Ухвала суду № 69971530, 02.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження №2/711/2441/17

Справа № 711/7959/17

У Х В А Л А

02 листопада 2017 року Суддя Придніпровського районного суду

м. Черкаси ОСОБА_1

розглянувши позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до судді апеляційного суду Черкаської області Пономаренко В.В. про відшкодування судових витрат ,-

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до судді апеляційного суду Черкаської області Пономаренко В.В. про відшкодування судових витрат.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.119 ЦПК України, тому згідно ухвали судді від 04 жовтня 2017 року була залишена без руху, надано термін для усунення недоліків. В позовній заяві не було вказано назву відповідача , не викладено обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, відсутні посилання на докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав звільнення від доказування. Також в ухвалі їм було повідомлено, що питання про стягнення судових витрат по справах №711/2452/17 та №711/2373/17 повинні вирішувати суди, що постановлювали рішення по вказаних справах ( якщо питання судових витрат не вирішувалось, по заяві сторони чи з ініціативи суду шляхом постановлення додаткового рішення). В порядку позовного провадження питання про стягнення судових витрат окремо від позову не вирішується.

Позивачами на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, 19.10.2017 року подано заяву про виправлення недоліків в позовній заяві. В ній вказано, що вони позиваються до судді апеляційного суду Черкаської області Пономаренко В.В., в прохальній частині позову просять звільнити їх від сплати судового збору та визначити підсудність даної справи. З прохальної частини заяви взагалі не зрозуміло, які позовні вимоги та кого позивачі пред»являють.

Вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав. Згідно із ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Нормами ч.2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Вважаю, що по даній справі, між позивачем та судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд України . Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суд.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 за № 6-3139цс16, особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Вважаю, що чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

За таких обставин належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Відповідно до ч 1ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 122 ЦПК України,-

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до судді апеляційного суду Черкаської області Пономаренко В.В. про відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня отримання її копії до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Суддя: ОСОБА_1