Рішення № 69993514, 24.10.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Костюк Л.С.

за участю представника апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що за умовами іпотечного договору №334 від 8 грудня 2006 року, укладеного між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу за реєстровим №8996, на забезпечення виконання кредитного зобов’язання позивач передав в іпотеку житловий будинок, що знаходиться по вул. Підлісній, 14 в смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, що належить йому на праві власності.

23 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис №4563, яким звернуто стягнення на вказаний житловий будинок з метою задоволення вимог

_____________

22ц/794/950/2017 р. Головуючий у І інстанції Кибич І.А.

Категорія 40 Суддя-доповідач ОСОБА_6

Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у розмірі, еквівалентному 67976,96 доларів США, за кредитним договором, строк платежу за яким настав з 19 січня 2007 року.

Вказує, що 30 березня 2017 року його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження №44985549 у Вижницькому районному відділі виконавчої служби та отримав копію оспорюваного виконавчого напису №4563 від 23.10.2009 року.

Вважає, що зазначений виконавчий напис вчинений із порушенням вимог закону, оскільки при його вчиненні не перевірено безспірність заборгованості позивача перед кредитором. Так, станом на день видачі виконавчого напису нотаріуса (23.10.2009 року) між стягувачем та боржником існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією ухвали третейського судді постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ОСОБА_7 у справі №1206/09 від 12 жовтня 2009 року, відповідно до якої відкрито провадження за його позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання бездіяльності неправомірною, визнання незаконною підвищення процентної ставки та умов договору, визнання порушеними відповідачами прав споживача. Отримавши копію ухвали від 12.10.2009 року про відкриття провадження, представник банку 23.10.2009 року звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Вважає, що наданий стягувачем нотаріусу розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує безспірність вимог банку.

Просив поновити пропущений з поважних причин строк на оскарження виконавчого напису від 23.10.2009 року за реєстровим №4563 та визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис за реєстровим №4563, вчинений 23.10.2009 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться в смт. Берегомет по вул. Підлісній, 14 Вижницького району Чернівецької області, для задоволення вимог іпотекодержателя Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено окремі факти, які суд визнав встановленими, не застосовано закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, при ухваленні рішення порушено норми матеріального і процесуального права, рішення є незаконним.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не було враховано пропуск строку позовної давності на оскарження виконавчого напису нотаріуса, про застосування якої відповідачем подано заяву, не перевірено обставини щодо обізнаності позивача про виконавчий напис ще з 2009 року, чи був повідомлений ОСОБА_8 про вчинений виконавчий напис органами державної виконавчої служби при здійсненні ними виконавчих дій, а саме: відкриті провадження та надсилання копії постанови, при винесенні постанов про арешт майна; не встановлено достатність а належність документів у нотаріуса для вчинення виконавчого напису, у зв’язку з чим суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Зазначає, що висновки суду про наявність спору щодо розміру кредитної заборгованості з посиланням на існування в третейському суді такого спору необґрунтованими, оскільки вважає, що вимоги про визнання бездіяльності неправомірною, визнання незаконною підвищення процентної ставки та умов договору, визнання порушеними відповідачем прав споживача не впливають на розмір заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування безспірності вимог нотаріусу було надано перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та підтверджують безспірність заборгованості за договором.

В апеляційній скарзіапелянт просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за №4563, щодо звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться в смт. Берегомет по вул. Підлісна, 14, Вижницького району Чернівецької області, що належить на праві власності ОСОБА_4 Зазначений житловий будинок на підставі договору іпотеки №334, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 8 грудня 2006 року за реєстровим №8996, передано в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк, строк платежу за яким настав 19 січня 2007 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги банку за період з 9 квітня 2009 року по 20 жовтня 2009 року у розмірі еквівалентному 67976,96 доларів США, з яких 57163,00 доларів США - заборгованість по строковому кредиту, 3252,47 доларів США - заборгованістю за простроченим кредитом, 805,54 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6501, 56 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками, 254,39 доларів США – пеня за прострочення виконання зобов’язання та затрати на вчинення виконавчого напису в сумі 2498, 95 грн.

18 серпня 2014 року державним виконавцем Стражир Л.В. була винесена постанова про повернення виконавчого документа (виконавчого напису) стягувачу у зв’язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

11 вересня 2014 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» подав до відділу ДВС Вижницького РУЮ заяву про повторне відкриття виконавчого провадження по вказаному виконавчому напису, що підтверджується копією заяви.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Вижницького РУЮ ОСОБА_9 від 7 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження (ВП №44985540) з виконання виконавчого напису №4563, що підтверджується копією постанови.

З відповіді Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на звернення ОСОБА_4 вбачається, що головним територіальним управлінням юстиції у Чернівецькій області оглянуто документи, які стали підставою для вчинення вказаної у скарзі нотаріальної дії та отримано пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_5, на підставі чого встановлено, що підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було, порушень порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства не встановлено. Запропоновано звернутись до суду для оскарження нотаріального акту, посилаючись на вимоги ст.50 ЗУ «Про нотаріат».

Судом також встановлено, що 12 жовтня 2009 року було відкрито провадження Третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ОСОБА_7 за позовом ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання бездіяльності неправомірною, визнання незаконною підвищення процентної ставки та умов договору, визнання порушеними відповідачами прав споживача. Розгляд справи призначено 25 листопада 2009 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Порядком вчинення нотаріальних дій передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Тобто, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.

Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (Закон N 996-XIV).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі виконавчого напису 23 жовтня 2009 року стали: заява стягувача про вчинення виконавчого напису від 20 жовтня 2009 року, претензія про погашення заборгованості, відомості щодо надсилання поштового відправлення, копії кредитного договору та ОСОБА_7 з Державного реєстру іпотек, довідка про заборгованість ОСОБА_4

Аналіз зазначених документи в їх сукупності дає підстави вважати, що при вчиненні виконавчого напису, сума боргу, зазначена у виконавчому написі за період з 9 квітня 2009 року по 20 жовтня 2009 року становить 67976,96 доларів США, тоді як у претензії на погашення кредитної заборгованості, складеній банком та надісланій ОСОБА_4, зазначено, що сума простроченої заборгованості за кредитом станом на 17.06.2009 року становить 1696,47 доларів США.

При чому, у вимозі до боржника взагалі не зазначалося про суму пені за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 2030,01 грн., про що боржник не був попереджений належним чином.

Крім того, як встановлено вище, на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, що вказує на наявність спору щодо заборгованості позивача за кредитним договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості боржника.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» про застосування позовної давності для звернення до суду, судом неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано орми матеріального права про позовну давність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог, пред’явлених до нього.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Апеляційним судом установлено, що постановою державного виконавця ВДВС Вижницького РУЮ від 10 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що вбачається з матеріалів виконавчого провадження №2339 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №4563 від 23.10.2009 року, наданого на запит апеляційного суду.

Копію зазначеної постанови ОСОБА_4 отримав 11 грудня 2009 року, що підтверджується його розпискою та особистим підписом на вказаній постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 21 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до державного виконавця ВДВС Вижницького РУЮ ОСОБА_10 з письмовою заявою про зупинення виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Отже, позивач дізнався про порушення свого права 11 грудня 2009 року, останнім днем закінчення перебігу позовної давності є 11 грудня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом ОСОБА_4 звернувся до суду 23 травня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

У такому разі судом першої інстанції відмовлено у застосуванні строку позовної давності на порушення норм матеріального права.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: