Рішення № 69978970, 23.10.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3523/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря Вареніченко В.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні , -

В С Т А Н О В И В:

Із вказаним позовом звернувся ОСОБА_3, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 24.12.2015 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 09.10.2017 року складає 64887,90 грн. та був отриманий шляхом множення середньоденного заробітку (без врахування податків та зборів), який складає 140,45 грн. на 462 дні затримки розрахунку. В позовній заяві ОСОБА_3 посилався на те, що до 24.12.2015 року він працював на ОСОБА_4 державному науково-виробничому підприємстві «КВАРСИТ». За час його роботи утворилась заборгованість із виплати заробітної плати, яка на підставі рішення суду була стягнута з роботодавця на користь ОСОБА_3 Проте, рішення суду виконано не було та заборгованість по заробітній платі на даний час залишається не виплаченою, що є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності шляхом стягнення з нього середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позивач в судове засідання не зявився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги в частині кількості днів станом на 09.10.2017 року, за які має бути стягнуто середній заробіток, що складає 447 днів. Позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що середній заробіток не може бути стягнуто з відповідача через відсутність його вини у затримці розрахунку при звільненні, оскільки затримка розрахунку була спричинена форс-мажорними обставинами.

Зясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював на ОСОБА_4 державному науково-виробничому підприємстві «КВАРСИТ» на посаді старшого охоронника у відділі охорони. 24.12.2015 року за угодою сторін його було звільнено наказом №71к від 24.12.2015 року, що підтверджується копією трудової книжки. Відповідно до судового наказу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2017 року з ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» стягнуто на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, станом на липень 2016 року в сумі 16 194 грн. 59 коп. Судовий наказ набрав законної сили 11.05.2017 року.

Проте, з часу звільнення по теперішній час відповідач не здійснив розрахунку по заробітній платі із ОСОБА_3

Вказані обставини визнаються сторонами. Крім того, сторони визнають обставини, що станом на 09.10.2017 року для розрахунку середнього заробітку має бути враховано 447 робочих днів з дня звільнення та середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_5 складав 174 грн. 48 коп. (без відрахування обовязкових податків та зборів) та 140 грн. 45 коп. (з відрахуванням обовязкових податків та зборів).

Спірними обставинами по справі є наявність вини відповідача ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_3 24.12.2015 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 29 січня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-144цс13, предметом якої був спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і зробив правовий висновок, про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 року по справі №6-259цс17 по аналогічній справі зроблено правовий висновок, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Аналогічний правовий висновок було зроблено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 року, де, проаналізувавши ст. ст.. 116, 117 КЗпП України було зроблено висновок, що за положеннями ст. 117 КЗпП України обовязковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Частинами 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Отже, настання обставин непереборної сили, що встановлені сертифікатом про форс-мажорні обставини, свідчить про відсутність вини роботодавця у затримці виплат робітнику належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11.11.2015 р. №6-2159цс15, від 23 березня 2016 року № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року № 6-383ц16.

Врахувавши правовий висновок Верховного Суду України, суд перевірив докази, подані відповідачем на обґрунтування відсутності вини роботодавця у невчасному розрахунку по заробітній платі, та дійшов до висновку про недоведеність таких доводів.

Так, представником відповідача була долучена до матеріалів справи копія висновку Донецької торгово - промислової палати №100-28/12-12/03 від 27.05.2014 року, в якому Донецька ТПП, провівши системний аналіз наданих документів по факту невиконання зобовязань ОСОБА_4 державним науково-виробничим підприємством «КВАРСИТ» в другому кварталі 2014 року за контрактом №147/13 від 10.10.2013 року, діючого законодавства, дійшла до висновку про те, що вказане невиконання зобовязань виникло в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, за наявності фактів збройних зіткнень на вказаній території, блокування органів влади і т.д. та за своїм характером не залежало від волевиявлення сторін та третіх осіб, обставини є форс-мажорними для ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» тобто непередбачуваними, знаходяться поза контролем та перешкоджають своєчасному виконання договірних та податкових зобовязань.

Разом з тим, у висновку було звернуто увагу на те, що засвідченню підлягає не сама обставина форс-мажор, а наявність обставин форс-мажору за певним договором (контрактом) відповідно до його умов.

Керуючись ч. 2 ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що вказаний висновок про наявність форс-мажорних обставин не є належним доказом який підтверджує відсутність вини роботодавця у затримці розрахунку по заробітній платі при звільненні ОСОБА_3, оскільки вказаний висновок підтвердив неможливість виконання договірних зобовязань підприємства по конкретному договору та в ньому не досліджувались обставини щодо впливу вказаного договору на можливість підприємства як роботодавця вчасно сплачувати заробітну плату своїм робітникам протягом 2014 року та в наступних роках.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо наявності вини відповідача ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» у затримці розрахунку по заробітній платі при звільненні 24.12.2015 року ОСОБА_3

А отже, на виконання ст. 117 КЗпП України з роботодавця на користь ОСОБА_3 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період часу із 25 грудня 2015 року по 23 жовтня 2017 року включно.

Враховуючи те, що сторони визнають обставини, що станом на 09.10.2017 року для розрахунку середнього заробітку має бути враховано 447 робочих днів з дня звільнення та середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_5 складав 174 грн. 48 коп. (без відрахування обовязкових податків та зборів) та 140 грн. 45 коп. (з відрахуванням обовязкових податків та зборів), суд здійснив наступний розрахунок.

Згідно п. 8 розділу ІV постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Розділом ІІІ Порядку встановлені виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати. Так у п. 3 зазначеного розділу передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Отже, враховуючи, що стягнення заробітної плати відбувається з 25.12.2015 по день винесення рішення 23.10.2017 року, та сторони погодили, що кількість днів, за які має відбутися стягнення, станом на 09.10.2017 року складає 477 робочих днів, отримуємо суму - 457 днів. Враховуючи положення п. 3 розділу ІІІ Порядку, суд бере до уваги середньоденний заробіток без відрахування обовязкових податків та платежів 174 грн. 48 коп. Шляхом множення 457 днів затримки з розрахунку при звільненні на 174 грн. 48 коп. середньоденної заробітної плати, отримуємо добуток у розмірі 79737 грн. 36 коп., без відрахування обовязкових податків та платежів.

Посилання представника відповідача на необхідність враховувати періоди часу, за яких підприємство мало простій є необґрунтованим, адже, відповідно до ст. 117 КЗпП України для обрахунку середнього заробітку береться весь час затримки по день фактичного розрахунку. Будь-які виключення з цього періоду законодавством не встановленні. Крім того, відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується роботодавцем.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку за період часу із 25 грудня 2015 року по 23 жовтня 2017 року включно в розмірі 79737 (сімдесят девять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 36 копійки, без відрахування обовязкових податків та платежів.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. В звязку з чим з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 797 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 74, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку за період часу із 25 грудня 2015 року по 23 жовтня 2017 року включно в розмірі 79737 (сімдесят девять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 36 копійки, без відрахування обовязкових податків та платежів.

Стягнути з ОСОБА_4 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь держави витрати, повязані зі сплатою судового збору, в розмірі 797 (сімсот девяносто сім ) гривень 37копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя