Постанова № 69997651, 30.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 167/906/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі Рожищенське ОУПФУ, позивач) звернулося до Рожищенського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року ВП №49851744.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05.10.2017 року зазначену справу передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду (а.с.30).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 року допущено у справі заміну первинного відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 22.12.2015 року зобовязано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області провести ОСОБА_3 починаючи з 09.03.2015 року відповідно до Закону України «Про державну службу» перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

На виконання рішення суду розпорядженням Рожищенського ОУПФУ від 10.02.2016 №136919 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3, а повна виплата здійснена в березні 2016 року, про що позивачем листом від 16.05.2016 року №834/02-10-21 повідомлено ОСОБА_2 примусового виконання рішень ОСОБА_1 ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

18.01.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49851744.

Позивач вказує на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 30.06.2017 року, однак відповідно до вимог статті 30 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV виконавче провадження мало би бути закінчене протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто фактично дане виконавче провадження мало би бути закінчене 18.07.2016 року.

Таким чином вважає, що оскільки відповідачем при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження було порушено вимоги законодавства України, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. щодо винесення оскаржуваної постанови є неправомірними.

Поряд з цим, звертає увагу на ту обставину, що за приписами пункту 2 статті 6 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII виконання постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, тому її виконання повинні здійснювати органи державного казначейства.

Представник відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що у звязку з невиконанням боржником у наданий строк рішення суду, керуючись статтею 28 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV, державним виконавцем 28.04.2016 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн. та керуючись вимогами пункту 9 частини першої статей 39, 40, 42 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, 30.06.2017 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 127,51 грн. та про закінчення виконавчого провадження. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року ВП №49851744 винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач у клопотанні від 25.10.2017 №6476/06-21 просив розгляд справи здійснювати у відсутності його представника (а.с.72).

Представник відповідача 30.10.2017 року за вх.№11120/17 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти позовних вимог заперечила та просила в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.78).

Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За правилами частини першої статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки особи, які беруть участь у справі подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, за відсутності перешкод для розгляду справи, суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи можливо здійснювати на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 22 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Таким чином, оскільки ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05.10.2017 року, яка не оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили, дану справу передано за підсудністю Волинському окружному адміністративному суду, а спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, тому розгляд та вирішення цієї справи проведено Волинським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 22.12.2015 року зобовязано ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області провести ОСОБА_3 починаючи з 09.03.2015 року відповідно до Закону України «Про державну службу» перерахунок пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати (а.с.4-5).

11.01.2016 року Рожищенським районним судом Волинської області на виконання постанови суду від 22.12.2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області (правонаступником якого є Рожищенське ОУПФУ) про зобовязання вчинити дії видано виконавчий лист № 167/1434/15-а про зобовязанння ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області провести ОСОБА_3 починаючи з 09.03.2015 року відповідно до Закону України «Про державну службу» перерахунок пенсії у розмірі 90% від заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати (а.с.67).

11.01.2016 року ОСОБА_3 звернулася до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання зазначеного виконавчого листа (а.с.51).

18.01.2016 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №49851744) з виконання виконавчого листа №167/1434/15-а, виданого 11.01.2016 року Рожищенським районним судом Волинської області, встановивши боржнику - ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області строк для виконання рішення до 25.01.2016 року (а.с.53).

Листом від 27.04.2016 року №498/07-21 Рожищенське ОУПФУ повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про самостійне виконання рішення, а саме про те, що розпорядженням від 10.02.2016 року №136919 пенсіонерці ОСОБА_3 здійснено перерахунок пенсії у розмірі 90% з врахуванням всіх надбавок з 09 березня 2015 року. Вказаний лист отримано відповідачем 28.04.2016 року за вх. №595/04-23, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції (а.с.56).

27.04.2016 державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що розпорядженням ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області від 10.02.2016 року №136919 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 згідно з виконавчим листом №167/1434/15-а від11.01.2016 року. Виплата перерахованої пенсії стягувачу здійснена 04.03.2016 року (а.с.55).

У звязку з невиконанням виконавчого листа Рожищенським ОУПФУ у встановлений строк, 28.04.2016 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. винесла постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040,00 грн. (ВП №49851744) (а.с.58).

Листом від 16.05.2016 року №834/02-10-21 Рожищенське ОУПФУ повідомило ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області про виконання 10.02.2016 року в добровільному порядку постанови державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. від 18.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №49851744) за виконавчим листом №167/1434/15-а. Вказало, що у виконавчому листі Пенсійний фонд зобовязано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3, однак у звязку з тим, що довідка із зазначенням необхідних сум для перерахунку від УПФ України в Рожищенському районі Волинської області до відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій УПФ України в Рожищенському районі Волинської області надійшла 02.02.2016 року, боржником виконавчий лист №167/1434/15-а самостійно виконано 10.02.2016 року. У даному листі просить скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Грицені Г.Г. про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.04.2016 року (ВП №49851744) (а.с.60).

30.06.2017 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження ВП №49851744 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України Про виконавче провадження (у звязку з виконанням рішення суду), про що винесено відповідну постанову. Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.04.2016 року ВП №49851744 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року ВП №49851744 виділено в окреме провадження (а.с.66).

Оскільки, на момент закінчення виконавчого провадження витрати виконавчого провадження стягнуті не були, то старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Гриценя Г.Г. 30.06.2017 року винесла постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської витрат виконавчого провадження (ВП №49851744) в сумі 127,51 грн., а саме: витрати за користування АСВП 51,00 грн., обкладинка виконавчого провадження 0,22 грн., друк (копіювання) документів виконавчого провадження 6,60 грн., надсилання документів виконавчого провадження - 64,69, грн., витрати по забезпеченню службового приміщення 5,00 грн. (а.с.64).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV, чинний на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої - другої статті 63 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII, чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення) за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як передбачено частиною першою статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За приписами частини другої статті 42 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 42 цього ж Закону визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Державний виконавець зобовязаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновку про те, що витратами виконавчого провадження, що підлягають стягненню з боржника, є лише ті витрати, які органи державної виконавчої служби понесли у звязку з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення саме примусового виконання рішення після відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до виконавчого документу проведено 10.02.2016 року (розпорядження №136919), що підтверджується листами позивача від 10.02.2016 року № 199/02-10/21 та від 27.04.2016 року №498/07-21 (а.с.56,62). Тобто, перерахунок пенсії проведено після відкриття виконавчого провадження, а саме, після 18.01.2016 року при здійсненні примусового виконання судового рішення. При цьому, виплата перерахованої пенсії здійснена в березні 2016, що не заперечується позивачем.

Отже, під час примусового виконання виконавчого листа № 167/1434/15-а, виданого Рожищенським районним судом Волинської області 11.01.2016 року були понесені витрати виконавчого провадження, які повинні бути стягнуті у встановленому законом порядку.

Оскільки, рішення суду виконане позивачем у повному обсязі в ході примусового його виконання після відкриття виконавчого провадження, тому витрати виконавчого провадження підлягають стягненню з Рожищенського ОПФУ на підставі статті 42 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII згідно з постановою відповідача про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні ВП №49851744.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 ВП №49851744 винесена у відповідності до вимог Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Поряд з цим, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що виконавче провадження було закінчене з порушенням строків, визначених статтями 30, 49 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІV та те, що постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору повинна виконуватися органами державної казначейської служби, оскільки вказані постанови не є предметом судового розгляду в даній справі, а тому суд не дає оцінку правомірності їх винесення.

Суд звертає увагу на ту обставину, що предметом розгляду даної адміністративної справи є постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якій судом надано правову оцінку.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 №49851744.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в звязку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 41, 122, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року ВП №49851744 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Т.М. Димарчук

Повний текст постанови виготовлений 03 листопада 2017 року.