Постанова № 69998181, 20.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року (о 10 год. 35 хв.) Справа № 0870/1502/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача Аксаріна Р.М.,

представника відповідача Лисенка Є.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «ЗТМК», позивач), звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), в якому з урахування заяви про часткову відмову від адміністративного позову просить суд:

- визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення №0001480808 від 11.10.2011, прийняте відповідачем, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 182 211 грн. за червень 2011 року та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.;

- визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення №0001490808 від 11.10.2011, прийняте відповідачем, про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 182 211 грн. за червень 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що висновок податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до сплаченого залишку від'ємного значення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року сум ПДВ, сплачених постачальникам - ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Аріар», ТОВ ВКП «КМП», є незаконним та необґрунтованим. Так, в обґрунтування цього висновку відповідачем вказано, що угоди із вищенаведеними контрагентами укладені без наміру викликати юридично значимі наслідки, тобто ДП «ЗТМК» здійснено операції з придбання товарів по ланцюгах постачання, в яких задіяні контрагенти-транзитери, місцезнаходження яких не встановлено, прийнято рішення про припинення діяльності підприємств, відсутня сплата податкових зобов'язань з ПДВ. Окрім того, відповідачем в обґрунтування свого висновку вказано на неврахування позивачем результатів попередніх перевірок при визначенні від'ємного значення з ПДВ минулих періодів. Позивач не погоджується із такими висновками податкового органу, оскільки, по-перше, під час проведення перевірки у податківців не виникло жодних зауважень до первинної бухгалтерської документації позивача по взаємовідносинам із наведеними контрагентами, при цьому відповідач виходив виключно з дослідження операцій по ланцюгу постачання та виявлення порушень у суб'єктів господарювання, які взагалі не мають відношення до діяльності ТОВ «ЗТМК». По-друге, ТОВ «ЗТМК» придбавало товари, які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що ці операції не мають ознак фіктивності. По-третє, чинним законодавством не передбачається обов'язку платника податків вимагати від контрагентів-постачальників будь-які відомості щодо достовірності їх державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, реєстрації платником податку на додану вартість, стану їх податкових взаємовідносин з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремими операціями, визначення осіб, від яких походять дані товари, і тим паче відомостей які стосуються третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника. Крім того, представник позивача вказує, що при проведенні перевірки не було виявлено фактів використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях та відсутності належно оформлених податкових накладних. Вказує, що право покупця на формування податкового кредиту, а в подальшому й від'ємного значення з ПДВ на подальше отримання бюджетного відшкодування, не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного виконання податкових обов'язків з подання податкових декларацій та сплати зобов'язань. Також представник позивача вважає хибними твердження відповідача про укладання позивачем угод без наміру викликати юридичні наслідки, оскільки така позиція податкового органу не підтверджена належними доказами, як то відповідні рішення суду. Окрім того, недоречними, на думку позивача, також є висновки податкового органу про необхідність врахування в податковій декларації висновків попередніх перевірок, адже триває процедура оскарження позивачем рішень податкового органу, які ґрунтуються на таких висновках попередніх перевірок. Виходячи із вищевикладеного, спірні рішення, на думку представника позивача, є протиправними у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 28.07.2015 №132/28-04-10-014/4 (вх. №31881). Зокрема, зазначає, що згідно із поданими позивачем до СДПІ податковою декларацією з ПДВ за червень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ (вх. від 20.07.2011 №9005068379), та уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. від 30.08.2011 №9007256065) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 6 349 350 грн. Вказує, що за результатами перевірки даних первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів/послуг та враховуючи результатами попередніх перевірок залишок сплаченого від'ємного значення повинен становити 6 167 139 грн., що на 182 211 грн. менше зазначеного платником податків. Вказує, що зазначена різниця виникла внаслідок включення позивачем до сплаченого залишку від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року сум податку по постачальникам, угоди з якими укладені без наміру викликати юридично значимі наслідки. Посилається на приписи п. 198.3ст. 198 Податкового кодексу України та вважає, що укладаючи угоди на поставку товарів, послуг ТОВ «ЗТМК» мало на меті отримання податкової вигоди у вигляді одержання бюджетного відшкодування у встановлений спосіб, що в свою чергу є неприпустимим, оскільки у такому разі порушується публічний порядок. Вказує також, що Верховний суд України у своїй ухвалі К-24613/10 від 07.11.2012 зазначив, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані рішення правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства, а тому просить у задоволені позову відмовити повністю.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ДП «ЗТМК», правонаступником якого є ТОВ «ЗТМК», зареєстровано як юридичну особу 22.12.1999 із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 00194731, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №526100 (а.с.49).

03.10.2012 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 955 «Деякі питання утворення товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» погоджено з пропозицією Фонду державного майна щодо:

утворення товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - товариство) з державною часткою у статутному капіталі товариства не менш як 51 відсоток шляхом внесення до статутного капіталу товариства з боку держави майнового комплексу державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»;

реорганізації державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» шляхом приєднання до товариства.

29.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис №11031120029028521 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ідентифікаційний код 00194731) в результаті реорганізації.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, права та обов'язки юридичної особи, що припиняється, переходять до її правонаступника з дня, коли юридична особа вважається такою, що припинилася, тобто - з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ТОВ «ЗТМК» (ідентифікаційний код 38983006) є юридичною особою, яка зареєстрована 19.11.2013, про що свідчить Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (а.с.214-220).

В період з 05.09.2011 по 16.09.2011 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за червень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, січні-березні 2009 року, вересні - грудні 2010 року, січні - травні 2011 року, за результатами якої складений відповідний акт від 23.09.2011 №211/08-08/00194731.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,

- пп.пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 абз.абз. «а», «б», п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України 16 лютого 2011 року за №197/18935, в результаті чого ДП «ЗТМК» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 182 211 грн.;

- абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України 16 лютого 2011 року за №197/18935, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за червень 2011 року) на загальну суму 18 679 617 грн., у тому числі на суму 214 533,00 грн. (від'ємне значення січня 2009 року); на суму 103 513,00 грн. (від'ємне значення лютого 2009 року), на суму 1 126 867,00 грн. (від'ємне значення квітня 2009 року), на суму 1 179 772,00 грн. (від'ємне значення травня 2009 року), на суму 1 886 024,00 грн. (від'ємне значення червня 2009 року), на суму 2 185 966,00 грн. (від'ємне значення липня 2009 року), на суму 1 550 357,00 грн. (від'ємне значення серпня 2009 року), на суму 88 407,00 грн. (від'ємне значення вересня 2009 року), на суму 569 347,00 грн. (від'ємне значення жовтня 2009 року), на суму 1 538 181,00 грн. (від'ємне значення листопада 2009 року), на суму 1 810 479,00 грн. (від'ємне значення грудня 2009 року), на суму 1 550 197,00 грн. (від'ємне значення січня 2010 року), на суму 1 301 943,00 грн. (від'ємне значення лютого 2010 року), на суму 1 091 499,00 грн. (від'ємне значення березня 2010 року), на суму 749 684,00 грн. (від'ємне значення квітня 2010 року), на суму 1 593 430,00 грн. (від'ємне значення травня 2010 року), на суму 134 680,00 грн. (від'ємне значення червня 2010 року), на суму 4 738,00 грн. (від'ємне значення січня 2011 року).

До такого висновку відповідач дійшов з встановлених фактів віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у квітні 2011 року сум по операціях з придбання товарів від постачальників ТОВ «Авангард-Інвест», ТОВ «Аріар», ТОВ ВКП «КМП» та у травні 2011 року сум по операціям з ТОВ ВКП «КМП», оскільки ДП «ЗТМК» здійснено ці операції з придбання по ланцюгам постачання, в яких задіяні контрагенти транзитери, місцезнаходження яких не встановлено, визнано банкрутом, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та інше. СДПІ вказало, що такі угоди були укладені без мети викликати юридичні наслідки, а тому вони не підпадають під предмет правового регулювання п.203.5 ст. 203 Податкового кодексу України. Також перевіркою встановлено, що підприємством не враховані результати попередньої документальної виїзної перевірки акт №175/08-08/00194731 від 25.07.2011 щодо завищення залишену р. 24 від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року (сторінки 24 - 25 Акту).

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки позивачем 28.09.2011 подано на нього заперечення №11/13-3518, проте згідно відповіді від 06.10.2011 №8374/10/08-08 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі повідомила підприємство, що не має підстав для їх задоволення.

На підставі Акту та вищевказаних порушень відповідачем 11.10.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001480808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на суму 182 211,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.;

- № 0001490808, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року на суму 18 679 617,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «ЗТМК» оскаржило їх у адміністративному порядку до ДПА у Запорізькій області та ДПА України. Проте за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 19.01.2012 № 1226/6/10-2115 було залишене без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Запорізькій області від 16.12.2011 №5724/10/25-020, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який набрав законної сили 01.01.2011.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, за приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судом шляхом дослідження первинних документів встановлено наступне.

Основними видами господарської діяльності ДП «ЗТМК» є виробництво кольорових металів, виробництво хімічної продукції для промислових цілей, будівництво будівель, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами, тобто придбання нафтопродуктів, бензину, запчастин для автомобілів, засобів для прибирання та миття, продуктів харчування.

Відповідно до матеріалів справи, 30.12.2005 між ДП «ЗТМК» (Покупець) та ТОВ «ВКП КМП» (Постачальник) укладено договір поставки №70/12-2005, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити товар, асортимент, кількість та якість якого визначається рахунками, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар. Господарські взаємовідносини з ТОВ ВКП «КМП» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договорів ТОВ «ВКП "КМП» видало позивачу податкові накладні від 03.03.2011 №3, від 14.03.2011 №17, від 17.03.2011 №21, №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30, від 18.03.2011 №31, №33, №34, №35, №37, від 21.03.2011 №40, від 22.03.2011 №41,№42, №43, від 28.03.2011 №45, №46, від 29.03.2011 №48, від 30.03.2011 №50, №51, №52, №53, №54, від 31.03.2011 №55, №56, №57, №58, №59, №61, №62, №63, №64, від 04.04.2011 №1, від 05.04.2011 №2, №3, від 06.04.2011 №4, №5, від 08.04.2011 №6, №7, №8, від 11.04.2011 №9, від 13.04.2011 №10, №11, №12, від 14.04.2011 №13, №14, від 15.04.2011 №15, від 18.04.2011 №16, №17, №18, №19, від 19.04.2011 №21, від 20.04.2011 №22, №23, №24, від 21.04.2011 №25, від 22.04.2011 №26, №27, №28, від 26.04.2011 №29, №30, №31, від 27.04.2011 №32, №33, №34, від 28.04.2011 №35, №37, №38, від 29.04.2011 №39, №40, №41, №42, №43, ;44, №46, №47, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Згідно податкових накладних, прибуткових ордерів, видаткових накладних, продавець поставив ДП «ЗТМК» аргон рідкий, болти, гайки, шайби, шплінти, електроди, контактори, триби, кола, кути, дроти. ДП «ЗТМК» сплатило за отримані товари відповідно до рахунків-фактур. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень. Відповідно до прибуткових ордерів ДП «ЗТМК» прийняло на балансовий облік товар отриманий від продавця, як товарно-матеріальну цінність.

Судом з'ясовано, що 03.12.2010 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Аріар» (Постачальник) укладено договір закупівлі товарів за державні кошти № 360/5, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити товар (вапно комове опалене), у певній кількості та по визначеній ціні згідно специфікації, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Аріар» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Аріар» видало позивачу податкові накладні № 0000010 від 26.01.2011, № 400019 від 28.04.2011, № 400015 від 22.04.2011, № 400016 від 26.04.2011, від 15.04.2011 №400011, від 20.04.2011 №400013, від 31.03.2011 №300017, від 31.03.2011 №300016, від 30.03.2011 №300015, від 31.03.2011 №300018, від 07.04.2011 №400003, від 11.04.2011 №400005, від 18.04.2011 №400012, від 22.04.2011№400014, від 13.04.2011 №400006, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ДП «ЗТМК» сплатило за отримані товари відповідно до рахунків-фактур. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи. Відповідно до прибуткових ордерів ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» прийняло на балансовий облік товар отриманий від продавця, як товарно-матеріальну цінність.

Встановлено, що 25.02.2011 року між ДП «ЗТМК» (покупець) та ТОВ «Авангард-Інвест» (продавець) укладено договір закупівлі товарів за державні кошти № 93, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити вугілля кам'яне марки А сорту АМ у певній кількості та визначеній ціні згідно специфікацій, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар. Крім того, між ДП «ЗТМК» (Покупець) та ТОВ «Авангард-Інвест» (Постачальник) укладено договори закупівлі товарів за державні кошти від 22.11.2010 № 365 та від 29.04.2011 №215, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити покупцю Товари, зазначені в Специфікації №1, а Покупець - прийняти та оплати товар. Предметом поставки є тара дерев'яна (піддони дерев'яні) (код ДК 016-97 20.40.1), загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура зазначені в Специфікації №1. Також відповідно до укладеного 28.04.2011 Договору №213 про закупівлю товарів за державні кошти Постачальник (ТОВ «Авангард-Інвест») зобов'язувався у 2011-2012 роках поставити покупцю Товари, зазначені в Специфікації №1, а Покупець (ДП «ЗТМК») - прийняти та оплати товар. Предметом поставки є кокс та напівкокс (код ДК 016-97 23.10.1) (Коксова дрібниця МК-2), загальна кількість, асортимент, сортамент, номенклатура зазначені в Специфікації №1. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Авангард-Інвест» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договорів ТОВ «Авангард-Інвест» видало позивачу податкові накладні від 27.04.2011 №95, від 29.04.2011 №126, від 31.03.2011 №103, від 01.04.2011 №1, від 04.04.2011 №12, від 12.04.2011 №24, від 08.04.2011 №18, від 18.04.2011 №48, від 13.04.2011 №25, від 20..04.2011 №53, від 22.04.2011 №77, від 18.04.2011 №49, від 13.04.2011 №27, від 20.04.2011 №54, від 28.04.2011 №124, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. ДП «ЗТМК» сплатило за отримані товари відповідно до рахунків-фактур. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень. Відповідно до прибуткових ордерів ДП «ЗТМК» прийняло на балансовий облік товар, отриманий від ТОВ «Авангард-Інвест», як товарно-матеріальну цінність.

Варто вказати, що ТОВ «Аріар», ТОВ ВКП «КМП», ТОВ «Авангард-Інвест» на момент укладання договорів з позивачем були платниками ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтв реєстрації платників ПДВ.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п. п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Також в акті перевірки зроблено висновок про не спрямованість угод позивача з вказаними контрагентами на настання реальних юридичних наслідків.

Суд вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена. Надано прибуткові накладні, за якими позивачем приймались на зберігання товари.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд погоджується з доводами позивача щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ДП «ЗТМК» з ТОВ «Аріар», ТОВ ВКП «КМП», ТОВ «Авангард-Інвест», у зв'язку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договори, які діяли між позивачем та вищевказаними контрагентами визнані судом недійсними або розірвані з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є отримання придбаних товарів та оплата за них. ДП «ЗТМК» отримало у свою власність придбані у контрагентів технічні устаткування, здійснило за них оплату, у подальшому використовувало їх у власному виробництві, для функціонування підприємства, тобто ланцюг обороту виконано.

Суд зазначає, що від'ємне значення сформоване за результатами взаємовідносин з ТОВ «Аріар», ТОВ ВКП «КМП», ТОВ «Авангард-Інвест» визначене вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від'ємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ДП «ЗТМК» правомірно віднесено суми сплачені при отримані товарів до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало від'ємне значення. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Матеріали справи підтверджують реальність здійснення контрагентами позивача господарських відносин, виконання договорів. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отриманий від контрагентів товар підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Аналогічних висновків дійшов також суд під час дослідження обставин господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами під час розгляду справи №2а-0870/10917/11, а в силу приписів ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Щодо посилання відповідача у Акті перевірки на ту обставину, що актом документальної виїзної перевірки №175/08-08/00194731 від 25.07.2011 встановлено завищення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість «Залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено судом, в період з 07.07.2011 по 20.07.2011 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за квітень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009 року, січні, лютому, червні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому, березні 2011 року, за результатами якої складений відповідний акт від 25.07.2011 №175/08-08/00194731.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 10.08.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема, № 0001220808, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за квітень 2011 року на суму 19 508 571,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2015, провадження у справі № 2а-0870/10917/11 за позовом Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень закрито за клопотання позивача в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0001220808 в сумі 18 519 360,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі №2а-0870/10917/11, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте СДПІ від 10.08.2011 №0001220808 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 989 211,00 грн., за квітень 2011 року.

Таким чином, на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року, так і на день проведення перевірки, висновки зроблені контролюючим органом в акті перевірки № 197/08-08/00194731 від 25.08.2011 щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на доданку вартість за квітнень 2011 року на загальну суму 19 508 571,00 грн. були неузгодженими.

Зі змісту пункту 58.1 статті 58 ПК України слідує, що реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення суми грошових зобов'язань або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків відбувається шляхом прийняття цим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, правові наслідки зменшення контролюючим органом платнику податку від'ємного значення суми податку на додану вартість наступають лише з моменту закінчення процедури судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. З огляду на той факт, що за встановленим чинним законодавством механізмом розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість впливає на розмір суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, відповідне коригування від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій звітності має також відбуватись лише після закінчення процедури судового оскарження.

На думку суду, позивач при заповненні рядка 21 декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, передбаченого для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), не міг і не повинен був враховувати неузгоджені результати вказаної перевірки, викладені в акті від 25.07.2011 №175/08-08/00194731, на який податковий орган робить посилання у акті перевірки №211/08-08/00194731 від 23.09.2011, на підставі якого винесені оскаржувані рішення.

Як було встановлено судом, наразі позивачем частково відкоригована у податковому обліку сума від'ємного значення, зазначена у податковому повідомленні - рішенні №0001490808 в бік зменшення в зв'язку із списання у податковому обліку заборгованості перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» на суму 18 497 406,00грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення у цій частині позивачем не оскаржується, про що позивачем подано заяву про часткову відмову від адміністративного позову (вх. №22747 від 29.05.2015).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про часткову відмову від адміністративного позову в сумі 18 497 406,00 грн. та ухвали суду від 20.08.2015 про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 41,07 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 №0001480808, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 182 211,00 грн. за червень 2011 року та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 11.10.2011 №0001490808, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 182 211,00 грн. за червень 2011 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано - магнієвий комбінат» суму судового збору у розмірі 41,07 (сорок одна гривня 07 копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак