Рішення № 69994801, 30.10.2017, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1173/17

Номер провадження 2/585/469/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Яковець О.Ф.,

секретар - Шемчук І.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від нього, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З відповідачем вона проживала до жовтня 2010 року, після чого спільне проживання вони припинили, відповідач переїхав до своїх батьків в АДРЕСА_2 Рішенням суду від 28 вересня 2011 року шлюб було між ними розірвано. Вони з сином до квітня 2015 року проживали в м. Ромни, а потім переїхали на постійне проживання в м. Суми до її батьків. Їхній син проживає у вказаній квартирі без реєстрації, оскільки відповідач на її прохання дати згоду на його реєстрацію в м. Суми, їй відмовив. З 2011 року відповідач ОСОБА_2 повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина, не спілкується з ним, до сина не приїздить, не телефонує йому, не проявляє щонайменшої батьківської турботи. Син не знає свого батька і бачив його лише на фото. Тому з метою захисту і забезпечення особистих немайнових і майнових прав і інтересів малолітнього сина, звернулася до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від нього.

Зустрічний позов мотивує тим, що після розлучення ОСОБА_1 ухилялася від надання дитини йому для спілкування, а потім взагалі вивезла в інше місто, не надавши йому навіть адреси їхнього проживання. Фактично з самого моменту розлучення у нього з ОСОБА_1 почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина ОСОБА_4, його відвідуванні. Зі сторони ОСОБА_1 почалися створюватися штучні перешкоди стосовно неможливості його нормального спілкування з сином. Весь час він намагається налагодити нормальний зв'язок із сином, приймати участь у вихованні, утриманні, розвитку здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку. Всі його намагання нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір, призводили лише до конфліктів. Вважає, що його права, як батька, є порушеними, тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені в ньому. Зустрічний позов ОСОБА_1 не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Пояснила, що вони з відповідачем не проживають з часу, коли їхньому сину ОСОБА_4 йому виповнилося півтора місяці. З того часу відповідач не бачив сина, з ним не спілкувався. З квітня 2015 року вона переїхала проживати в м. Суми. Відповідачу відомо де вони з сином проживають, він має її телефон, але він не виявив бажання спілкуватися з сином. Вона телефонувала відповідачу і запросила його приїхати 1 вересня коли син йшов до школи в 1 клас, проте відповідач не приїхав. В даний час вона не може зареєструвати місце проживання сина в м. Суми, оскільки потрібна згода батька, а він такої згоди не надає. Вважає, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, тому просить позбавити його батьківських прав. Проти зустрічного позову вона заперечує, оскільки жодних перешкод у спілкуванні відповідача з сином вона не чинить. Погоджується, що відповідач сплачує аліменти на утримання сина, заборгованості по аліментах немає.

Відповідач за первісним позовом, а позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримав і просив задовольнити. Пояснив, що коли вони з позивачкою припинили спільне проживання, син був дуже маленький. Він неодноразово, перші два місяці намагався проводити час із сином, приходив, гуляв з ним у парку. Надалі, коли він зустрічав з місті позивачку з сином, вона починала кричати, що він травмує психіку дитини, оскільки він з ними не проживає, а тільки приходить, що неправильним. Говорила, що вона проживає з іншим чоловіком, який не травмує психіку дитини. Тому він звернувся до відділу захисту прав дітей по питанню встановлення часу для спілкування з сином. Позивачку також туди викликали, вона приходила і влаштувала там скандал. У визначений йому для спілкування час він декілька разів в суботу приходив до позивачки щоб поспілкуватися з сином, але вона його до сина не пустила. Одного разу вийшов її співмешканець і попросив більше не приходити до них. Надалі вона заперечувала проти його спілкування з сином. Він неодноразово намагався подарувати подарунок сину на дні народження, але його до сина не пустили. Позивачка говорила, що у дитини є інший батько, просила не заважати їм жити. Він від сторонніх людей дізнався, що вона змінила місце проживання і переїхала в м. Суми разом з дитиною. Йому вона не повідомила ні адреси їх проживання, ні адреси дитячого садка, який відвідував їхній син. Позивачка йому зателефонувала перед 1 вересня, коли їхній син йшов до школи і запропонувала відновити спілкування. При цьому вона висунула умову, за якою якщо він скупить дитину в школу, вона подумає і можливо надасть йому можливість поспілкуватися з сином.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради Федірко Я.О. при винесенні рішення покладалася на розсуд суду.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Сумської міської ради у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Між сторонами склалися правовідносини щодо батьківських прав, які регулюються Главою 13 Сімейного кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 25 липня 2009 року у відділі РАЦС по місту Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області, актовий запис № 127 (а.с.7).

У свідоцтві про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 року батьком вказаний ОСОБА_2, матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.6).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2011 року шлюб між сторонами розірваний (а.с.8).

Згідно довідки квартального комітету № 9 від 23.03.2012 року ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_3, має дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Дитина проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні, батько дитини з ними не проживає, участі у вихованні сина не приймає (а.с.10).

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до виконкому Сумської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1. У реєстрації місця проживання відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди законного представника дитини ОСОБА_7 - батька (а.с.9).

Відповідно до довідки КЗ Роменський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 1 «Чайка» № 04-16/05 від 03.03.2017 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідував вказаний заклад з вересня 2012 року по 17 квітня 2012 року. Всі фінансові розрахунки і участь у житті дитини в ДНЗ приймала мати ОСОБА_1 У період перебування дитини в дитячому садку батько участі у вихованні ОСОБА_7 не приймав (а.с.12).

Згідно довідки Комунальної установи Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 9 від 15.03.2016 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, дійсно навчається в 1-Д класі вказаної школи. ОСОБА_2 - батько, за період навчання сина в школі, жодного разу не цікавився шкільним життям дитини, батьківські збори не відвідував (а.с.11).

Згідно довідки Всеукраїнської федерації фрі-файту та контактних єдиноборств ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідував тренування з фрі-файту у СК «Динамо» з 01.10.2016 року по 28.02.2017 року. ОСОБА_2 - батько за період тренування жодного разу не цікавився успіхами сина, відкриті заняття не відвідував. Відомо, що мати приводила та забирала сина, вирішувала всі фінансові питання (а.с.13).

Аналогічна інформація наведена у довідці Народного художнього колективу України «Dancecentre «Artes» від 23.03.2017 року (а.с.14).

З доповідної гр. ОСОБА_8 від 25.07.2017 року вбачається, що вона є класним керівником 1-Д класу, в якому навчається ОСОБА_7 з 01.09.2016 року, тісно співпрацює з мамою, бабусею. Тата - ОСОБА_2 вперше побачила 24.05.2017 року. ОСОБА_2 чекав закінчення уроків, щоб познайомитися з сином, який побачив тата вперше. Спілкуватися з ОСОБА_7 не побажав (а.с.107).

Згідно довідки служби у справах дітей Сумської міської ради № 27.1-26/2107 від 02.10.2017 року ОСОБА_2 протягом 2015-2017 років не звертався до служби з питання прийняття рішення щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 (а.с.108).

З характеристики учня 2-Д класу ОСОБА_7. № 198 від 26.09.2017 року вбачається, що зі слів класного керівника вихованням ОСОБА_7 протягом першого року навчання в школі займалися мати і бабуся. Батьки учня разом не проживають. До травня 2017 року ОСОБА_7 не був знайомий зі своїм батьком. Знайомство відбулося з учбовому кабінеті школи. Після цього мати дитини ОСОБА_1 звернулася до практичного психолога школи для отримання психологічної підтримки та допомоги. В результаті спілкування з ОСОБА_7 та враховуючи результати діагностики емоційно-вольової сфери дитини можна зробити припущення, що ситуація знайомства з біологічним батьком стала стресовою для дитини. Учень проговорював, що зустріч була неочікуваною і викликала страх. В ОСОБА_7 спостерігався підвищений рівень тривожності (а.с.110-111).

З Акту обстеження умов проживання в АДРЕСА_4 вбачається, що у квартирі наявне елетро- газо- водопостачання для опалення квартири, встановлено двоконтурний котел. У квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні для проживання меблі та побутова техніка. ОСОБА_4 займає одну кімнату з мамою, має окреме спальне місце (диван), має місце для навчання. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками, дитячою літературою. За даною адресою створені всі умови для проживання і виховання дитини (а.с. 34-35,69).

Згідно висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради № 745/27.01-21 від 03.05.2017 року, можливо позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.36-37,70).

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є рідною сестрою позивачки. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 не проявляв інтересу до дитини, про зустрічі з сином не намагався домовитися. Коли зустрічав їх у місті, робив вигляд, що не помічає їх. Бажання бачити дитину в нього немає. В неї особисто відповідач теж не цікавився, як та де живе його син. Коли постало питання приписки малолітнього ОСОБА_7, відповідач відмовив і згоди не надав. Коли ОСОБА_7 йшов у перший клас, ОСОБА_1 телефонувала йому і запрошувала прийти в школу, проте він не виявив бажання прийти провести сина в перший клас. Про рішення виконкому щодо встановлення ОСОБА_2 днів зустрічей їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона знайома з позивачкою півтора року. Їхні діти разом ходять на тренування. За весь цей час батька ОСОБА_4 вона ні разу не бачила. Ні на тренуваннях, ні на свята. Зі слів ОСОБА_7, він також батька ніколи не бачив, тільки на фотокартках. ОСОБА_1 говорила, що телефонувала батькові ОСОБА_4 і запрошувала його на 1 вересня, коли ОСОБА_7 йшов до школи, проте він не приїхав.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що влітку 2010 року вони з ОСОБА_2 приїздили разом за місцем проживання його колишньої дружини і сина. ОСОБА_2 запросив його побути свідком при розмові з колишньою дружиною. Перед тим він телефонував колишній дружині, але про що вони розмовляли він не пам'ятає. Вони подзвонили у двері, але ніхто їм не відчинив. Йому відомо, що в ОСОБА_7 є син, він намагався побачити його, хотів приділяти йому увагу, часто про нього згадував, але він його не бачив через складні відносини з колишньою дружиною. Що саме перешкоджало йому бачитися з сином йому точно невідомо.

Наведені факти свідчать, що між сторонами склалися сімейні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що регулюються ст.ст. 4 ч.3, 5 ч. 3, 151 ч.1, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11,12,14,15 Закону України «Про охорону дитинства».

По первісному позову

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р. зобов'язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергову увагу приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Даний перелік є вичерпним відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківства».

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п.16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 14 цього Закону діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

На підставі ст. 4 ч.3 СК України кожна особа має право на проживання в сім'ї.

Згідно ст. 5 ч.3 СК України Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 151 ч.1 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

У Конвенції про права дитини зазначено: держави учасниці визнають, що дитині для повного і нормального розвитку необхідно зростати у сімейному оточенні.

Право дітей та батьків бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а тому перешкоджання цьому є втручанням у право на повагу до сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння і може бути виправдано лише за виняткових обставин.

При цьому суд враховує і інтереси дітей.

Допитаний в судовому засіданні в присутності педагога ОСОБА_12, неповнолітній ОСОБА_7 пояснив, що він проживає разом з мамою, бабусями і дідусем. Він хоче мати батька такого, щоб він любив його, але не такого. Батько один раз приходив до нього у школу, давав йому цукерки.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В позовній заяві позивачка за первісним позовом посилається на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не має бажання спілкувати з сином, не проявляє щонайменшої турботи, зовсім не цікавиться сином.

Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області № 95 від 27.04.2011 року Комісією з питань захисту прав дитини вирішено установити ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 дні зустрічей з малолітнім сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, щосуботи протягом двох годин, враховуючи режим сну дитини (а.с.51).

Отже, вказана обставина спростовується Витягом з протоколу № 7 засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 13.04.2011 року.

Крім того, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 сплачує на утримання сина аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, що стверджується довідкою Роменського МРВ ДВС ГТУЮ в Сумській області № 288 від 13.04.2017 року (а.с.52).

Вказана обставину ствердила в судовому засіданні і сама позивачка ОСОБА_1

Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 працює у ВП «Локомотивне депо Ромни» ДП «Південна станція» і має позитивну характеристику з місця роботи (а.с. 53).

Згідно довідки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ серії ІАА № 0121927 ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.54).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не спілкується з дитиною, необхідному для її нормального самоусвідомлення.

Але ця обставина сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки останній надавав матеріальну допомогу на утримання дитини шляхом сплати аліментів і не має заборгованості.

Крім того, суд враховує, що між сторонами існують неприязні стосунки, батько і дитина проживають в різних містах, що ускладнює їх повсякденне спілкування і можливість зустрічей.

Саме по собі проживання дитини разом з матір'ю та наявність гарних житлово-побутових умов для проживання у матері не є підставою для позбавлення батьківських прав батька.

Суд вважає, що думка дитини сама по собі не може бути достатньою підставою для позбавлення особи гарантованих Конституцією України батьківських прав, оскільки дитині лише 7 років, і він має ще недостатньо сформовану самосвідомість, та може перебувати у стресовій ситуації через неприязні відносити між її батьками.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 не надала достатньої доказової бази на підтвердження своїх вимог про позбавлення батьківських прав та що це дійсно відповідає інтересам дитини.

В судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених в ст.164 Сімейного кодексу України, які б давали суду привід для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина.

Таким чином, враховуючи зокрема позицію відповідача ОСОБА_2 щодо підтримки стосунків з сином і бажання їх налагодження, бажання брати участь у його вихованні, що вказує на небайдужість до долі своєї дитини, категоричне заперечення проти задоволення вимог позивачки, та враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу, суд не знаходить підстав для її застосування до відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 Тому первісний позов задоволенню не підлягає.

Одночасно суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про неприпустимість в подальшому порушення з його боку батьківських обов'язків щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_7, змінивши ставлення до виховання дитини та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання - позбавлення батьківських прав.

По зустрічному позову

Частини 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Відповідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

При визначенні способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд врахує вік дитини, прихильність дитини до батька, права та бажання батька підтримувати постійний контакт з дитиною, бажання та можливість піклування про дитину обох батьків.

Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей по питанню встановлення днів зустрічей із сином, і згідно з Витягом з протоколу № 7 засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 13.04.2011 року, йому встановлено дні зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, щосуботи протягом двох годин, враховуючи режим сну дитини (а.с.104-105).

Вказане рішення ніким не скасовано.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що відповідачка ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Проте в судовому засіданні не було здобуто об'єктивних даних з приводу того, що зі сторони відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 мали місце активні дії, направлені на позбавлення ОСОБА_2 можливості спілкуватись з сином і здійснювати його виховання. Позивач за зустрічним позовом не довів наявності перешкод з боку матері, для їхніх спільних побачень і спілкування з сином.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не звертався до служби у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради по питанню невиконання рішення виконкому та чинення відповідачкою за зустрічним позовом перешкод у його спілкуванні з сином.

З таких обставин в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постаново ВР № 789-XII від 27.02.91 р., ст. ст. 4, 5, 19, 141, 151, 153, 157, 159, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 12, 14, 15 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_7.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради, Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від нього, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис:

Копія вірна…

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець