Ухвала суду № 69938995, 01.11.2017, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1851/17

Провадження № 2/565/515/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м.Вараш

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Мануляк Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Апеляційного суду Рівненської області про визнання дій, бездіяльності в цивільній справі № 565/1476/15-ц протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2017 року до Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Апеляційного суду Рівненської області про визнання дій, бездіяльності в цивільній справі № 565/1476/15-ц протиправною.

31 жовтня 2017 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано до суду копію довіреності № 2367 від 09.06.2015 року на виконання ухвали суду від 11.10.2017 року про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши подану позовну заяву суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2ст.124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте в даному випадку між позивачем та судом, як відповідачем у справі, чи суддями, які приймали участь в розгляді цивільної справи № 461/2248/17-ц, такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Такі спори не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачемдії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, ане як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до ст. 125Конституції Українина даний момент в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Питання притягнення судді до відповідальності врегульованозаконами України «Про судоустрій і статус суддів»та «Про Вищу раду правосуддя».

Таким чином, на сьогодні чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.

Отже, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, суду вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справішляхом подання окремого позовупроти суду є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність(ст. ст.126,129 Конституції України).

У п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Упостанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»судам роз'яснено, що у розумінні положеньч. 1 ст.2, пп. 1,7,9ч. 1 ст.3, ст.17, ч. 3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства Українисуди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень ст. ст.126і129 Конституції України, відповідно до яких судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннямиКонституції Українивизначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту,предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій суду (судді), пов'язаних із розглядом справи(від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормамиЦПК Україничи іншими законами України не передбачено.

Також у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільшеподанням позову незадоволеної сторони проти держави.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 чітко вбачається, що їх предметом є виключно процесуальні дії суду при здійсненні правосуддя.

Таким чином, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 2ст. 122 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Захист прав ОСОБА_1 повинен здійснюватися в порядку передбаченому законом процесуального контролю.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, суддею застосовано положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема,стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "ОСОБА_3 проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).

Таким чином, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" (належним судом) у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції.

На підставі наведеного та керуючись Конституцією України, п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Апеляційного суду Рівненської області про визнання дій, бездіяльності в цивільній справі № 565/1476/15-ц протиправною.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою невідкладно надіслати позивачу.

Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення до суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі ухвалення судового рішення у відсутності особи, яка бере участь у справі, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Ю.В.Мануляк