Ухвала суду № 69971094, 31.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5687/17 Головуючий 1-ї інстанції – Малихін О.О.

Справа № 630/584/15-ц Доповідач – Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із договорів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругова С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки -

ВСТАНОВИЛА:

19 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі – приватний нотаріус ХМНО) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій нотаріуса протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначила, що 20 вересня 2005 року між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, відповідно до якого останнім надано у борг 3 700,00 доларів США.

09 квітня 2008 року між тими ж особами було укладено ще один договір позики, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, відповідно до умов якого позивачем на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надано 12 070,00 грн.

З метою забезпечення виконання договору позики, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки житлового будинку № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова (далі – будинок № 30).

ОСОБА_8 померла, спадкоємцем після її смерті є ОСОБА_3

У зв’язку з неналежним виконанням умов зазначених договорів позики щодо повернення позичених грошових сум, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості, який перебував на розгляді в суді першої інстанції.

19 травня 2011 року ОСОБА_1 отримано лист з заявою ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов’язана повернути на користь ОСОБА_1 за договором позики та договором іпотеки грошові кошти в сумі 7 040,00 грн., що в еквіваленті становить 880,00 доларів США. В даній заяві міститься вимога до ОСОБА_1 щодо прийняття у п’ятиденний строк з дня її отримання даної грошової суми та в присутності зазначеного приватного нотаріуса підписати заяву про повний розрахунок боржника за договором позики. В іншому випадку дані грошові кошти будуть перераховані на депозит нотаріуса.

ОСОБА_1 звернулася до зазначеного приватного нотаріуса з письмовою заявою, в якій просила відмовити ОСОБА_3 у внесенні на депозит грошових коштів, знятті заборони відчуження переданого в іпотеку майна та у виведенні заставленого майна з іпотеки, посилаючись на наявність спору та його розгляду в суді.

Факт наявності судового спору було підтверджено наданим нотаріусу повідомленням Московського районного суду м. Харкова.

Проте, приватним нотаріусом було прийнято на депозит грошові кошти в розмірі 7 055,00 грн., знято заборону відчуження будинку № 30, який є предметом іпотеки.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в розмірі 73 142,04 грн.

Примусове виконання даних судових рішень, станом на час подання даного позову, не проведене з підстави відсутності у боржника іншого майна.

Таким чином, прийнята на депозит нотаріусом грошова сума є значно меншою, ніж визначена в судовому рішенні.

Зважаючи на протиправність дій приватного нотаріусу ОСОБА_2 щодо прийняття на депозит грошових коштів у вищевказаному розмірі та вилучення з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна запису про обтяження будинку № 30, ОСОБА_1 зазначила, що позбавлена можливості задовольнити вимоги за грошовим зобов’язанням, яке ОСОБА_3 не виконала належним чином, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки будинок № 30 було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Також, в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на зобов’язання ОСОБА_3 сплатити не лише суму заборгованості, визначеної вищевказаним судовим рішенням, але й заборгованість, що виникла за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року за обома договорами позики, що дорівнює 121 446,98 грн.

З моменту ухвалення судом апеляційної інстанції рішення від 07 березня 2017 року у позивача виникла можливість визначення суми заборгованості за договорами позики, на які нею нараховані три відсотки річних, інфляційні нарахування та неустойки.

Зважаючи на зазначене, з урахуванням неоднократних уточнень, поданих до суду 16 лютого 2016 року, 21 березня 2016 року та 20 травня 2017 року, просила суд:

1) визнати протиправними дії приватного нотаріусу ХМНО ОСОБА_2 щодо прийняття на депозит грошових коштів в розмірі 7 055,00 грн., внесених ОСОБА_3 в рахунок повного та безумовного виконання зобов’язань за договорами позики, вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису про обтяження забороною запису про обтяження забороною відчуження будинку № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, та вилучення з державного реєстру іпотек запису про обтяження даного житлового будинку;

2) зобов’язати приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_2 внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про накладення заборони відчуження будинку № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, та до Державного реєстру іпотек запису про обтяження будинку № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, іпотекою;

3) стягнути на її користь з відповідача відсотки за користування коштами за договором позики від 20 вересня 2005 року за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року в сумі, еквівалентній 798,00 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення, трьох відсотків річних від простроченої поверненням суми боргу за цим договором позики та за зазначений період, в сумі, еквівалентній 229,00 доларам США за курсом НБУ на день ухвалення рішення, та неустойки в розмірі 82 750,00 грн.;

4) стягнути на її користь з відповідача відсотки за користування коштами за договором позики від 09 квітня 2008 року за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року в сумі 4 356,17 грн., трьох відсотків річних від простроченої поверненням суми боргу за цим договором позики та за зазначений період, в сумі 1 233,77 грн., суми інфляційного збільшення простроченої поверненням суми позики за цим договором позики за період з лютого 2011 року по липень 2015 року в розмірі 6 006,80 грн.;

5) в рахунок задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, в сумі 73 142,04 грн., визначеній заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2012 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року, звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, шляхом застосування процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю – ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі – покупцю, на її власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на момент продажу, але не нижче, ніж визначена згідно звіту ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості», яка дорівнює 212 529,00 грн.;

6) надати ОСОБА_1 право особисто та через представників пред’являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одаржувати та підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця ОСОБА_4А.), до КП «Люботинське БТІ», Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України та інших державних органів, установ, підприємств, організацій, з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сім'ї, а також вчиняти всі інші дії, пов’язані з виконанням цих питань;

7) з метою збереження предмета іпотеки до моменту його реалізації, передати будинок № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, зміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, договорів оренди предмета іпотеки з правом отримання орендної плати;

8) покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Також 21 червня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву, в якій просила суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності щодо вимог про визнання дій нотаріуса протиправними, поновити строк позовної давності.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 20 вересня 2005 року заборгованість по відсотках за користування коштами за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року в сумі 798,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 20 632,05 грн., три відсотки річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року в сумі 229,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 5 920,73 грн., а також неустойку за період з 14 серпня 2014 року по 13 серпня 2015 року в розмірі 18 250,00 грн. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 09 квітня 2008 року три відсотки річних від простроченої поверненням суми боргу за період з 31 січня 2011 року по 13 серпня 2015 року в сумі 1 233,77 грн., суму інфляційного збільшення простроченої поверненням суми позики за період з лютого 2011 року по липень 2015 року в розмірі 6 006,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 520,43 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмета іпотеки в управління, надання прав, необхідних для звернення стягнення, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі та є необґрунтованими. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що іпотека не припинилась та є дійсною. Факт спливу строку позовної давності до вимоги про відновлення запису щодо заборони відчуження іпотечного майна не є підставою для визнання договору іпотеки та зобов’язань за ним припиненими. Зважаючи на те, що строк позовної давності не пропущений, вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню. Також не було надано належної оцінки тому факту, що після зняття приватним нотаріусом заборони відчуження з іпотечного майна – будинку № 30, він одразу був проданий ОСОБА_4 Договір іпотеки є чинним та дійсним, зобов’язання за ним не припинилися, зважаючи на що всі права, набуті сторонами за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню. Новий власник ОСОБА_4 набула статусу іпотекодавця, має всі права та несе всі обов’язки за іпотечним договором.

В суд апеляційної інстанції сторони не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 159-162, том 3).

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржується рішенняЛюботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмету іпотеки в управління, надання прав, необхідних для звернення стягнення.

Таким чином, колегія суддів переглядає в апеляційному порядку рішення суду лише в зазначеній частині.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за відсотками, неустойкою, трьох відсотків річних за договором позики від 20 вересня 2005 року та стягнення трьох відсотків річних, неустойки та індексу інфляції за договором позики від 09 квітня 2008 року, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про визнання дій нотаріуса протиправними, зобов'язання вчинити певні дії не є предметом апеляційного розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмету іпотеки в управління, надання ОСОБА_1 прав, необхідних для звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки в задоволенні вимог про визнання протиправними дій приватного нотаріусу, внаслідок яких з будинку № 30 було знято заборону відчуження, та цей об’єкт нерухомості не є предметом іпотеки, то правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в даній частині відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в даній частині, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 20 вересня 2005 року між ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник отримав в борг грошову суму в розмірі 3 700,00 долав США, яку зобов’язався повернути не пізніше 20 серпня 2006 року (а.с. 24, том 1).

З метою забезпечення виконання договору позики, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова (а.с. 24, 25, том 1).

Зазначений будинок належав на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 1999 року (а.с. 65, том 2).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 січня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 березня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 86 884,90 грн., в тому числі заборгованість за договором позики від 20 вересня 2005 року в сумі 73 142,04 грн. (а.с. 4-12, том 3).

13 липня 2008 року померла іпотекодавець ОСОБА_5 Згідно свідоцтва про право на спадщину ВРЕ-787965 від 05 травня 2011 року, спадщину після її смерті прийняла ОСОБА_3 (а.с. 114, 119, 156 том 1).

16 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу щодо передачі ОСОБА_1 залишку суми боргу за договором позики від 20 вересня 2005 року в сумі 7 040,00 грн., що є еквівалентом 880,00 доларів США (а.с. 33, том 1).

Листом № 72/02-23 від 24 червня 2011 року приватний нотаріус повідомив ОСОБА_1 про надходження коштів та запропонував їх отримати (а.с. 57, том 1).

24 червня 2011 року за реєстраційним номером 1010 було знято заборону відчуження з будинку № 30, накладену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6

25 червня 2011 року ОСОБА_3 продала будинок № 30, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Котлова, на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу (а.с. 125-127, том 1).

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про визнання дій приватного нотаріусу ОСОБА_2 в даній частині протиправними та зобов’язанні вчинити певні дії (а.с. 103-107, том 3).

Таким чином, на час ухвалення рішення судом першої інстанції та розгляду справи судом апеляційної інстанції, виключення приватним нотаріусом з Державного реєстру іпотек запису про обтяження будинку № 30 іпотекою, не було скасовано.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно того, що приватним нотаріусом ОСОБА_2 були допущені порушення.

Проте, зазначені дії нотаріуса судовим рішенням протиправними не визнані.

У зв’язку з чим, обтяження спірного будинку іпотекою в Державному реєстрі іпотек не поновлено.

Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс/15, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у даній правовій позиції зазначено, що дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, у разі скасування незаконного рішення суду, на підставі якого було виключено з реєстру іпотек обтяження нерухомого майна, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Проте, по даним правовідносинам, які є предметом розгляду судом першої та апеляційної інстанції, підстави відновлення запису про обтяження спірного будинку іпотекою відсутні, оскільки дії приватного нотаріуса протиправними не визнані, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання дій нотаріуса протиправними набрало чинності.

За змістом ч.2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-VI (далі – ЗУ «Про іпотеку») іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку основного зобов’язання, або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.1 ст. 4 даного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек на період виникнення спірних правовідносин регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (втратив чинність 31 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування акту, на підставі якого було здійснено реєстрацію обтяжень, до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, державна реєстрація обтяження іпотекою будинку № 30, накладена за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстраційним номером 2499 від 20 вересня 2005 року, знята 24 червня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстровим номером 1010 (а.с. 194, том 1).

Згідно з вимогами вищенаведених нормативних актів для відновлення з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі прийнятого рішення, повинно бути рішення суду щодо скасування підстав реєстрації обтяження іпотекою нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки рішення приватного нотаріуса від 24 червня 2011 року за реєстровим номером 1010, яким було знято заборону з будинку № 30 не скасовано, обтяження даного житлового будинку іпотекою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не поновлено, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правові підстави для звернення стягнення на житловий будинок № 30 за договором іпотеки, зареєстрованим 20 вересня 2005 року за номером 2499, відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, не спростовує вищезазначені висновки, оскільки вона не стосуються обставин державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою та їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що підлягає оскарженню, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та похідних від них вимог про передачу предмета іпотеки в управління, надання прав, необхідних для звернення стягнення залишити без змін.

В іншій частині рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01 серпня 2017 року не переглядалося.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_11