Ухвала суду № 69979434, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4733/17 Справа № 191/2876/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвій Л.О.,Пидищи М.М.

при секретарі Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк»

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації, надати позивачу право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрації права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу вищезазначеної квартири, на період реалізації предмета іпотеки просить передати його в управління позивачу, виселити відповідача із вищезазначеної квартири та стягнути з останньої витрати на оплату судового збору в розмірі 5668,86 грн. і витрати на проведення на оцінки майна в розмірі 2500,00 грн. (а.с.5-10).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено (а.с.122-113).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.121-125).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Сум 1 інстанції встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії -Синельниківського відділення № 2993 та ОСОБА_2 01 листопада 2007 року було укладено договір про іпотечний кредит № 232 про надання грошових коштів в сумі 98000,00 грн. на 12 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 31 жовтня 2019 року на придбання квартири за договором купівлі продажу (а.с.13-15).

Зі справи вбачається, що згідно п. 1.1 кредитного договору позичальник зобов'язується прийняти, належним використати та повернути кредит в сумі 98000,00 гривень, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15 % річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору - кредит надається на 12 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 31 жовтня 2019 року на придбання квартири за договором купівлі - продажу від 01.11.2007 року, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Синельникове, вул. Куйбишева, 196/38.

Відповідно до п. 4.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний точно в строки обумовлені цим договором, повернути кредит в сумі 98000,00 грн. своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених цим договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №232 від 01 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Марченко О А. та зареєстровано в реєстрі за № 2311, згідно п. 1.2 якого, предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: кооперативна квартира № 38, загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м., в 5-поверховому житловому будинку, яка складається з: коридору 7,8 кв.м., кухні 5,7 кв.м., ванної 2,9 кв.м., санвузла 1,1кв.м., жилих кімнат 10,8 кв.м., та 17.1 кв.м., балкону 6,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Куйбишева, буд. №196 (а.с.16-18) ( п.1.2 іпотечного договору).

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому іпотечним договором у випадку невиконання або неналежного виконання договору. Зобов'язання за кредитним договором та/або іпотечним договором, в тому числі: невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором в цілому або в будь - якій його частині, якщо прострочення строку будь-якого з платежів або його частини становить більше 2 місяців (п. 3.1.3 іпотечного договору).

Згідно п. 4.2 іпотечного договору у випадку не виконання чи неналежного виконання боржником зобов'язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках передбачених цим договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно п. 4.3 Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається Іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно: а) основну суму кредиту, б) проценти за користування кредитом; в) комісійну винагороду, визначену кредитним договором; г) нараховані та несплачені на момент реалізації права іпотеки штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); д) витрати, понесені Іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрата Іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце; е) спричинені Іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Згідно п. 1.3 іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами шляхом проведення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності і згідно звіту про експертну оцінку станом на 01 листопада 2007 року становить 126490 гривень 00 копійок. При цьому сторони погоджуються з тим, що вартість предмету іпотеки, зазначена у цьому пункті Договору, є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його у іпотеку. Реалізація предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти в порядку, передбаченому цим договором та чинним на момент реалізації законодавством.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого зі своїх обов'язків, передбачених цим Договором та/або у випадку невиконання боржником своїх обов'язків передбачених кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь яка з гарантій або завірень, наданих Іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною (п.6.1 іпотечного договору).

Також зі справи вбачається, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2014 року позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3про стягнення заборгованостіза кредитним договором - задоволенні.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 таОСОБА_3накористь Публічного Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» суму боргу в розмірі 25991 грн. 50 коп., з яких: 17526,16 грн. - заборгованість за кредитом; 1808,28 грн. - просрочена заборгованість по нарахованим відсоткам; 49,07 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 417,12 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 49,07- 3% річних за несвоєчасну оплату відсотків; 417,12 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; 1365,28 грн. - втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів; 4359,40 грн. - втрати від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 259 грн.91 коп.(а.с.11-12).

28 вересня 2014 року банк направив позичальнику повідомлення №19/19-591/591 про продаж предмета іпотеки в порядку ст.. 38 Закону України «Про іпотеку», дане повідомлення позичальник отримав 02.09.2014 року. Однак повідомлення банку залишилось без задоволення.

Банк 28 вересня 2014 року направив позивальнику вимогу № 19/19-592/592 про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку в порядку ст.. 40 Закону України «Про іпотеку», дану вимогу позичальник отримав 02.09.2014 року. Однак вимога банку залишилась без задоволення (а.с.24-25).

Відповідачка свої зобовязання за договором належним чином не виконує, у звязку з чим станом на 01 квітня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком вже становить 194 190 грн. 47 коп., що складається з: прострочена заборгованості по кредиту в розмірі 16926,20 грн., строкова заборгованості за кредитом в розмірі 29263,44 грн., прострочена заборгованості по процентам в розмірі 14476,16 грн., заборгованість за процентами в розмірі 18,93 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 11444,33 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 1880,62 грн., витрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу та процентів в розмірі 18988,79 грн., неустойки відповідно до п.7.2 іпотечного договору за невиконання п.3.4.11 іпотечного договору щодо страхування майна на новий термін в розмірі 88543,00 грн., неустойки відповідно до п.7.3 іпотечного договору за невиконання п.3.9 іпотечного договору щодо звільнення предмету іпотеки на вимогу іпотеко держателя в розмірі 12649,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції, зокрема, виходив з того, що оскільки позивачем не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а визначення ціни саме у грошовому вираженні є необхідною умовою для правильного застосування статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», то підстави для задоволення позову відсутні.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи не вбачається, що існуюче зобов'язання між сторонами було виконано, або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600-609 ЦК України.

Як вбачається зі справи, кредитний договір та договір іпотеки є правомірними, оскільки їх недійсність законом прямо не встановлена та судом вони недійсними не визнані, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірними і повинні виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самих договорів.

Вбачається, що відповідач дійсно належним чином не виконував умов кредитного договору та допустив заборгованість, яка, згідно розрахунку, наданого банком, станом на 01 квітня 2016 року становить 194 190 гривень 47 коп., що складається з: прострочена заборгованості по кредиту в розмірі 16926,20 грн., строкова заборгованості за кредитом в розмірі 29263,44 грн., прострочена заборгованості по процентам в розмірі 14476,16 грн., заборгованість за процентами в розмірі 18,93 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 11444,33 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу та процентів за період з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2016 року в розмірі 1880,62 грн., витрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати основного боргу та процентів в розмірі 18988,79 грн., неустойки відповідно до п.7.2 іпотечного договору за невиконання п.3.4.11 іпотечного договору щодо страхування майна на новий термін в розмірі 88543,00 грн., неустойки відповідно до п.7.3 іпотечного договору за невиконання п.3.9 іпотечного договору щодо звільнення предмету іпотеки на вимогу іпотеко держателя в розмірі 12649,00 грн.

Даний розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, контррозрахунок, як до суду 1 інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Як передбачено ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно до норм ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (ст. 38 Закону).

ПАТ «Державний ощадний банк України», враховуючу наявну заборгованість, скористався належним йому правом, передбаченим законом та договором і заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок вищевказаної заборгованості, шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною, яка буде визначатися за експертною оцінкою на момент його реалізації.

При вирішенні питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен виходити з положень ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна дійти висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1239цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зі справи вбачається, що в порушення вищезазначених вимог закону, позивачем взагалі не визначено та не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а визначення ціни саме у грошовому вираженні є необхідною умовою для правильного застосування статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд 1 інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та інших вимог, які є похідними, оскільки суд позбавлений можливості самостійно визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що унеможливлює вирішення питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що і є підставою для відмови у задоволенні в позові в цій частині.

Отже, позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги, не надав ані суду 1 інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів на їх підтвердження, а також не визначив та не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Посилання апелянта на те, що спосіб реалізації предмета іпотеки та його початкову ціну, слід вважати порядком виконання рішення суду, колегія суддів, як підставу для скасування рішення, до уваги не приймає, оскільки таке твердження не спростовує обґрунтованих висновків суду щодо необхідності зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яку суд самостійно визначити не може, враховуючи, що позивач її ані в позові, ані в апеляційній скарзі не зазначив.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, в передбачений законом спосіб.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: