Рішення № 69947425, 25.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Станішевській Б.В.

за участю: представника відповідача - ОСОБА_1

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання батьків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі ј частини з усіх видів заробітку ОСОБА_5. щомісячно, починаючи з дня подання позову і довічно.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 08 листопад 2004 року вона є пенсіонером за віком. Єдиним доходом позивача є пенсія у розмірі 1296 грн. 80 коп. на місяць. На утриманні позивача знаходиться непрацездатна матір ОСОБА_6, 1926 року народження, яка проживає разом з нею та тяжко хворіє, у зв»язку із чим потребує стороннього догляду. Пенсії позивача не вистачає на забезпечення належних умов для проживання. У позивача є син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає окремо від неї, працює та має регулярний заробіток, проте матеріальної допомоги на її утримання не надає та відмовляється в добровільному порядку вирішувати питання про сплату аліментів, хоча за законом зобов'язаний утримувати матір, що змусило її звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року позов задоволено.

Справа № 755/12210/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/6985/2017Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі ј частини доходу ОСОБА_5, щомісячно, починаючи з 05 серпня 2016 року і довічно.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання ОСОБА_4 не з»явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що з 8 листопада 2004 року ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, розмір її пенсії складає 1296 грн.80 коп.

Відповідач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_4

ОСОБА_5 працює в Приватному акціонерному товаристві «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на посаді командира повітряного судна льотної служби.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із визнання відповідачем позовних вимог, а також із того, що ОСОБА_5 працевлаштований, має стабільний регулярний дохід та може надавати матеріальну допомогу. Крім сина- ОСОБА_5, інших дітей, чоловіка позивач не має, розмір пенсії ОСОБА_4 є мінімальним, разом з позивачем проживає її мати - ОСОБА_6, 1926 року народження, яка є непрацездатною особою.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд до таких висновків дійшов при неповному з»ясуванні обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов»язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатною вважається особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Особою, яка потребує матеріальної допомоги, є особа, заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи якої, не забезпечують її прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ч.4 ст.75 СК України). Саме ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин на підставі ч.1 ст.10 СК України.

Виходячи із наведеного, слід дійти висновку, що для виникнення аліментних зобов»язань у повнолітніх дітей перед їх непрацездатними батьками мають існувати юридичні складові - сукупність певних умов, а саме, непрацездатність батьків; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. ( правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є особою, яка досягла пенсійного віку, отримує пенсію за віком, розмір якої складає 1296 грн.80 коп. станом на 29 липня 2016 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» визначено на 2016 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з травня 2016 року становить 1130 грн., з грудня 2016 року -1208 грн.

Крім того, з отриманих апеляційним судом відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, встановлено, що ОСОБА_4 в період з 1 січня 2014 року по 31 березня 2017 року отримувала доходи з таких джерел: «Книжкова палата», її дохід у третьому кварталі 2016 року складав 10134 грн.20 коп.

Отже, оскільки пенсія та заробітна плата ОСОБА_4 перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом, відсутні підстави вважати позивачку особою, яка потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги не грунтується на встановлених обставинах.

Сам по собі факт проживання ОСОБА_4 разом з матір»ю ОСОБА_6, 1926 року народження, без встановлення доходів останньої ( розміру пенсії), не дає підстав для висновку, що ОСОБА_6 знаходиться на утриманні позивачки, і, що саме цей факт дає підстави вважати позивачку такою, що потребує матеріальної допомоги.

Крім того, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття визнання відповідачем позову, оскільки законні підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні ( ч.4 ст.174 ЦПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 06 вересня 2016 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на непрацездатних батьків, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: