Ухвала суду № 69930761, 20.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1308/17 Справа № 201/14901/17 Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Крот С.І., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Чміль О.О.

прокурора Солдатова І.М.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, який народився 03 березня 1966 року у с. Сарухан Гаварського району Республіки Вірменія, громадянина України, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 02 грудня 2017 року з визначенням застави у розмірі 480000 гривень.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що слідчим та прокурором доведено і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, так як підозрюваний ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується копією пред'явленої йому підозри. Не зважаючи на те, що підозрюваний раніше не судимий, однак скоєний ним злочин є особливо тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років, своєї вини у вчиненому не визнає, тому перебуваючи на волі може, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового слідства, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити ти спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового слідства та встановлення істини по справі. Разом з тим, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, суд вважає необхідним визначити заставу в сумі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що прокурором та слідчим не наведено доказів на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, а вони ґрунтуються лише на припущеннях та тяжкості покарання за вчинений злочин, багаторазові перетини кордону та повернення в Україну, на думку апелянта, не може свідчити про наявність ризику переховування від органів слідства та суду, предявлена підозра є необґрунтованою, немає доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є службовою особою, а також попередньої змови на вчинення злочинів. Вину у скоєнні даного кримінального правопорушення її підзахисний не визнає. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш мякий запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК України. Вважає, що слідчий суддя повинен був відмовити у задоволенні клопотання прокурора, але безпідставно його задовольнив, не навівши також мотивів визначення застави у 300 розмірах прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Звертає увагу крім того на те, що судом не надано оцінки і особі ОСОБА_3, а саме наявності у нього стійких

В апеляційній скарзі прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 з визначенням застави у розмірі 1224000 гривень.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що відносно підозрюваного існують ризики, зазначені в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме обгрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років та багаторазовий перетин державного кордону з подальшим поверненням в Україну, що свідчить про можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також апелянт зазначає, що під час досудового слідства не встановлено всіх осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється і ОСОБА_3; у провадженні планується призначити низку експертиз, допит свідків, тому є підстави вважати, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків, експертів. Звертає увагу ще й на те, що прокурор в клопотанні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в розмірі 10000000 гривень, однак в ухвалі суд визначив заставу в розмірі 480 000 гривень, не врахувавши майновий стан підозрюваного, а також, що вказані у клопотанні обставини є виключним випадком, оскільки встановлена сума завданих державі збитків становить 1219607,2 грн., у звязку з чим застава у розмірі 480000 грн. не зможе забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обовязків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, а також заперечували проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора Солдатова І.М., який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляції захисника, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.

З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, оскільки він в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Так, при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя зобовязаний перевірити відповідність цього клопотання вимогам ч.1 ст. 184 КПК України, яка передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно обовязково містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Зазначені вимоги закону при прийнятті оскаржуваної ухвали дотримані в повному обсязі. Слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогамст.184 КПК України та дійшов висновку, що зазначені у клопотанні слідчого підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовані, вказано наявність доказів того, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, розглянув можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш мяких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть предявлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жодний з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти відповідним ризикам.

Апеляційним переглядом встановлено, що 06 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000230 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України, 31.07.2017 року за ч.2 ст. 364 КК України, 16.08.2017 року за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, 19.08.2017 року за ч.5 ст. 191 КК України.

04 жовтня 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

04 жовтня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурора, та надані матеріали кримінального провадження.

Як встановлено журналом судового засідання, судовий розгляд проведено в повному обсязі, з дотриманням прав підозрюваного, в тому числі і права на захист, а також по справі були досліджені всі необхідні дані та надані докази, по яким судом зроблений правовий висновок, на підставі якого було обгрунтовано прийнято ухвалу, у звязку з чим доводи захисника про відсутність ризиків, зазначених у клопотанні прокурора та неконкретності підозри колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання сторони захисту на недоведеність провини підозрюваної у скоєнні вищезазначених злочинів, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що стосується посилання сторони захисту на те, що органом досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_3 були невірно інкриміновані вищевказані кримінальні правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Доводи ж захисника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначені в апеляції підстави були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному більш мякого запобіжного заходу, однак вони не вплинули на правильність висновків суду, тому що ризики, зазначені в ухвалі суду, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання прокурора та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на викладені обставини, наявність обгрунтованих підстав вважати причетним ОСОБА_3 до скоєного, та обставин справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були всі підстави для прийняття оскаржуваної ухвали.

А доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції встановив замалий розмір застави, який не відповідає майновому стану підозрюваного і сумі завданих державі збитків, та не зможе забезпечити належну поведінку останнього, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначені в апеляції підстави були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням того, що ризики, встановлені судом, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання прокурора та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя під час обрання запобіжного заходу належним чином врахував обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та ризики, які визнав доведеними, та як вимагають приписи норми ч.5 ст. 182 КПК України, призначив заставу у максимальному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб для особливо тяжких злочинів - трьохсот, а саме 480000 гривень, тому апеляційні вимоги сторони обвинувачення з приводу того, що суд апеляційної інстанції повинен скасувати ухвалу суду з підстав замалого розміру визначеної підозрюваному застави та постановити нову, якою визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 765 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст.177,178 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і справедливою, та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

Г.П. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Крот