Рішення № 69979473, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Пищиди М.М.,

суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участю секретаря - Григор’євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 Миколайвича, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради , комінального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Дніпропетровську Ради, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивачі звернулися до суду із позовом, в обґрунтування зазначили те, що у вересні 1981 року вони — мати, батько і донька вселилися до квартири АДРЕСА_1, яка на теперішній час має назву Козака Мамая.

ОСОБА_7, яка доводилась позивачці ОСОБА_8 тіткою, дозволила оселитись родині позивачі в її квартирі.

28 березня 1981 року чоловік тітки - ОСОБА_9 помер і тітка разом із сином — ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, переїхали проживати у ІНФОРМАЦІЯ_2, а позивачі залишились проживати сім’єю в цій квартирі.

04 червня 1982 року тітка померла, а 16 серпня 1982 року у родині позивачів народилась друга донька — ОСОБА_5.

Після смерті тітки дядько позивачки ОСОБА_8 - ОСОБА_10 на підставі рішення Виконавчого комітету Царичанської селищної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 18 лютого 1992 року став піклувальником ОСОБА_6, у якого згідно із випискою з Акту освідування від 11 липня 1990 року діагностована хвороба Дауна.

Разом вони проживали в будинку піклувальника № 13 по вул. Східній у смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області.

01 лютого 2001 року за згодою піклувальника позивачі та їх молодша донька — ОСОБА_5 були прописані в квартирі АДРЕСА_1.

26 липня 2013 року молодша донька - ОСОБА_5 знялася з реєстрації в цій квартирі, отже, в ній залишились бути зареєстрованими позивачі і ОСОБА_6 (всього чотири особи), який до даного часу проживає в будинку піклувальника, а останній у 2011 році помер.

Позивачі вважають, що у кожного з них виникло право власності на зазначену квартиру за набувальною давністю, оскільки вони заволоділи нею добросовісно та продовжують відкрито і безперервно володіти нею більше десяти років, а саме з 01 лютого 2001 року.

У зв'язку з чим просили суд визнати за кожним із право власності на квартиру АДРЕСА_2 (колишня назва вулиці “Юних Ленінців”) у м. Дніпрі в 1/4 її частці, враховуючи права та інтереси зареєстрованого в ній ОСОБА_6

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року позов ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпровської міської Ради, Комунального підприємства “Жилсервіс-2” Дніпровської міської Ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Дніпрі Ради, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності - задоволено.

Визнано за ОСОБА_8, і.н. НОМЕР_1, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_3, і.н НОМЕР_2, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_3.

Визнано за ОСОБА_4, і.н. НОМЕР_3, право власності на 1/4 частку квартири № 33 будинку № 26 по вул. Козака Мамая у м. Дніпрі.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційний скарзі Дніпропетровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі вселилися до квартири АДРЕСА_1 на підставі родинних зв'язків, оскільки наймач цієї квартири ОСОБА_7 доводилась позивачці — ОСОБА_8 рідною тіткою (а.с. 8-10). Її чоловік — ОСОБА_9 помер 28 березня 1981 року (а.с. 11), а 04 червня 1982 року померла і сама ОСОБА_7 (а.с. 13).

За місцем проживання в цій квартирі усі позивачі зареєстровані з 01 лютого 2001 року, отже, набули право користування житлом. В цій квартирі також зареєстрований ОСОБА_6 - син померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_9, відповідно свідоцтва про народження(а.с. 12).

З цього часу позивачі безперервно володіють квартирою і є споживачами житлово-комунальних послуг. Це підтверджується інформацією, яка міститься в паспортах позивачів; довідкою про склад сім'ї, яка видана КП “Жилсервіс-4” від 17 березня 2011 року; довідкою про склад сім'ї та місце реєстрації № 10225 від 05 травня 2016 року, що видана Єдиним абонентським відділом № 2 Комунального підприємства “Міські комунальні платежі” (а.с. 17-20, 26, 27).

Відповідно до довідки Департаменту житлового господарства Дніпровської міської Ради від 15 лютого 2017 року житловий будинок № 26 по вул. Козака Мамая (ОСОБА_11) у м. Дніпрі рішенням Виконкому міської Ради від 20 травня 2004 року № 1435 передавався з балансу ОЖКП “Південне” на баланс КП “Жилсервіс-4”.

Згідно ст. 344 ЦК України умовою для набуття права власності на майно за набувальною давністю є володіння чужим майном, тобто особа не повинна знати, хто власник майна. При цьому, позивачам достовірно відомо, що вони проживають у квартирі державного житлового фонду та користуються нею на умовах договору піднайму.

Окрім того, ОСОБА_7 Нікіфорова за життя не набула права на спірну квартиру, а також з заявами про вселення членів сім'ї або будь - яких інших осіб у квартиру як було зазначено КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради не зверталися. Особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_12. що в свою чергу судом не було взято до уваги.

Відповідно до ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, позивачі не володіють спірною квартирою, а мають лише право користування житлом державної (комунальної) власності.

Відповідно до вимог ст. 14, 15 ЖК України питання надання громадянам у користування жилих приміщень віднесені до виключної компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування.

Законодавством установлений інший порядок отримання права власності на житло шляхом його приватизації, у порядку та на умовах визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» 19.06.1992 2482-ХІІ. (далі - Закон № 2482-XII).

Відповідно статті 1 до Закону № 2482-ХІІ, державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно із ст. 8 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Посилання позивачів на усну відмову у приватизації спірної квартири відповідно до ст. 16 ЦК України взагалі виключає наявність спору між сторонами.

Статті 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 5, 6 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимогах, оскільки розпорядження об’єктами права комунальної власності є винятковою компетенцією міської ради як органу місцевого самоврядування, та повинні відбуватись у порядку та спосіб визначені законом.

За таких обставин відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції від 27 квітня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 Миколайвича, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради , комінального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Дніпропетровську Ради, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання права власності – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: