Ухвала суду № 69959650, 31.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4464/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок», публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та рішень, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни (далі - Відповідач-1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2, Фонд) про:

- визнання протиправними дій та рішення Фонду та Уповноваженої особи щодо: встановлення нікчемності договору поруки від 27.05.2015 року №732/5-1, укладеного між ПАТ «УПБ», АТ «Банкомзв'язок» та ОСОБА_4; поновлення в системах ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України кредитного договору, укладеного між ПАТ «УПБ» і АТ «Банкомзв'язок», з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення (за виключенням договору поруки), відновлення нарахування з 27.05.2015 року процентів за користування кредитом в розмірі та спосіб, передбачені вищевказаним договором; направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» АТ «Банкомзв'язок» та ОСОБА_4;

- скасування наказу Уповноваженої особи від 03.08.2015 року №102/ТА «Щодо здіснення дій, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів);

- зобов'язання Відповідача-1 виключити з систем ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України кредитний договір, укладений між ПАТ «УПБ» і АТ «Банкомзв'язок», з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення, нараховані з 27.05.2015 року проценти за користування кредитом в розмірі та спосіб, передбачені вищевказаним договором.

Протокольною ухвалою суду від 25.05.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок» (далі - Третя особа-1, АТ «Банкомзв'язок»), ОСОБА_4 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_4.).

Крім того, протокольною ухвалою від 29.06.2017 року Окружним адміністративним судом м. Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (далі - Третя особа-3, ПАТ «УПБ»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи щодо: встановлення нікчемності договору поруки №732/5-1 від 27.05.2015 року, укладеного між ПАТ «УПБ», АТ «Банкомзв'язок» та ОСОБА_4; поновлення в системах ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків України договору про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року, укладеного між ПАТ «УПБ» й АТ «Банкомзв'язок», з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення (за виключенням договору поруки №732/5-1 від 27.05.2015 року); відновлення нарахування з 27.05.2015 року процентів за користування кредитом в розмірі та спосіб, передбачені договором про відкриття кредитної лінії №732/5 від 11.06.2013 року; направлення повідомлень про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» АТ «Банкомзв'язок» та ОСОБА_4, оформлених листами від 07.08.2015 року №01-10/3803 та від 06.08.2015 року №01-10/3855; скасовано наказ Уповноваженої особи від 03.08.2015 року №102/ТА «Щодо здійснення дій, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)»; зобов'язано Уповноважену особу виключити з систем ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України договір про відкриття кредитної лінії №732/5, укладений 11.06.2013 року між ПАТ «УПБ» й АТ «Банкомзв'язок», з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення, нараховані з 27.05.2015 року проценти за користування кредитом в розмірі та спосіб, передбачені вищевказаним кредитним договором.

Крім того, у серпні 2017 року Фонд звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про роз'яснення судового рішення, в якій просив роз'яснити:

- у чому саме полягає протиправність дій та рішень Уповноваженої особи, яка діяла в неухильній відповідності до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- яким чином і як саме скасування судом наказу Уповноваженої особи від 03.08.2015 року №102/ТА «Щодо здійснення дій, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) змінює визначений Законом статус таких нікчемних правочинів, адже вони є нікчемними в силу Закону і скасування наказу не змінює правову природу чинних норм діючої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- яким чином законно і без порушення прав та законних інтересів кредиторів ПАТ «УПБ», у тому числі й держави в особі Національного банку України, з дотриманням чинного банківського, бухгалтерського та податкового законодавства, Уповноважена особа Фонду може бути зобов'язана до вчинення протиправних дій і виконати такі дії за рішенням суду, як це вказано у п. 4 резолютивної частини постанови суду, а саме: « 4. Зобов'язати Уповноважену особу виключити з систем ПАТ «УПБ» бухгалтерського обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України договір про відкриття кредитної лінії №732/5, укладений 11.06.2013 року між ПАТ «УПБ» й АТ «Банкомзв'язок», з врахуванням змін та доповнень до нього, а також всіх укладених договорів забезпечення, нараховані з 27.05.2015 року проценти за користування кредитом в розмірі та спосіб, передбачені вищевказаним кредитним договором.».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2017 року у задоволення заяви про роз'яснення рішення відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у своїй заяві Фонд просить роз'яснити та доповнити мотивувальну частину судового рішення, у той час як жодним чином не обґрунтовує існування незрозумілості та можливості неоднозначного тлумачення його резолютивної частини.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов'язати суд першої інстанції роз'яснити постанову від 27.07.2017 року у даній справі. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права в частині ігнорування, на переконання Апелянта, ряду клопотань останнього, незалучення Національного банку України до участі у справі в якості третьої особи, незазначення в описовій та ненадання оцінки у мотивувальній частинах судового рішення всім фактичним обставинам справи та доводам відповідачів.

У судовому засіданні представник Відповідача-2 доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав відповідності рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.

Представник Уповноваженої особи підтримав вимоги апеляційної скарги Фонду.

Представник Третьої особи-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Треті особи -2 та -3, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що, наполягаючи на зміні та доповненні мотивувальної частини судового рішення, Відповідач-2 жодним чином не обґрунтовує можливості неоднозначного розуміння резолютивної частини постанови суду від 27.07.2017 року, які б ускладнили її виконання.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Відтак, очевидним є те, що суд може роз'яснити рішення яке підлягає виконанню.

Наведене свідчить про те, що оцінка поняття про незрозумілість судового рішення заявника повинна узгоджуватися зі вимогами статті 170 КАС України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 170 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

У розумінні цієї норми необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати. Зі сказаного випливає також, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.

Наведена правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10.02.2017 року у справі №810/4033/15.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що в якості підстав для роз'яснення рішення Відповідач-2 визначає свою незгоду з мотивами та висновками суду першої інстанції, викладеними у постанові від 27.07.2017 року, що, на переконання судової колегії, є підставою для оскарження судового рішення у встановленому процесуальним законом порядку та не охоплюється правовим регулюванням положень ст. 170 КАС України.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що у мотивувальній частини судового рішення від 27.07.2017 року зазначено, що оскільки Фондом жодні рішення та дії щодо нікчемності спірних правочинів (договорів) не приймались, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та рішень останнього задоволенню не підлягають. Відтак, з урахуванням положень ч. 1 ст. 170 КАС України, яка прямо забороняє змінювати зміст судового рішення у ході його роз'яснення, а також з огляду на те, що інститут роз'яснення судового рішення покликаний усунути будь-які неточності та непорозуміння щодо тлумачення саме резолютивної частини судового рішення, яка підлягає виконанню, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні заяви Фонду про роз'яснення судового рішення з підстав відсутності обґрунтування підстав неможливості його виконання або незрозумілості його резолютивної частини.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до приписів ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 170, 195, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи - приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок», публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та рішень, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко