Ухвала суду № 69942618, 30.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 жовтня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

встановила:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Тарас-Волинь» на користь ОСОБА_4 витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в розмірі 10 736,81 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Тарас-Волинь» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ТОВ «Тарас-Волинь» в дохід держави 551,20 грн. судового збору по 275,60 грн. з кожного.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2016 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року в даній справі в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_5, ТОВ «Тарас-Волинь» в користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 5 975 грн. по 2 897,50 грн. з кожного; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. по 5 000 грн. з кожного.

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2016 року в частині, яка не скасована апеляційним судом та рішення апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1201 ЦК України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

ОСОБА_4 пропущено строк подання заяви про перегляд, однак заявниця ставить питання про поновлення цього строку з посиланням на поважність причин його пропуску.

Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд підлягає поновленню, оскільки він пропущений з поважних причин, що стверджується наявними у заяві доводами.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Відхиляючи касаційну скаргу суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачами витрат на поховання та спорудження надмогильного пам'ятника, визначаючи розмір яких, колегія суддів апеляційного суду виходила з реально понесених витрат, які документально підтверджені, а також з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України наданих у п. 24 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. Так, згідно з довідкою Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування від 07 липня 2016 року гранична вартість стандартного пам'ятника у м. Луцьку в 2015 році становила 2 800 грн., а тому витрати на виготовлення надмогильного пам'ятника слід визначити виходячи з граничної вартості стандартного пам'ятки в м. Луцьку, а не гранітного чи з марової крихти. Поданим оригіналом чеку від 04 травня 2012 року підтверджуються понесені витрати на поминальний обід в розмірі 2 995 грн., однак накладна Луцького спецкомбінату комунально-побутового обслуговування на суму 3 541,81 грн., видана 10 вересня 2015 року, не є належним доказом, оскільки поховання сина відбулося 04 травня 2012 року.

Відповідно до п. 1.2 договору-замовлення від 03 травня 2012 року конкретний перелік послуг з організації та проведення поховання, товарів ритуальної належності, а також їх вартість визначається у специфікації (касовому, товарному чеку, або накладній - для юридичних осіб), що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною, а відповідно до п. 3.2. оплата за товари та послуги готівкою проводиться замовником по передоплаті в момент оформлення замовлення.

Ні касового, товарного чеків, ні накладної від 03 травня 2012 року, що є невід'ємною частиною договору, суду не надано. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідачів по 2 897,50 грн. з кожного, як понесені необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

Окрім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суди враховували п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції виходив з того, що суди вірно враховували висновки комісійної судово-медичної експертизи Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз №116-К від 29.07.13-01.10.13 року, №115-К від 29.07.13-01.10.13 року, №160-К від 25.11.13-25.12.13 року, № 073 від 03.06.14-07.08.2014 року та виходив із того, що внаслідок неналежного виконання лікарем ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків, наступила смерть ОСОБА_4, що відноситься до тяжких наслідків, які перебувають у безпосередньому причинному зв'язку зі смертю, позивачу була спричинена матеріальна шкода, яка є доведеною у розмірі 2 600 грн., а також моральна шкода, яку суд, виходячи із засад розумності і справедливості та враховуючи обставини завдання шкоди, а саме смерті батька позивача, які завдали великих фізичних та душевних страждань позивачу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача 35 000 грн. моральної шкоди

Стягуючи з відповідача на користь позивача 2 600 грн. у відшкодування матеріальної шкоди за виготовлення, установку гранітного пам'ятника, суди вірно врахували вимоги п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року та п. 4 постанови Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року № 45.

Таким чином, у судовому рішенні, наданому для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку для подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Тарас-Волинь» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко