В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 р. Національне антикорупційне бюро України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", на підставі приписів статей 203, 215, 228, 514, 638 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог законодавства, а саме: статті 514 Цивільного кодексу України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивач, з посиланням на приписи статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, наголошував на наявності підстав для звернення з даним позовом про визнання угоди недійсною у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.

При цьому він вказував, що антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, стосовно привласнення службовими особами відповідачів майна в особливо великому розмірі.

Державне підприємство "Енергоринок", на підставі приписів статей 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, подало до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг, яке ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2016 р. було задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг.

Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Енергомережа" у відзиві на позовну заяву просило відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись, на те, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства і заборона заміни кредитора у зобов'язанні сторін, які здійснюють свою діяльність у електроенергетичній галузі, законодавством не встановлена. Крім того, Генеральною прокуратурою України у 2015 році здійснювалась перевірка вказаного договору на предмет відповідності його вимогам закону та порушень при укладенні договору встановлено не було.

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" проти позову також заперечувало, у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях і обґрунтуваннях до відзиву на позов просило відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, вказуючи на відсутність обставин для визнання недійсним спірного договору. Товариство зазначало, що укладення договору уступки права вимоги не призводить до зміни кредитора в договорі на постачання електричної енергії, а лише змінює кредитора в окремому простроченому зобов'язанні з оплати заборгованості за спожиту електроенергію в грудні 2014 року із збереженням обсягу прав та обов'язків за договором про постачання електричної енергії для його сторін.

Крім того, укладення оспорюваного договору не порушує прав третьої особи ДП "Енергоринок", оскільки не стосується проведення розрахунків ВАТ "Запоріжжяобленерго" з ДП "Енергоринок" за придбану електричну енергію.

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" у відзиві на позов просило відмовити позивачеві у задоволенні позову, пославшись на те, що норми чинного законодавства не забороняють здійснювати заміну кредитора у правочинах про постачання електричної енергії. Крім того, після укладення спірного договору заборгованість була перерахована на поточний рахунок без спеціального режиму використання у зв'язку з відсутністю можливості існування такого виду рахунку у сторони, яка не є постачальником електроенергії.

Державне підприємство "Енергоринок" підтримало позов Національного антикорупційного бюро України та просило його задовольнити, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства встановлено особливий механізм оплати електричної енергії коштами через рахунки зі спеціальним режимом використання, зміна якого не передбачена нормами Закону України "Про електроенергетику".

Уклавши спірний договір, відповідачі порушили законодавчо встановлений порядок розрахунків на оптовому ринку електроенергії України, позбавивши ДП "Енергоринок" та інших учасників розподілу коштів на отримання належної їм частки від проданої у грудні 2014 року електроенергії, що призвело до заподіяння шкоди енергетичному сектору.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг у своїх поясненнях у справі також підтримала позов антикорупційного бюро, наголосивши на тому, що спірний договір суперечить частині 2 статті 151, частині 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. (суддя Маринченко Я.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна". Стягнуто з ПАТ "ХК "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь Національного антикорупційного бюро України по 459,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

За апеляційними скаргами ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" Київський апеляційний господарський суд (судді: Гаврилюк О.М., Ільєнок Т.В., Михальська Ю.Б.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.07.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Водночас апеляційний господарський суд визнав недійсним договір від 06.01.2015 р. № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків за договором про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01 та стягнув з ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" грошові кошти у сумі 36133594,13 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 р. були скасовані рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 р. У цій справі, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду даної справи, позивач 12.12.2016 р. подав до господарського суду заяву про зміну підстав позову, в якій посилався на приписи статей 6, 92, 202, 203, 215, 228, 514 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 1, 3, 4, 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України та наголошував на тому, що спірний договір укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави, оскільки ВАТ "Запоріжжяобленерго" є юридичною особою, частка державної власності у статутному капіталі якої складає 60,2475 %, однак внаслідок укладення спірного договору грошові кошти, які мали бути сплачені ПАТ "ХК "Енергомережа" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго", сплачені не були, а право вимоги, внаслідок його відступлення третій особі, фактично втрачено до боржника (ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"), який був спроможний виконати зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії. Крім того, виконавчим органом ВАТ "Запоріжжяобленерго" при укладенні спірного договору не було вчинено жодних дій, спрямованих на економічне обґрунтування доцільності вчинення правочину про відступлення права вимоги та отримання вигоди від укладання такого договору, у зв'язку з чим не було забезпечено дотримання інтересів акціонерів товариства та, в свою чергу, інтересів держави.

Національне антикорупційне бюро України також зазначало, що договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. суперечить положенням статті 151 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію.

Окрім цього, позивач вказував на те, що за приписами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України має право звертатися до господарського суду із позовами про визнання недійсними угод.

У поясненнях у справі Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики та комунальних послуг підтримала позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України та посилалася на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з порушенням вимог законодавства.

У відзиві на заяву про зміну підстав позову ПАТ "Запоріжжяобленерго" просило відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

ПАТ "ХК "Енергомережа" у своєму відзиві на позов просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на непорушення вимог закону при укладенні оспорюваного договору та недоведеності вини сторін у формі умислу.

Національне антикорупційне бюро України у додаткових поясненнях зазначало, що належним доказом, який підтверджує факт виявлення НАБУ ознак кримінального корупційного правопорушення у правовідносинах, що виникли у зв'язку з укладанням договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12015000000000200.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2017 р. (суддя Плотницька Н.Б.) у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами при укладенні спірного договору не було дотримано вимог законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так і в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії, у зв'язку з чим договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. № 01/05150023, укладений між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", є недійсним в силу норм частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Водночас, місцевий господарський суд зазначив про недоведеність позивачем порушення чи оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.

За апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України Київський апеляційний господарський суд (судді: Тищенко А.І., Майданевич А.Г., Отрюх Б.В.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.06.2017 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.

Апеляційний господарський суд визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. №01/05150023, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна". Суд також здійснив розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову у справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки цей договір укладений з порушенням вимог статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктів 6.2, 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 р., якими визначений спеціальний порядок проведення розрахунків за придбану електричну енергію.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі та у даному випадку немає необхідності у доведенні Національним антикорупційним бюро України порушення своїх особистих цивільних (господарських) прав та інтересів, оскільки останнє звернулось до суду із даним позовом не для захисту своїх особистих, як юридичної особи, цивільних (господарських) прав та інтересів, а для захисту інтересів держави і суспільства як державний орган, уповноважений на це пунктом 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", що кореспондується із частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ "ХК"Енергомережа" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами приписів матеріального і процесуального права, зокрема, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 151 Закону України "Про електроенергетику", статей 1, 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на недоведеності факту порушення у даному випадку права Національного антикорупційного бюро України, захист якого наділяє останнього правосуб'єктністю у господарському процесі, та посилається на те, що Національним антикорупційним бюро України не зазначено яким чином визнання правочину недійсним сприятиме попередженню, виявленню, припиненню, розслідуванню чи розкриттю корупційних правопорушень.

Скаржник вважає, що при укладенні оспорюваного договору не було порушено порядок розрахунків за електричну енергію, передбачений статтею 151 Закону України "Про електроенергетику" і пунктом 6.3 ПКЕЕ, та ПАТ "ХК"Енергомережа" у спірних правовідносинах набуло статус споживача у розумінні Закону України "Про електроенергетику".

ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017 р. залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статей 512, 514, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про невідповідність спірного договору вимогам закону та зазначає, що при укладенні такого договору сторонами не було змінено порядку проведення розрахунків за електроенергію в розумінні вимог чинного законодавства.

На думку скаржника, Національне антикорупційне бюро України мало довести наявність умислу сторін на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Він також посилається на те, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено в якості самостійного суб'єкта звернення за захистом прав та інтересів - Національне антикорупційне бюро України.

Від Національного антикорупційного бюро України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких бюро посилалося на те, що у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/7448/17 про банкрутство ПАТ "ХК "Енергомережа", після ознайомлення з матеріалами якої йому стало відомо про сплату ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 38035362,24 грн за спожиту у грудні 2014 року електроенергію.

Від ПАТ "Запоріжжяобленерго" відзивів на касаційні скарги судом не отримано.

Водночас від ПАТ "Запоріжжяобленерго" 23.10.2017 р. надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке колегією суддів залишається без задоволення з огляду на відсутність правових підстав, з якими приписи статті 741 Господарського процесуального кодексу України, пов'язують можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.08.2007 р. між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) був укладений договір № 4243/02 купівлі-продажу електроенергії, за умовами якого ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 вказаного договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно - правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

В подальшому, 01.09.2014 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії № 2/11140506, відповідно до умов якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач, в свою чергу, оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В пункті 2.1 вказаного договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 2.3.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії за умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 7.2 договору передбачено, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Розрахунки за електричну енергію на підставі пункту 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до договору від 01.09.2014 р. № 2/11140506) проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у пункті 10 договору, а саме: поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926.

Суди встановили, що у зв'язку з порушенням споживачем (ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна") умов договору про постачання електричної енергії № 2/11140506 від 01.09.2014 р. щодо повного проведення розрахунків за отриману електроенергію у останнього утворилася заборгованість перед постачальником (ВАТ "Запоріжжяобленерго") в розмірі 38035362,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 05.01.2015 р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор), ПАТ "ХК "Енергомережа" (новий кредитор) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник) уклали договір про відступлення права вимоги № 01/05150023, за умовами якого (пункт 1.1) первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.09.2014 р. № 2/11140506 (укладеного між боржником та первісним кредитором) за спожиту електричну енергію у грудні 2014 року в частині суми 38035362,24 грн.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору, в сумі визначеній у пункті 1.1 цього договору. Заборгованість, яка відступається, підтверджена актом звірки розрахунків між первісним кредитором та боржником станом на 01.01.2015 р. (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору, на його вимогу, копії всіх документів, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за основним договором (договір про постачання електроенергії № 2/11140506 від 01.09.2014 р.), в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання договору.

В пункті 2.4 вказаного договору передбачено, що новий кредитор зобов'язаний сплатити 38035362,24 грн первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015 р.

Відповідно до пункту 2.5 договору умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по цьому договору.

В розділі 4 договору про відступлення права вимоги сторони визначили строк дії договору та інші умови, зокрема, згідно з пунктом 4.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання.

Зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими сторонами (пункт 4.4, 4.5 договору).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 06.01.2015 р. на виконання пункту 2.5 договору про відступлення права вимоги, між ПАТ "ХК "Енергомережа" (новий кредитор) та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (боржник), був укладений договір № 02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони домовились конкретизувати взаєморозрахунки за договором про відступлення права вимоги № 01/05150023 від 05.01.2015 р.

За умовами пункту 3.1 цього договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що боржник зобов'язується виконати новому кредитору на підставі цього договору зобов'язання за основним договором в сумі 36133594,13 грн. Грошове зобов'язання, зазначене в пункті 3.2 договору з дисконтом в 5% та виконується боржником перед новим кредитором в такому порядку: 16.01.2015 р. боржник сплачує новому кредитору суму в розмірі 36133594,13 грн (пункт 3.2 договору).

Судами першої та апеляційної інстанцій також було встановлено, що 15.01.2015 р. ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" перерахував на рахунок ПАТ "ХК "Енергомережа" (р/р 26005052732638 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 300711) 36133594,13 грн в якості оплати згідно з договором № 02/05150022 від 06.01.2015 р.

ПАТ "ХК "Енергомережа" за платіжним дорученням № 2013 від 18.02.2016 р. перерахувало ВАТ "Запоріжжяобленерго" (р/р № 260363141401, Філія - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 00130926) грошові кошти у розмірі 44362,24 грн призначення платежу - оплата згідно з договором № 02/05150022 від 06.01.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом спору у даній справі є вимога Національного антикорупційного бюро України про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. №01/05150023, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго", ПАТ "ХК"Енергомережа" та ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

Як на підставу позову, Національне антикорупційне бюро України посилалося на те, що оспорюваний договір укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та з порушенням вимог закону, а саме: статті 514 Цивільного кодексу України, статті 151 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію.

Одночасно позивач, з посиланням на приписи статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про наявність підстав для звернення з даним позовом про визнання угоди недійсною у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення. При цьому вказував, що антикорупційним бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження №12015000000000200) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Згідно з приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який набрав чинності 25.01.2015 р., Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами У країни.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов Національним антикорупційним бюро України, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним бюро покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Такі позови можуть подаватися Національним бюро для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Проте треба брати до уваги, що підслідність Національного бюро визначено частиною п'ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 2062, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 3661, 368, 3682, 369, 3692, 410 Кримінального кодексу України.

Таким чином, Національне антикорупційне бюро України як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

Як вже зазначалося, Національне антикорупційне бюро України наявність підстав для подання даного позову обґрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого позивач убачив у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №52015000000000001 від 04.12.2015 (яке в подальшому об'єднано у кримінальне провадження №12015000000000200) з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Отже, як правильно було встановлено апеляційним господарським судом, Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які підлягають до застосування у даних спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 2 статті 151 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000 р., визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у пункті 6.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р., відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3 вказаних Правил встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, у розумінні наведених приписів законодавства законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, у відповідності до приписів статті 1 Закону "Про електроенергетику" споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Отже, при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про відступлення права вимоги, позаяк внаслідок вчинення такого правочину новий кредитор не стає споживачем електричної енергії.

Таким чином, як положеннями договору постачання електричної енергії від 01.09.2014 р., так і нормами законодавства, передбачалось отримання постачальником (ВАТ "Запоріжжяобленерго") оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна") шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання.

Між тим, як було встановлено судами, та вбачається зі змісту договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 р. і договору №02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги, обов'язок зі сплати заборгованості за поставлену постачальником - ВАТ "Запоріжжяобленерго" електричну енергію у розмірі 38035362,24 грн перейшов від споживача - ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" до ПАТ "ХК "Енергомережа".

Проте, ПАТ "ХК "Енергомережа" не є споживачем за договором постачання електроенергії в розумінні приписів чинного законодавства України.

Як вже зазначалося і це встановили суди, на виконання оспорюваного договору про відступлення права вимоги ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" перерахувало кошти (36133594,13 грн) за спожиту електроенергію ПАТ "ХК "Енергомережа" відповідно до умов договору №02/05150023 від 06.01.2015 р. про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги.

Між тим, метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, як було встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги та договору про порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги, кошти за спожиту електроенергію були отримані особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за договором про відступлення права вимоги, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

Відтак, здійснюючи судовий розгляд, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачами, шляхом укладення спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства в частині обов'язку споживача сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику. Крім того, спірним договором було порушено вимоги закону про те, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку, оскільки у пункті 3.1 договору №02/05150022 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №01 від 05.01.2015 р. зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточні рахунки сторін. При цьому, посилань на те, що ПАТ "ХК "Енергомережа" має перераховувати кошти ВАТ "Запоріжжяобленерго" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання спірний договір не містить.

Відповідач - ПАТ "ХК "Енергомережа" у касаційній скарзі зазначає, що ПАТ "ХК "Енергомережа" набуло статусу споживача у розумінні Закону України "Про електроенергетику", однак вказане суперечить визначенню поняття "споживач", наведеному у Законі України "Про електроенергетику", оскільки споживач - це суб'єкт господарської діяльності, що використовує енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю, а отже, укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги ПАТ "ХК "Енергомережа" не набуло статусу споживача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що спірний договір про відступлення права вимоги суперечить приписам статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000 р., пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст Закону України "Про електроенергетику" свідчить, що встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому безперечно є інтерес держави і суспільства.

Отже, порушення відповідачами встановленого Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядку розрахунків за поставлену електричну енергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і енергетичної безпеки України.

Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. При цьому необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину про відступлення права вимоги і його наслідки полягала у тому, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призведе до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність відступлення права вимоги боргу в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.

Доводи касаційних скарг ПАТ ХК "Енергомережа" та "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про те, що порядок розрахунків за поставлену електричну енергію не було змінено, визнаються неспроможними та не спростовують викладеного.

Як вже зазначалося, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б засвідчували, що умови спірного договору визначають обов'язок нового кредитора вносити грошові кошти на рахунок зі спеціальним режимом використання; натомість умови спірного договору встановлюють зобов'язання сторін здійснювати розрахунки за договором в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на поточні рахунки сторін (пункт 3.1). Крім того, відносини між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ ХК "Енергомережа", що виникли з укладення спірного договору, не регулюються договором про постачання електроенергії та приписами статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 6.3 ПКЕЕ, а отже на останнього, враховуючи приписи статті 19 Конституції України, не покладаються і нормативно визначені обов'язки на проведення розрахунків з енергопостачальною організацією у визначений законодавством спосіб.

Інші доводи касаційних скарг колегія суддів також вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №910/1417/16 господарського суду міста Києва залишити без змін, касаційні скарги без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач