Рішення № 69932768, 26.10.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 635/1530/17

н/п 2/640/2204/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 32500 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 03.03.2017 року складає 880425,00 грн., штраф в розмірі 148995,00 грн., пеню в розмірі 357930,62 грн., 3% річних в розмірі 24404,36 грн. та судові витрати. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 26.05.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу в усній формі, згідно якого позивач продав та передав у користування самозбудований легкомоторний літак аматорської конструкції літака "ВИС-5м" з можливістю покупцю ОСОБА_2 подальшого оформлення права власності на цей літак на своє ім'я, а ОСОБА_2, сплативши аванс у розмірі 20000,00 доларів США, зобовязався сплатити залишок суми в розмірі 32500,00 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на день складання даного позову - 03.03.2017 року складає в еквіваленті 880425,00 грн. у найкоротший термін. Загальна сума вартості літака "ВИС-5м" за домовленістю між сторонами складала 52500,00 доларів США. Тривалий час ОСОБА_2 не віддав залишок суми позивачу, вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення із ним остаточного розрахунку за літак ОСОБА_2 ігнорував, та лише 11.02.2016 року на підтвердження наявності боргу в розмірі 32500,00 дол. США перед ОСОБА_1 відповідач власноручно написав позивачу розписку. Згідно розписки ОСОБА_2 від 11.02.2016 року він зобовязувався виплатити позивачу суму в розмірі 32500,00 доларів США до 30.03.2016 року, а також викладені істотні умови вищевказаного договору. На даний час літак «ВИС-5м» знаходиться у відповідача, а сума коштів в розмірі 32500,00 доларів США позивачеві не сплачена. На думку, представника позивача, згідно розписки ОСОБА_2, у разі не виплати суми в розмірі 32500,00 доларів США до 30.03.2016 року, останній зобовязувався сплачувати по 500,00 дол. США щомісячно штраф за прострочення виконання свого зобовязання, тому за період з квітня 2016 року по лютий 2017 року сума штрафу складає 148995,00 грн. Також позивач, просить стягнути з відповідача пеню за період з 31.03.2016 року по 03.03.2017 року в розмірі 357930,62 грн., 3% річних за період з 31.03.2016 року по 03.03.2017 року в розмірі 24404,36 грн.

Позивач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не були передані формуляр на двигун та гвинт відповідачу, тобто відповідач повинен сплатити кошти лише після передачі вказаних документів.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як було встановлено в судовому засіданні, 26.05.2015 року між позивачем та відповідачем в усній формі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач продав та передав у користування самозбудований легкомоторний літак аматорської конструкції літака «ВИС-5м» з можливістю покупцю відповідачу подальшого оформлення права власності на цей літак на своє імя, а відповідач сплативши аванс у розмірі 20000,00 доларів США, зобовязувався сплатити залишок суми в розмірі 32500,00 доларів США у найкоротший термін. Загальна сума вартості літака «ВИС-5м» за домовленістю між сторонами складала 52500,00 доларів США.

На підтвердження того, що позивач отримав кошти від відповідача в розмірі 20000,00 доларів США, позивачем була складена розписка.

11.02.2016 року відповідачем на імя позивача була складена розписка, відповідно до умов якої, відповідач підтвердив, що він винен позивачу борг в сумі 32500 дол. США за проданий йому літак ВИС-5м, який він зобовязувався сплатити до 30.03.2016 року всю суму, а в свою чергу позивач зобовязував передати відповідачу формуляр на двигун та винт для реєстрації літака, та в разі не виплати до вказаного строку, відповідач зобовязувався сплачувати позивачу щомісячно 500 дол. США.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

У спірному правочині між позивачем та відповідачем винятки з цього правила не встановлювались.

З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши вказаний, у відповідача виникли зобов'язання по поверненню коштів.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання відповідачем в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Частиною 1статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обовязку передати товар.

Борговою розпискою передбачено, що після передачі грошових коштів позивачу, останній зобовязувався передати відповідачеві формуляр для двигуна та винт для реєстрації літака, тому посилання представника відповідача щодо момент виконання обовязку продавця передати товар є необгрунтованим.

Статтею 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач на вказаного договору купівлі-продажу надав позивачеві кошти в розмірі 20000,00 дол. США, а решту суми в розмірі 32500 доларів США не виплатив, а тому керуючись вимогами вищезазначених норм суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 32500 доларів США.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Представником позивача в своєму позові наданий розрахунок розміру 3% річних за період з 31.03.2016 року по 03.03.2017 року в розмірі 24404,36 грн. Підстав не довіряти розрахунку позивача у суду не має.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що він не оскаржував зазначену розписку.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Згідно зі ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Представником відповідача до суду не надано жодних доказів, що договір був укладений з іншою метою, а позивачем як доказ по справі була надана до суду боргова розписка та в судовому засіданні були оглянуті документи, що підтверджують його право власності на вказаний літак на підтвердження своїх позовних вимог, яка недійсною не визнавалась, та її нікчемність не встановлена законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третястатті 533 ЦК України).

Таким чином, при ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення, але представник позивача просить перерахувати суму боргу на день подачі позову, тобто станом на 03.03.2017 року.

Враховуючи, що сума боргу є в доларах США, тому сума заборгованості відповідача станом на 03.03.2017 року складає в еквіваленті 880425,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що зобовязання відповідачем належним чином не виконано, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення суми боргу в розмірі 32500 доларів США, що за курсом станом на 03.03.2017 року складає 880425,00 грн., та 3% річних в розмірі 24404,36 грн. Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 148995,00 грн., та пені в розмірі 357930,62 грн., то в даній частині позову суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав. Представник позивача в своєму позові зазначає, що борговою розпискою був встановлений штраф в розмірі 500 доларів США за неналежне виконання, але аналізуючи зміст боргової розписки, якою зазначено, що у випадку не сплати до вказаного строку, відповідач зобовязувався щомісячно сплачувати 500 доларів США, але до суду не надано належних доказів, що вказані кошти в розмірі 500 доларів США є штрафом за не належне виконання свого зобовязання, а доказування в силу ст. 60 ЦПК України не може грунтуватись на пипущеннях, тому в даній позовній вимозі суд відмовляє. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 357930,62 грн., про що суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст.612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання

за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином, аналізуючи вказані приписи ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, оскільки до суду не надано належних та допустимих доказів того, що за порушення виконання зобовязання була передбачена неустойка, та відповідного письмового правочину щодо цього до суду надано не було.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 204, 525 -530, 625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та штрафу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, суму боргу в розмірі 32500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 03.03.2017 року складає 880425 (вісімсот вісімдесят тисяч чотириста двадцять пять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, три відсотки річних в розмірі 24404 (двадцять чотири тисячі чотириста чотири) гривень 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, судові витрати в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий -