Вирок № 69932617, 01.11.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3634/17

Провадження №1-кп/639/386/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Крбеян К.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів - Ачкасової С.І., Касьяненка Я.М.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016220500002915 від 09.12.2016 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Смирнівка Лозівського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 20.11.2002 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.206, 44 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.45 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- 02.02.2005 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.309, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 21.11.2006 року звільнений із Первомайської виправної колонії №117 умовно - достроково на невідбутий строк 1 рік 24 днів;

- 27.02.2013 року Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.187, 71 КК України до 5 років 2 місяців 21 день позбавлення волі, 27.02.2013 року звільнений із зали суду за відбуттям призначеного строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи засудженим 27.02.2013 року вироком Московського районного суду м. Харкова за вчинення умисного корисливого злочину, в подальшому на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, повторно вчинив злочин проти власності, за наступних обставин.

02.12.2016 року приблизно о 18 годині ОСОБА_2 перебував поблизу вагончику, що розташований на території автозаправки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, Магістральний проїзд, буд. 1.

Саме в той час ОСОБА_2, будучи обізнаним, що у вказаному вагончику зберігається відбійний молоток, належний його знайомому ОСОБА_1, вирішив вчинити таємне викрадення вказаного майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_2, діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і не може завадити вчиненню крадіжки, спочатку шляхом вільного доступу увійшов через залишені відчиненими вхідні двері всередину вагончика. Надалі ОСОБА_2, помітивши на підлозі відбійний молоток «HILTI TE-1000-AVR», діючи повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свого діяння, таємно заволодів вказаним майном. Після цього ОСОБА_2, звернувши відбійний молоток на свою користь, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_2 завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 8400 гривень, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №595 від 23.01.2017 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені інкримінованого злочину за ч.2 ст.185 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 надав показання, що в листопаді 2016 року він знайшов оголошення з приводу роботи, після цього вони домовився із замовником про зустріч. Під час зустрічі із ОСОБА_1 вони домовились про виконання робіт із демонтажу плитки на заправці «БРСМ Нафта» за адресою: м. Харків, Магістральний в'їзд, 1.

01.12.2016 року зранку він разом із ОСОБА_1 приїхав за вищевказаною адресою, після чого останній надав йому відбійний молоток та інші будівельні інструменти, які були необхідні для виконання робіт. Протягом цього дня він працював, а після завершення роботи відніс відбійний молоток та інші інструменти до вагончику, який знаходився на території заправки. На наступний день він домовився із ОСОБА_1 про те, що не буде виходити на роботу, через погані погодні умови. В цей же день приблизно о 18 годині він приїхав на автомобілі таксі на територію заправки з тією метою, щоб забрати вказаний відбійний молоток. При цьому він не попереджав про це ОСОБА_1 Вхід до вагончика був вільний, оскільки двері в ньому не закривались. Після цього він зайшов до вагончику та викрав зазначений відбійний молоток, потім здав відбійний молоток до ломбарду, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Наріманова, 1-А, за що отримав 3500 грн., отримані грошові кошти витратив на власний розсуд.

З показань обвинуваченого ОСОБА_2, у вчиненому злочині він щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати, під час судового розгляду частково відшкодував потерпілому спричинену матеріальну шкоду на суму 7300 грн.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Під час судового засідання потерпілий ОСОБА_1 надав показання, що він дав оголошення про виконання будівельних робіт із демонтажу плитки на заправці. На його телефон подзвонив незнайомий чоловік, із яким вони домовились про виконання цієї роботи. При особистій зустрічі із ОСОБА_2 він пояснив йому, яку роботу необхідно виконати, після чого привіз його на місце роботи та вони обговорили вартість робіт. Далі він надав ОСОБА_2 власний відбійний молоток, переноску та інші будівельні інструменти, які необхідні були для виконання робіт. В перший день ОСОБА_2 частково виконав зазначену роботу. На наступний день він на роботу не вийшов, у зв'язку із поганими погодними умовами. Коли він (ОСОБА_1) приїхав на заправку, де проводились будівельні роботи, то ОСОБА_2 на місці не було, після чого виявив відсутність відбійного молотка. Потім він намагався додзвонитись ОСОБА_2, однак останній на дзвінки не відповідав. Через декілька днів він звернувся із заявою до правоохоронних органів за фактом викрадення належного його майна.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового розгляду підтримав цивільний позов, з урахуванням уточненої позовної заяви від 31.10.2017, просив суд стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 8 700 грн. та моральну шкоду у розмірі 4 000 грн.

Під час судового засідання потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 частково компенсував йому матеріальну шкоду у розмірі 7 300 грн., у зв'язку з чим ним зменшено суму матеріальної шкоди з 16 000 грн. до 8 700 грн.

Щодо призначення покарання потерпілий ОСОБА_1 просить суд призначити обвинуваченому покарання, яке пов'язане із позбавленням волі, оскільки він вважає, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу винного. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше знаходився на обліку в лікаря-нарколога із діагнозом «синдром залежності від опіатів» з 2004 року, тяжких (хронічних) захворювань чи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, раніше судимий (к/п а.с.38-47).

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2, є щире каяття та часткове відшкодування спричиненої шкоди.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Оскільки повторність вчинення злочину впливає на його кваліфікацію за ч.2 ст.185 КК України, тому згідно ч.4 ст.67 КК України суд не може визнати рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_2,суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є умисним злочином середньої тяжкості, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст.185 КК України, яке наближене до мінімальної санкції цієї статті.

При призначенні покарання враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, той факт, що він частково відшкодував спричинену матеріальну шкоди, однак обвинувачений раніше 3 (три) рази притягувався до кримінальної відповідальності, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, після звільнення з місць позбавлення волі він на шлях виправлення та перевиховання не став, повторно вчинив умисний, корисливий злочин, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_1, який наполягав на призначенні обвинуваченому реального виду покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим не має правових підстав для застосування до обвинуваченого ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням уточненої заяви від 31.10.2017 року, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки в цій частині позов визнається обвинуваченим ОСОБА_2 та в цій частині заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується, що обвинуваченим ОСОБА_2 частково відшкодовано матеріальну шкоду на суму 7300 грн., у зв'язку з чим на користь потерпілого підлягає стягненню спричинена матеріальна шкода на суму 8700 грн. (16000 грн. - 7300 грн.).

В порядку ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Речових доказів по кримінальному провадженню не має.

До набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати у відношенні ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1, та покласти на нього наступні обов'язки: 1) заборонити з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня залишати житло без дозволу прокурора чи суду; 2) не відлучатись за межі Харківської області без дозволу прокурора чи суду; 3) прибувати до суду за першою вимогою.

Після набрання вироком суду законної сили ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, затримати та через Державну установу «Харківська установа виконання покарань №27» направити до місць відбування покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту фактичного затримання та приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, спричинену матеріальну шкоду на суму 8700 грн. (вісім тисяч сімсот гривень 00 коп.) та моральному шкоду на суму 4000 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню судову експертизу на суму 440,50 грн. (чотириста сорок гривень 50 коп.), перерахувавши їх на користь держави, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова (к/п а.с.23).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило