Постанова № 69933418, 18.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 33/790/1300/17 Головуючий І інстанції -

Справа № 643/12636/16-п Ференчук О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

18 жовтня 2017 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Бездітко В.М., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Не погодившись з постановою суду, 28.09.2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу (а.с. 32).

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року ОСОБА_3 зазначає, що матеріали справи не містять відміток про отримання копії оскаржуваної постанови, повідомлення про виклик в судове засідання, про зміст постанови йому стало відомо 13.07.2017 року, під час підготовки апеляційної скарги хворів та не подав її до 23.07.2017 року (а.с. 36).

Просить, вважати причини пропущення строків на апеляційне оскарження поважними, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

При вивчені матеріалів справи та апеляційної скарги встановлені підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частина 3 ст. 8 КУпАП передбачає, що провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

З матеріалів справи вбачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими було повідомлено ОСОБА_3 про розгляд справи в Московському районному суді м. Харкова.

ОСОБА_3 зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, про що розписався (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП, районним судом після винесення постанови за вих. № 643/12636/16 ОСОБА_3 була направлена копія оскаржуваної постанови суду (а.с. 15).

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання гр. ОСОБА_4 від 15.09.2016 року про направлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП для розгляду до Шевченківського районного суду м. Харкова (а.с. 9).

Також, 13.07.2017 року ОСОБА_4 знайомився з матеріалами справи (а.с. 18).

Таким чином, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 було відомо про існування відносно нього судового провадження. ОСОБА_3 рухом справи не цікавився, до суду не з'являвся.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Посилання ОСОБА_3 як на підставу поновлення строку, про хворобу під час підготовки апеляційної скарги не підтверджено ніякими доказами відповідно до ст. 251 КУпАП.

Звертаючись з апеляційною скаргою майже через десять місяців після ОСОБА_3не надав доказів про наявність у нього перешкод у реалізації свого права на оскарження постанови районного суду від 08.12.2016 року у встановлений законом строк.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно, у поновленні строку ОСОБА_3 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Відмовити ОСОБА_3 у поновленні строку на подачу апеляційної скарги на постанову Московського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2016 року.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області В.М. Бездітко