Ухвала суду № 69975153, 31.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Дубовик М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Боріваж» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 11.09.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ляшка Р.В. про накладення арешту на майно та накладено арешт на сільськогосподарську продукцію, яка належить: ТОВ «Арецо», код 40944872, а саме: зерно пшениці 5 класу в кількості 533950 кг та на даний час зберігається на території зернового терміналу ТОВ «Боріваж» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Бяліри, вул. Індустріальна, 10.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Боріваж» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що при накладенні арешту на майно та покладення на ТОВ «Боріваж» обов'язку щодо його відповідального зберігання, судом не було взято до уваги, що зерновий склад ТОВ «Боріваж» є морським терміналом, який здійснює короткострокове технологічне накопичення зерна в порту до його відвантаження на морське судно та не призначений для довготривалого зберігання зерна. ТОВ «Боріваж» не є власником/володільцем майна, що є предметом арешту, а вказане майна знаходиться в відокремленій ємності для зберігання зерна, що унеможливлює її використання в господарській діяльності товариства для накопичення та перевалки зерна на борт морських суден, що тягне за собою зрив належного виконання договірних зобов'язань щодо перевалки вантажів перед третіми особами та завдання матеріальних збитків як ТОВ «Боріваж», так і третім особам, які не є сторонами кримінального провадження. Крім того, ТОВ «Боріваж» не підпадає під жодну з категорій осіб, яким арештоване майно може передаватись на відповідальне зберігання. На думку апелянта, органом досудового розслідування взагалі не встановлено власників (володільців) арештованого майна, створено перешкоди для здійснення господарської діяльності ТОВ «Боріваж» та передано речовий доказ у справі на зберігання підприємству, яке за своїми технічними можливостями не може забезпечити його збереження, при цьому відшкодування витрат, що будуть понесені за відповідальним зберігачем, разом із встановленням власника покладено на особу відповідального зберігача, яке взагалі не є строковою кримінального провадження.

Щодо стоку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що копію ухвали слідчого судді від 11.09.2017 року апелянтом отримано 15.09.2017 року, а апеляційну скаргу направлено поштою 20.09.2017 року, тобто в межах строку визначеного ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017010000001712 від 25.05.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

08.09.2017 року постановою старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ЛяшкаР.В. вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42017010000001712 речовим доказом.

11.09.2017 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ляшко Р.В. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на сільськогосподарську продукцію, яка належить: ТОВ «Арецо», код 40944872, а саме: зерно пшениці 5 класу в кількості 533950 кг та на даний час зберігається на території зернового терміналу ТОВ «Боріваж» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Бяліри, вул. Індустріальна, 10, посилаючись на те, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, тобто на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КК України.

11.09.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №42017010000001712, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення сторони обвинувачення, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно - на сільськогосподарську продукцію, яка належить: ТОВ «Арецо», код 40944872, а саме: зерно пшениці 5 класу в кількості 533950 кг та на даний час зберігається на території зернового терміналу ТОВ «Боріваж» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Бяліри, вул. Індустріальна, 10, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, тобто наявні правові підстави для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні №42017010000001712 від 25.05.2017 року, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.

Доводи апеляційної скарги про неналежність арештованого майна ТОВ «Боріваж», а відтак неможливості зобов'язати товариство зберігати це майно, на думку колегії суддів, є безпідставними, такими, що підлягають з'ясуванню в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно - на сільськогосподарську продукцію, яка належить: ТОВ «Арецо», код 40944872, а саме: зерно пшениці 5 класу в кількості 533950 кг та на даний час зберігається на території зернового терміналу ТОВ «Боріваж» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Бяліри, вул. Індустріальна, 10, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ляшка Р.В. про накладення арешту на майно та накладено арешт на сільськогосподарську продукцію, яка належить: ТОВ «Арецо», код 40944872, а саме: зерно пшениці 5 класу в кількості 533950 кг та на даний час зберігається на території зернового терміналу ТОВ «Боріваж» за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт Нові Бяліри, вул. Індустріальна, 10, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «Боріваж» ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. ЛашевичВ.М.

Справа № 11-сс/796/5180/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Цокол Л.І.

Доповідач: Рибак І.О.