Рішення № 69988948, 30.10.2017, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1625/17

Провадження № 2/565/470/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2017 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді Ковтуновича М.І.,

при секретарі судового засідання Ломазі С.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

в с т а н о в и в :

В суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики в сумі 4400 доларів США.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 13.01.2015р. відповідач отримав за договором позики від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4400 доларів США і зобовязався повернути їх позивачу рівними частинами по 300 доларів США щомісячно. На підтвердження укладення договору позики та отримання грошей за таким договором ОСОБА_2 власноручно написав розписку. Відповідач відмовляється від виконання в добровільному порядку зобовязання з повернення суми позики. Тому, ОСОБА_1 заявила позов до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. З пояснень позивача слідує, що в травні 2012р. вона позичила відповідачу грошові кошти в сумі 5000 доларів США на тримісячний строк. Щодо повернення коштів ОСОБА_3 вела розмови із братом відповідача ОСОБА_4 та інколи із відповідачем, зверталася також до батьків ОСОБА_2, щоб посприяли поверненню боргу. Час від часу були часткові погашення позики. В 2015р. відповідач приїхав до позивача, вони порахували суму позики, що була повернута частинами і визначили суму заборгованості за позикою. ОСОБА_2 попросив згоди на повернення позики частинами і написав розписку на неповернуту суму залишку позики - 4400 доларів США. Однак, зазначену суму так і не повернув.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позов не визнав повністю. З його пояснень слідує, що дійсно в 2012р. він позичив у ОСОБА_1 5000 доларів США. Гроші були передані дочкою позивача відповідачу в присутності його брата. Позика була повернута частково в сумі 1900 доларів США. Суму 3100 доларів США не повернув, так як змушений був виплатити 1200 доларів США третім особам, щоб уникнути тиску з їхнього боку щодо повернення коштів позивачу. Ще однією з причин неповернення позики повністю стало те, що зріс курс долара і заробітна плата відповідача не позволяла повертати борг. Відповідач написав розписку позивачу про залишок боргу. В момент написання розписки тиску щодо нього не було. Але той період щодо повернення коштів на відповідача був створений психологічний тиск його родичами та третіми особами. Вважає, що розписку написав проти своєї волі. Позову не визнає, оскільки під час написання розписки коштів не отримував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст.1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Сторони в судовому засіданні визнають першопочаткову суму позики, що була надана позивачем відповідачу в 2012р. в розмірі 5000 доларів США. Судом із копії розписки від 13.01.2015р. (оригінал якої було досліджено в суді і повернуто позивачу) встановлено, що ОСОБА_2 зобовязався виплачувати ОСОБА_1 по 300 доларів США щомісячно. Сума боргу на 13.01.2015р. складала 4400 доларів США.

Сторони в суді визнають, що повернення боргу ОСОБА_2 повинно було здійснюватися щомісячно в зазначеній у розписці сумі платежу, починаючи із 13.01.2015р. Також не оспорюється, що зазначеної в розписці суми боргу не було повернуто.

Отже, суд визнає доведеним, що між сторонами мав місце вищезазначений договір позики грошей і загальна сума неповернутої позики становить 4400 доларів США. Відповідно до норми ст.1047 ч.2 ЦК України суд вважає дотриманою письмову форму договору позики, так як була представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а також строки повернення коштів.

Покликання відповідача, як на підставу заперечень проти позову, про те, що він не отримував коштів від позивача саме в день написання розписки, правового значення не має, оскільки в суді, із наведеного вище, встановлено, що грошові кошти як позика від позивача відповідачу були передані раніше, до написання такої розписки. І це однозначно визнається відповідачем. Під час розгляду справи в суді відповідачем не доведено доказами, що розмір заборгованості на теперішній день становить іншу суму, тобто меншу, ніж зазначено у виданій ним письмовій розписці. Не доведено доказами, що розписка на підтвердження суми заборгованості за позикою відповідачем була видана в умовах психологічного тиску щодо нього та, що зазначені в ній обставини не відповідають дійсним обставинам щодо розміру заборгованості за позикою. Для вирішення даного спору також не мають правового значення не підтверджені доказами посилання відповідача про сплату 1200 доларів США третім особам, яких нібито найняла позивач для змушування відповідача повернути борг. В суді ОСОБА_2 ствердив, що в правоохоронні органи про зазначений факт він не повідомляв і назвати дані тих «третіх осіб» він не може.

Згідно із ч.1 ст.533 ЦК грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

ОСОБА_2 по договору позики має перед ОСОБА_1 борг в розмірі 4400 доларів США, що становить еквівалент 118253,08 грн. (за офіційним курсом валют, встановленим НБУ на 30.10.2017р.: 100 доларів США = 2687,57 грн.).

Стягненню з відповідача підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в сумі 1126,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 118253 (сто вісімнадцять тисяч двісті пятдесят три) гривні 08 (вісім) копійок (еквівалент 4400 (чотири тисячі чотириста) доларів США за курсом валют, визначеним НБУ станом на 30.10.2017р.) боргу по договору позики згідно із розпискою від 13.01.2015р. та 1126 (одну тисячу сто двадцять шість) гривень 40 (сорок) копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я :