Постанова № 69954297, 25.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1668/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Шкарабан А.П. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: Верес М.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" на рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у справі № 911/1668/17 (судя Антонова В.М.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Володарської районної державної адміністрації Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність"

про визнання недійсним та скасування розпоряджень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" вважає на необхідне оскаржити в апеляційному порядку Рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2017 року у справі № 911/1668/17 з огляду на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, дійсним обставинам справи, грубе порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що спірна земельна ділянка має цільове призначення «землі сільськогосподарського призначення», а вид використання «для обслуговування господарських будівель і дворів», що в розумінні ст. 22 ЗК України свідчить про відповідність спірної земельної ділянки до несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення, висновки Господарського суду Київської області є такими, що не відповідають ані матеріалам справи, ані положенням матеріального права.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції неправомірно відхилено заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Коротун О.М., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2017 року у зв'язку з перебування судді Сухового В.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року відкладено розгляд справи на 25.10.2017 року.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 26.09.2017 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що вважає рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу третьої особи безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню та просить апеляційний суд залишити рішення Господарського суду Київської області від 01 серпня 2017 року по справі № 911/1668/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 27.09.2017 року письмовими поясненнями, зазначив стосовно доводів апелянта про не застосування Господарським судом Київської області до спірних відносин положень статті 120 Земельного кодексу України, то на думку Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приписи зазначеної норми регулюють перехід речового права на землю у разі переходу права власності на розташоване на ній нерухоме майно від одного власника до іншого, а не передбачають автоматичного набуття новим власником майна права власності на землі державної або комунальної власності.

Третя особа, згідно з поданим до апеляційного суду 25.10.2017 року поясненнями, додатково обґрунтував доводи викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 25.10.2017 року клопотанням, просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи копію технічної документації із землеустрою на 46 аркушах.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 25.10.2017 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 №501 "Про надання СТОВ "Єдність" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради" надано дозвіл СТОВ "ЄДНІСТЬ" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 5, 4941 га для обслуговування господарських будівель та споруд в адміністративних межах Лобачівської сільської ради за межами сіл Лобачів, Нове Життя.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 № 203 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,5096 га СТОВ "Єдність" для обслуговування господарських будівель та споруд на території Лобачівської сільської ради та передано у власність земельну ділянку площею 2,5096 га СТОВ "Єдність" для обслуговування господарських будівель та споруд на території Лобачівської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження, СТОВ "Єдність" отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 490780 площею 2,5096 га.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним та скасування розпоряджень Володарської районної державної адміністрації Київської області №501 від 20.08.2010 року, №203 19.06.2012 року та визнання недійсним державного акту на право власності земельної ділянки площею 2,5096 га серія ЯМ № 490780.

Позивач стверджує, що зазначені розпорядження є незаконними, оскільки суперечать нормам Земельного кодексу України, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", з тих підстав, що вищезазначені норми не передбачають передачу у власність земельних ділянок для обслуговування господарських будівель та споруд.

Як зазначалось, позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Київській області полягають у визнанні недійсним та скасуванні розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 № 501 "Про надання СТОВ "Єдність" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради", визнанні недійсним та скасуванні розпорядження - Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 №203 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на власності на земельну ділянку СТОВ "Єдність" на території Лобачівської сільської ради", визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №490780.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 № 501 та № 203 від 19.06.2012 видані з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства, на момент виникнення спірних правовідносин з позивачем.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України закріплено повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі на їхній території земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже, зазначеною нормою прямо вказано та передбачено лише в конкретних випадках право передачі земельної ділянки у власність громадянам, до якої передача у власність земельних ділянок для обслуговування господарських будівель та споруд не відноситься.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 ч. 1 та частини 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що розпорядження від 20.08.2010 року №501 та розпорядження від 19.06.2012 року №203 видані Володарською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, наданих чинним законодавством.

Крім того, згідно з документами та матеріалами, які містяться в технічній документації, та вбачається з довідки про результат здійснення державної перевірки встановлено, що земельна ділянка площею 5,4941 га, щодо якої передбачено виготовити правовстановлюючі документи, знаходиться в межах земель, на які спілці селян "Пролісок" було видано державний акт на право колективної власності серії КВ від 13.03.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №19. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Судом першої інстанції вірно встановлено правомірність звернення Головного управління Держгеокадастру у Київській області з позовною заявою до Володарської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним та скасування розпоряджень.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, наведені вище обґрунтування та докази свідчать про те, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" набуло права власності на земельну ділянку всупереч положень частини третьої статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", та частини першої статті 81 Земельного кодексу України.

Доказів, які б свідчили про припинення права колективної власності на земельні ділянки спілки селян "Пролісок" у порядку і на підставах встановлених Земельним кодексом України, відповідач не надав.

Разом з тим право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Таким чином, суд першої інстанції приходить до вірного висновку про те, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 року №501 "Про надання СТОВ "Єдність" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради" та розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 року № 203 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку СТОВ "Єдність" на території Лобачівської сільської ради підлягало би визнанню недійсними та скасуванню.

Проте, місцевий суд відмовляючи у задоволенні заяв відповідача та третьої особи про застосування позовної давності виходив з наступного.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ст. 262 Цивільного кодексу України, правонаступництво не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач та третя особа посилаються на те, що позивачу було відомо про ймовірне порушення його прав та інтересів на підтвердження чого надано копію листа від 13.06.2012 року № 666, якими начальник відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області пропонує затвердити технічну документацію із землеусстрою.

Відповідач та третя особа вважають, що позивач є правонаступником Держкомзему у Київській області, а тому знав, хто є власником земельної ділянки з 2012 року

Суд першої інстанції зазначав, що позивач був наділений контролюючими повноваженнями положенням про Головне управління Держгеокадастру в Київській області затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333, таким чином твердження стосовно пропуску позивачем позовної давності є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що Відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області листом №666 від 13.06.2012 року до Голови Володарської районної державної адміністрації повідомив, що Відділ Держкомзему розглянув клопотання директора СТОВ «Єдність» Суткового від 07.05.2012 року № 304-6-48 щодо затвердження розробленої ТОВ «ЕкспертЦентр» технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку СТОВ «Єдність» для обслуговування господарських будівель та споруд на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області та пропонує затвердити технічну документацію із землеустрою.

Відповідно до пояснювальної записки, доданої до вищезгаданого листа, серед іншого, Держкомземом зазначено про повну відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства, зокрема Закону України «Про землеустрій», «Про місцеві державні адміністрації», Земельному кодексу України.

Отже з 19.06.2012 року, тобто з моменту надання земельної ділянки у власність СТОВ «Єдність»» на підставі державного акта, держава в особі органу, уповноваженого на здійснення її функцій, обізнана про порушення норм законодавства і, як наслідок, про порушення свого права власності на відповідну земельну ділянку.

Указом Президента України від 08.04.2011 року №445/2011 "Про державне агентство земельних ресурсів України" встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.

Оскільки держава, під охороною якої перебувають належні українському народу землі, набуває та здійснює свої права і обов'язки щодо відповідних земель від імені народу через відповідно створені органи виконавчої влади, відтак, при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність держави в собі відповідно уповноважених органів про порушення її прав, а і об'єктивна можливість зазначених органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин, знати про обставини порушення прав держави щодо володіння та розпорядження належними українському народу землями, у той час як сама по собі реорганізація таких органів (їх перетворення) не впливає на перебіг строків позовної давності, який починається від дня, коли уповноважений на здійснення функцій держави орган, правонаступником якого у даній справі є позивач, міг довідатися про порушення відповідних прав держави.

Саме відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області приймав участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СТОВ «Єдність», про що свідчить лист №66 від 13.06.2012 року Голови Володарської районної державної адміністрації. Дані обставини свідчать про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний ще в 2012 році.

З викладеного вбачається, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, скасування розпоряджень та визнання договору недійсним через більше ніж 6 років після їх прийняття та укладання, навіть враховуючи незаконність цих розпоряджень, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади.

Відповідно до ст. ст. 254. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги вищенаведене, останнім днем трирічного терміну на звернення до суду з вимогами про визнання недійним та скасування Розпорядження Володарської державної адміністрації від 20.08.2010 року № 501, Розпорядження Володарської державної адміністрації від 19.06.2012 року № 203 відповідно є 20.08.2013 року та 19.06.2015 року.

Водночас, Головне управління Держгеокадастру звернулось до суду з позовною заявою після спливу встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищевикладене, колегією Київського апеляційного господарського суду встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву. Позивачем не надано доказів поважних причин її пропущення.

Аналогічної правої позиції дотримується Вищій господарський суд України викладеній у постанові № 905/3278/16 від 12.07.2017 року.

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області від 20.08.2010 № 501 "Про надання СТОВ "Єдність" дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в межах Лобачівської сільської ради", визнанні недійсним та скасуванні розпорядження - Володарської районної державної адміністрації Київської області від 19.06.2012 №203 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на власності на земельну ділянку СТОВ "Єдність" на території Лобачівської сільської ради", визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №490780, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 01.08.2017 року у справі № 911/1668/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" на рішення господарського суду Київської області від 01.08.2017 року у справі № 911/1668/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 01.08.2017 року у справі № 911/1668/17 - скасувати.

У задовлені позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Київській області - відмовити.

Стягнути судовий збір з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Єдність» (09300, Київська область, смт. Володарка, вул. Зарічна, 100, код ЄДРПОУ 32151697) в розмірі 5280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

О.М. Коротун