Ухвала суду № 69954431, 31.10.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3063/14-ц

Провадження № 2-п/336/66/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.

при секретарі Петрові С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 336/3063/14-ц від 04.06.2014 року, ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» задоволені. З ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» солідарно стягнуто 32396,32 доларів США та 25073, 8 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 5234874 від 05.02.2007 року.

10.10.2017 р. ОСОБА_1, від імені якої за довіреністю діє представник ОСОБА_3, звернулась до суду із заявою про скасування заочного рішення, посилаючись на те, що в судове засідання 04.06.2014 р., у якому було винесено заочне рішення, вона не зявилась, оскільки судової повістки не отримувала, про день, час і місце розгляду справи повідомлена не була.

Після ознайомлення з матеріалами справи їй стало зрозуміло, що заочне рішення прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права.

В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення відправлення, згідно якого, нібито їй вручено лист, який містить 2 ухвали про відкриття провадження та 2 позовної заяви з додатками, що підтверджується, невідомим їй підписом особи, приналежність якого до неї, вона не визнає.

Заявник також зазначає, що судом направлено 1 (один) конверт на адресу 2 (двох) відповідачів, що не допускається ЦПК України. У разі, якщо суд прийняв зазначене повідомлення про вручення відправлення, як належний доказ повідомлення ОСОБА_1, то суд зобовязаний відкласти розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України у звязку з неповідомленням про дату судового засідання безпосередньо відповідача ОСОБА_2.

Відповідачі є окремими сторонами судового процесу і не є представниками між собою, що вимагало від суду направлення кореспонденції 2 (двома) окремими конвертами з описом вкладення, чого зроблено не було.

Відтак, судом не дотримано положення щодо обовязку відкласти розгляд справи, що потягло порушення процесуальних прав ОСОБА_1 на справедливий суд.

Окрім того, підставою звернення ПАТ «ПУМБ» до суду з зазначеним позовом став кредитний договір № 5234874 від 05.02.2007 р., укладений між банком і ОСОБА_2. В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, 05.02.2017 р. між банком і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 730/08П/07.

Згідно п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязання боржником у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісії, неустойки.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, у разі порушення зобовязання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобовязання.

Жодних вимог від кредитора ОСОБА_1 не отримувала, а відтак у неї, як у поручителя не наступило обовязку виконувати зобовязання боржника.

Крім того, згідно п. 6.1 Договору поруки, порука за цим договором припиняється з припиненням зобовязання, а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Заявник вважає, що позовні вимоги до неї є безпідставними, а судове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, та порушує її права і інтереси. Просить скасувати заочне рішення суду від 04.06.2014 р..

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримав заяву про скасування заочного рішення, просив її задовольнити.

Представник позивача ПАТ «ПУМБ» в судовому засіданні заперечувала проти скасування заочного рішення з підстав пропуску заявником процесуального строку для звернення до суду з зазначеною заявою. Оскільки копія заочного рішення від 04.06.2014 р. отримана відповідачем ОСОБА_1 25.06.2014 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв не подавав.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи № 336/3063/14-ц, заслухавши пояснення представника заявника, зясувавши думку представника позивача, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

П. 3 ч. 2 ст. 229 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причини неявки в судове засідання і повідомлення їх суду, і докази про це.

В заяві ОСОБА_1 вказала, що не була повідомлена про день, час і місце розгляду справи, а тому не могла бути присутньою в судовому засіданні, в якому справа була розглянута з винесенням заочного рішення. Твердження ОСОБА_1 про неналежне повідомлення її про день, час і місце розгляду справи спростовується фактом отримання нею судової повістки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 64).

Також, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення заочного рішення від 04.06.2014 року, яке отримане особисто ОСОБА_1 25.06.2014 року (а.с. 71).

Доводи заявника про те, що вона не була поінформована про розгляд справи та винесене 04.06.2014 р. рішення, оскільки не отримувала судової повістки про виклик до суду та рішення суду, спростовані зазначеними вище письмовими доказами, які ОСОБА_1 в процесі розгляду заяви про перегляд заочного рішення не спростовані.

Щодо доводів заявника про припинення договору поруки суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

У справі, яка розглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором.

Внаслідок порушення боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши їй 31 грудня 2013 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів (а.с.32-34).

Таким чином, предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таким чином, якщо кредитор змінює, на підставі ч. 2 ст.1050 ЦК України, строк виконання основного зобовязання, то передбачений ч. 4 ст.559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

З позовом до суду кредитор звернувся 23.04.2014 р., тобто в межах шестимісячного строку з моменту направлення письмової вимоги.

Виходячи з вищевикладеного, підстав, визначених ст. 232 ЦПК України, для скасування заочного рішення, суд не встановив.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку , встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 231, 232 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: О.В. Дмитрюк