Постанова № 69978100, 02.11.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

2-а/225/77/2017

225/4392/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вмотивована)

02 листопада 2017 року м.Торецьк

Дзержинськийміський суд Донецькоїобласті ускладі:

головуючого суддіАндреєва В.В.,

за участю:

секретаря судового засіданняПетрової С.О.,

позивачаЛогунової Л.А.,

ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Торецька Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністраціїм.Торецька Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2017 року до суду звернулась з адміністративним позовом позивач ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області, в якому ставить питання визнати дії ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області у відмові продовжити виплати при народженні дитини, неправомірними, зобовязати ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області виплатити заборгованість з листопада 2014 року по теперышній час в сумі 43217,82 грн. і продовжити виплати державної допомоги при народженні третьої дитини, які були припинені.

В обґрунтування позову зазначила, що 10.01.2017 року вона, реалізуючи своє конституційне і законне право на продовження виплати державної допомоги сімям з дітьми, звернулася до директора ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області з заявою про продовження виплати державної допомоги сімям з дітьми, які вона отримувала перебуваючи на обліку в Управлінні соціального захисту населення Куйбишевської районної міської ради міста Донецька як одержувач соціальної допомоги при народженні на третю дитину. Виплата допомоги при народженні її третьої дитини здійснювалася Управлінням соціального захисту населення Куйбишивської районне міської ради міста Донецька, а саме допомога при народженні дитини виплачувалась у розмірі 99840,00 грн. Виплата допомоги здійснювалася одноразово при народженні дитини в сумі 8320 грн., а решта протягом наступних 72 місяців (6 років) рівними частками по 1271,11 грн. Так, Управлінням соціального захисту населення Куйбишивської районної міської ради міста Донецька позивачу була надана соціальна допомога при народжені на третю дитину ОСОБА_4. Щомісячне перерахування 1271,11 грн. відбувалось до 30.10.2014 року - останнє перечислення відбулося в розмірі 1271,11 грн. Всього нею отримано 56622,18 грн. Залишок неотриманої державної допомоги складає 43217,82 грн. У зв'язку з АТО держустанови з міста Донецька були в листопаді 2014 року переміщені на підконтрольну Україні територію. ОСОБА_2 була позбавлена можливості на продовження отримання законної державної допомоги відповідно до Закону України № 3164-УІ від 17.03.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо виплати допомоги при народженні дитини, так як не мала можливості переміститися на підконтрольну Україні територію. Тільки 19.08.2016 року вона разом з дітьми перемістилася на підконтрольну Україні територію, проживає в місті Торецьк. 19.08.2016 року вона вперше була взята на облік як внутрішньо переміщена особа і була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 10.01.2017 року вона звернулася до ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області з відповідною заявою і надала усі необхідні документи для продовження виплати державної допомоги при народженні дитини. Однак на теперішній час виплати за народження третьої дитини вона не отримувала. З огляду на викладене, вважає дії ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області, неправомірними.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо їх задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Куйбишивської районної міської ради міста Донецька та отримувала соціальну допомогу при народженні на третю дитину ОСОБА_5. Вона має посвідчення №012061, яке дає право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей (а.с.28), бо є матірю трьох дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвами про народження (а.с.22,23,24)

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м.Донецьк віднесено до міст у Донецькій області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У звязку з цим держустанови з міста Донецьк були в листопаді 2014 року переміщені на підконтрольну Україні територію.

Відповідно до довідки від 27.07.2016 року №1421017902 ОСОБА_2 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Вперше була взята на облік 19.08.2016 року відповідно до довідки №1431019439 (а.с.21).

10.01.2017 року вона звернулася до ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області з заявою про продовження виплати державної допомоги при народженні дитини (а.с.8-16)

У відповіді ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області №01/3-00941 від 17.03.2017 року зазначено, що питання щодо призначення допомоги буде розглянуто на черговому засіданні комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат ВПО з урахуванням акту обстеження матеріально-побутових умов сімї (а.с.17).

Відповідно до ощадкнижки останні виплати на третю дитину позивач отримувала у жовтні 2014 року (а.с.29).

Однак, згідно інформації, наданої ДСЗН військово-цивільної адміністрації, атестат №607906 ОСОБА_2 останню соціальну виплату при народжені дитини. А також допомогу на дітей одиноким матерям було виплачено 31.12.2017 року.

В запереченнях, що містяться в матеріалах справи зазначено, що 01.07.2016 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям. З 01.07.2016 року їй була призначена соціальна допомога. Відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України Положення №1751. Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацам двадцять дев'ять у разі, коли особа звернулась протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу з письмовою заявою, а тому вважають, що у позові слід відмовити.

З огляду на це суд зазначає.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року №2811-XII, про види державної допомоги, допомога виплачується при народженні дитини.

Відповідно до ст.12 цього Закону, у редакції Закону №3164-VI від 17.03.2011 року, діючого на момент спірних правовідносин, про розмір допомоги при народженні дитини,

допомога при народженні дитини нараховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини.

Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно п.13 КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Отже допомога, при народженні третьої дитини відповідно до ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, яка діяла на той час, ОСОБА_2 виплачувалася у розмірі 99840,00 грн.: одноразово при народженні 8320,00 грн., а решта протягом 6 років по 1271,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що допомогу отримувала вона по 31.12.2014 рік.

Процедуру призначення та виплати такої допомоги визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 .

Пунктами 10, 11, 12 Порядку № 1715 визначені підстави призначення такої допомоги, перелік документів, які подаються органу праці та соціального захисту населення і строк їх подання. Зокрема, пунктом 11 визначено, що особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сімї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 мала всі необхідні документи для призначення допомоги при народженні дитини.

Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст.70 КАС України).

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача стосовно того, що з 01.07.2016 року ОСОБА_2А виплачується соціальна допомога на дітей одинокій матері та те, що ОСОБА_2 звернулась за поновленням виплат більше ніж через 12 місяців, оскільки позивачем ставиться питання про виплати при народженні дитини, гарантовані законом.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної допомоги при народженні дитини основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі в особі її уповноважених органів, в даному випадку департамент праці та соціального захисту населення, довільно (на власний розсуд) трактувати дефініції нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Слушною є позиція Європейського Суду з прав людини у справі YvonnevanDuyn v. Home Office (Case 41/74 vanDuyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, в даному випадку це виплата допомоги при народженні дитини, розмір якої залежить від кількості народжених дітей, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

23.02.2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно з цим законом, при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та ін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково, дії ДСЗН військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області у відмові продовжити виплати при народженні дитини визнати неправомірними, зобовязати ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області поновити виплати ОСОБА_2 допомоги при народженні третьої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі п.2 ч.1 ст.3 у розмірі відповідно до ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року №2811-XII (у редакції Закону №3164-VI від 17.03.2011 року) починаючи з 10 січня 2017 року з врахуванням виплат виплачених по 31.12.2014 року, а в іншій частині позову ОСОБА_2 виплаті одноразово суми 43217, 82 гривні невиплаченої за минулий час, а також врахування виплат по 31.10.2014 року, відмовити, оскільки законодавством непередбачена процедура стягнення одноразово суми заборгованості по сплаті допомоги при народженні дитини.

Керуючись ст.ст. 3, 7-9, 6-11, 69-71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиОСОБА_2 до ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області, про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області у відмові продовжити виплати при народженні дитини, неправомірними.

Зобовязати ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області поновити виплати ОСОБА_2 допомоги при народженні третьої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі п.2 ч.1 ст.3 у розмірі відповідно до ст.12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року №2811-XII (у редакції Закону №3164-VI від 17.03.2011 року) починаючи з 10 січня 2017 року з врахуванням виплат виплачених по 31.12.2014 року.

В іншій частині позову ОСОБА_2 виплаті одноразово суми 43217, 82 гривні невиплаченої за минулий час, а також врахування виплат по 31.10.2014 року, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецька Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 (шістсот сорок) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Адміністративного апеляційного суду Донецької області через суд міста Торецька протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Дзержинського міського

суду Донецької області ОСОБА_8В