Ухвала суду № 69929962, 31.10.2017, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження № 2/0186/395/17

Справа № 186/783/17

У Х В А Л А

31 жовтня 2017 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача.

01 серпня 2017 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідністю «Єврокар Україна» надійшло клопотання, в якому останній прохав суд передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва посилаючись на те, що у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 186/783/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів.

Ознайомившись з отриманою позовною заявою ОСОБА_1 вважає, що цей позов не може бути розглянутий Першотравенським міським судом Дніпропетровської області, оскільки не підсудний цьому суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК Україна позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Місцезнаходження ТОВ «Єврокар Україна»: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.9, корп. 57, 6 поверх, оф.57/1 - Дарницький район м. Києва. Підкреслює, що відповідач не має жодних філій чи представництв в інших містах у розумінні ст.95 Цивільного кодексу України.

Позивач звертаючись до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про захист прав споживача зазначає у позовній заяві підстави, які взагалі не стосуються законодавства про захист прав споживачів. Таким чином, ця позовна заява взагалі не підсудна Першотравенському міському суду Дніпропетровської області, оскільки відповідач зареєстрований у місті Києві, виконання договору також буде здійснюватися за місцем реєстрації юридичної особи.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» «заява про захист прав споживачів має повністю відповідати вимогам ст.137 (ст.119) ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилось; про способи захисту, які належить вжити суду, що передбачені даним Законом…».

Намагаючись визнати правочин недійсним та стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на користь позивача суму коштів, а також звертаючись до суду за своїм місцем проживання, в порушення п.п.5, 6 ч.2 ст.119 ЦПК України, в позові з врахуванням Закону України «Про захист прав споживачів» не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та не надано жодного доказу, що підтверджує кожну обставину, а саме:

- які норми Закону України «Про захист прав споживачів» були порушені відповідачем саме щодо позивача, коли саме та в який спосіб;

- який спосіб захисту, передбачений саме цим Законом, посилаючись на нього як на підставу звернення до суду за своїм місцем проживання, просить обрати позивач, так як він регулює різні підстави та форми захисту;

- якщо позивач просить захистити його порушене право на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то позовна заява має містити вимоги про спосіб захисту порушеного права, передбаченого саме цим Законом.

Оскільки, підсудність справ визначається за предметними та територіальними ознаками, а також оскільки, предметом позову в даному випадку є стягнення коштів на підставі визнання договору недійсним з підстав введення позивача в оману та не посвідчення правочину в нотаріальній формі, тому Першотравенський міський суд Дніпропетровської області є неповноважним судом та не може розглядати дану справу, а позов має бути предявлений за місцем реєстрації ТОВ «Єврокар Україна», а саме до Дарницького районного суду міста Києва, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Севастопольська, буд.14.

Також, відповідно до ст.532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. 2. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання. За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі. В даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручним для сторін. Тому оскільки договором було передбачено місце знаходження та виконання умов договору відповідач визначив його, як м. Київ, вул. Бориспільська, буд.9, корп. 57, оф. 57/1, що в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, передбачає в разі виникнення будь-яких суперечностей які сторони не можуть вирішені в досудовому порядку вирішують за місцем знаходження юридичної особи, а оскільки територіально відповідач здійснює свою основну діяльність в Дарницькому районі м. Києва тому в разі не досягнення згоди по будь-яким договірним питанням даний спір повинен розглядатися в Дарницькому районному суді м. Києва.

У судове засідання представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» не зявився, прохав суд розглянути клопотання за його відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав суду заперечення проти клопотання в якому зазначає, що у провадженні Першотравенського міського суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Відповідачем було подано клопотання про передачу справи до іншого суду з тих підстав, що в позовній заяві не вказані норми Закону України «Про захист прав споживачів» які були порушені, він проти задоволення даного клопотання з наступних підстав.

Так, за загальним правилом визначення підсудності, у відповідності до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються до суду за їхнім місцезнаходженням.

Однак, ст.110 ЦПК України містить перелік цивільних справ, за якими встановлена підсудність за вибором позивача, якому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, така ж норма передбачена і в ч.4 ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як роз'яснено в п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Крім того, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 роз'яснено, що оскільки ОСОБА_3 не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

У п. 5 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що відповідно до ст.24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Із змісту позовної заяви вбачається, що він звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу № 2414 від 12.05.2017 року укладеного між ним та ТОВ «Єврокар Україна», та стягнення з останнього на його користь 17 755,50 грн. внеску по договору фінансового лізингу на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною, а відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому дана обставина дає йому можливість вибору місця пред'явлення позову за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до пунктів 3, 18 ч.1 ст.1 Закону № 1023-ХІІ виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

ОСОБА_3 № 1023-ХІІ регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Пунктом 7 ч.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Згідно ч.5 п.1 ст.4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Це означає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору.

Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Таким чином, він заявив позовні вимоги, які підлягають вирішенню судами як за правилами загальної підсудності (ч. 2 ст. 109 ЦПК - за місцезнаходженням відповідачів, або одного з них), так і за правилами альтернативної підсудності (захист прав споживачів - за ч. 5 ст. 110 ЦПК України, - за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача), а відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору належить виключно позивачу.

Просить суд відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Суд вивчивши матеріали справи, клопотання, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Статтею 109 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, однак статтею 110 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлена альтернативна підсудність.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Право вибору між судами, яким згідно зі статтею 110 ЦПК України підсудна справа, за винятком виключної підсудності, належить виключно позивачеві (частина 14 статті 110 ЦПК України).

В п.2, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз'яснено, ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, оскільки ОСОБА_3 не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, з договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

В пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Таким чином, правовідносини, які виникають із договорів фінансового лізингу підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що територіально відноситься до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на ОСОБА_3 України «Про захист прав споживачів», обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що умови договору фінансового лізингу №2414 від 12 травня 2017 року порушують його права як споживача, тому він скориставшись правом, наданим йому ч.5 ст.110 ЦПК України, пред'явив позов за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Тому, суд вважає, що дана справа підсудна Першотравенському міському суду Дніпропетровської області, оскільки на вищевказані правовідносини поширюються положення ст.110 ЦПК України щодо підсудності справ за вибором позивача.

Суд не приймає доводи представника відповідача ТОВ «Єврокар Україна» про те, що спір не підлягає розгляду у Першотравенському міському суді Дніпропетровської області, оскільки вони є безпідставними та не відповідають вимогам процесуального закону.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.109, 110 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: /ОСОБА_4/